Українська весільна обрядовість — це неперевершена драматична дія чи навіть "літургія" (Ф. Вовк). Весільна обрядовість вміщує сватання, заручини, весілля (з властивими для кожного періоду обрядовими мотивами і діями). Відповідні підготовчі церемонії відбуваються у домі нареченої (почасти і нареченого). Весільну обрядовість характеризує певна послідовність:
• плетення вінців, виготовлення "райського дерева" (гільце), весільних хлібів (коровай, інше обрядове печиво) — і запросини роду на весілля;
• приїзд нареченого до двору нареченої, її "продаж";
• виїзд до церкви на вінчання і відвезення посагу;
• розділ короваю і перевіз нареченої до дому нареченого;
• комора (зустріч нареченої в домі нареченого);
• перезва — заключний акорд весілля (матері нареченої повідомляють про щасливе завершення шлюбної ночі). Рід отримує частування за те, що його дівчина себе оправдала (Грушевський, 1993, с. 277).
Матріархальні, патріархальні звичаї і дохристиянські вірування найбільше виявляють пісні, присвячені певним етапам весільного обряду (коровай, плетіння вінка, покривання молодої та ін.).
Весільні пісні становлять яскраву частину надзвичайно художнього за змістом і естетикою українського весільного обряду. Вони характеризують художньо-емоційні особливості:
• сум батьків, котрих турбує розлука з дочкою;
• туга за дівочим життям, родиною, тривога за майбутнє;
• завороження щастя-долі зі звертанням до Бога, святих, космічних сил;
• величання наречених, батьків, гостей;
• створення настрою святковості й піднесеності (жартівливі, гумористичні) тощо.
Перша писемна згадка про весільні пісні у східних слов'ян датована 1096 р. Весільні пісні переважно поширювалися як лірично-побутові.
Головний мотив ліричних пісень — щирість і вірність кохання ("Сонце низенько", "Ой, не шуми, луже"). Лірика кохання створила типові збірні образи героїв (молодий козак, дівчина), своєрідні форми висловлення почуттів: драматичний діалог ("Козаченьку, куди йдеш?"), епічна оповідь ("Зашуміла ліщинонька").
В українській ліриці особливо відчутні оригінальні, суто національні пісенні інтонації.
Українські народні ліричні пісні з-поміж інших вирізняють певні художні засоби:
• паралелізм, лаконічні порівняння (дівчина — як калина, як у саду вишня, як зірочка; милий — як барвінок, як голуб, як повний місяць);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ідея родючості та весільна обрядовість.“ на сторінці 1. Приємного читання.
