Загадки.

Філософія родознавства

Загадка — це радше метафоричний вислів розповідного або питального характеру. Такий вислів передбачає зацікавленість і допитливість у тих, хто його розгадує.

Особливою популярністю користувались загадки у греків. Найвідомішою стала загадка, яку Едіпу задав Сфінкс: "Що ходить на чотирьох, двох і трьох ногах?" (мається на увазі людина, котра у дитинстві рачкує, а на схилі віку спирається на палицю). Часто форму загадок мали пророцтва оракулів. Відомі численні види загадок: числові, буквенні, мальовані тощо. Збірки загадок складав грецький філософ Піфагор (бл. 540—500 до н.е.) та ін. Менше поширеними були загадки у римлян.

Народна педагогіка використовує загадки як засіб розвитку розумових здібностей дітей, їх спостережливості, уважності, кмітливості, художнього мислення.

Давні загадки відображають язичницькі уявлення про природу і Всесвіт. До спільної індоєвропейської фольклорної традиції (давньоіндійської, давньоскандінавської, давньослов'янської та ін.) належить текст діалог, що складається із загадок (і відповідей на них) про сотворіння світу, людини, основні елементи космосу, небесні світила.

Значний внесок у вивчення українських загадок зробили українські фольклористи Г. Ількевич (1803—1841), М. Закревський (1805—1871), П. Чубинський (1839—1884).

Східнослов'янські цикли загадок, зокрема новорічні за-гадки-відповіді, вирізняє своєрідне "просвічування" елементів космічного плану через елементи космосу — і навпаки (Топоров, 1977). Наприклад: "Що таке сонце, місяць, зорі? — Небо".

Загадки побутують окремо або входять до художнього контексту інших художніх жанрів, зокрема обрядової поезії, балад, казок.

Дитячий фольклор і дитяча субкультура.

Традиційна народна педагогіка широко використовує дитячий фольклор. Як поняття "дитячий фольклор" функціонує в науці з недавнього часу. До дитячого фольклору належать твори різноманітних жанрів: заклички, лічилки, пісеньки, вірші — у виконанні дітей; колядки, щедрівки, ігри, колискові пісні, потішки, забавлянки, казки — з якими до дітей звертаються дорослі. Поетику дитячого фольклору зумовлює специфіка дитячого світосприйняття і дитячої творчості. Дитячий фольклор вирізняє особлива педагогічна функціональність, активне пізнання рідної мови, виховання мовно-національної самосвідомості, моральних якостей, художньо-естетичного сприйняття навколишнього середовища.

Існує і так звана дитяча субкультура, тобто авторські твори дітей, які виражають їх думки, почуття, емоції, інтереси.

Цікаво, що саме з ініціативи дітей і завдяки їх творчої участі став можливий оригінальний орден Усмішки. Така ідея народилася в Польщі. Письменниця Ванда Хотомська, автор популярної дитячої передачі, розповіла у газеті "Кур'єр Польскі" про зустріч з тяжкохворим хлопчиком. Він і сказав їй, що людей, які приносять дітям радість, потрібно нагороджувати спеціальним орденом. Цей хлопчик придумав його назву — орден Усмішки. На конкурс, оголошений газетою, польські діти надіслали близько 44 тис. проектів. Увагу привернула художня розробка дев'ятирічної дівчинки Еви Хробак з м. Глухолази, яка подала проект ордена Усмішки у вигляді усміхненого Сонця. Над втіленням її проекту працювали художник Шимон Кобилянський (виконав малюнок ордена) і художник-медальєр Едвард Гороль. Виготовив орден Державний монетний двір. Було прийнято рішення присуджувати орден двічі на рік. Одному з перших, ЗО січня 1974 р., орден Усмішки з дотриманням всієї необхідної церемонії було вручено Сергієві Образцову, видатному діячеві російської культури, який багато років очолював відомий у світі "Театр ляльок" (Москва) (Леженьскі, 1976).


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загадки.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.
  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література