Тавро руси.

Філософія родознавства

Впродовж VII—V ст. до н. е. греки утворили численні міста-держави на зразок існуючих на теренах материкової Греції. З-поміж них найвідоміші міста — Ольвія, Херсонес, Tipa, Пантикапей. їх мешканці інтегрувались із місцевими племенами й індоєвропейським праслов'янським населенням, яке населяло узбережжя Азовського моря. На цих землях близько середини І ст. до н.е. виникло Тмутараканське князівство. За свідченням Геродота, який у 455—454 рр. відвідав м. Ольвію, вже тоді на слов'янських землях діяли чотири племінні союзи. Цікаво, що греки назвали тавро-скіфами тих скіфів-кочівників, котрі інтегрувалась з осілими хліборобськими таврами. Греки назвою "таври" наголосили на їхніх визначальних ознаках — хоробрості та войовничості. Саме тавро-скіфи побудували у II ст. до н. е. м. Неаполь Скіфський. Сучасні наукові дослідження державності таврів (історично — це XII ст. до н. е.) аргументовано довели, що самоназва таврів — "руси" (Гарчев, 2000). З переходом до нової системи господарювання змінили племінні групи територіально-сусідські землеробські громади, активізуються їхні взаємовідносини, що суттєво змінило міжетнічну картину регіону. Найважливіше те, що таври мали державу, правителів, фортеці, міста. Культура тавро-русів Таврійського півострова розвивалась в умовах державного утворення. Ця культура — складова духовної спадщини народів Півдня України у період їх переходу від кочового до осілого життя, поступової інтеграції зі сарматами і багатьма іншими, у тому числі праслов'янськими племенами, котрі творили історичне тло праукраїнського етносу (Крвавич, 2003).

Вчені спростували твердження, які пов'язували розклад родового ладу в слов'ян Подніпров'я з періодом Київської Русі. На основі методу історико-порівняльного аналізу і дослідження способу виробництва матеріальних благ у відповідну епоху Г.Василенко довів, що розклад родової общини у слов'ян Подніпров'я розпочався понад тисячу років до Київської Русі. За грецьким істориком Геродотом, східні слов'яни у скіфський період отримували додатковий продукт; уже в V ст. до н. е. "вони сіяли хліб на продаж". Тоді орне землеробство досягло високого рівня внаслідок застосування залізних знарядь праці, зросла і продуктивність праці. Ця обставина зумовила розклад родової общини в зоні Лісостепу за часів скіфської культури. Родову общину змінила община землеробська, яка збереглася у східних слов'ян не лише до Київської Русі, а й до реформ П.Столипіна. Подальший період слов'янської культури — культура шнурової кераміки, що охопила великий регіон Європи (період бронзи, III—II тис. до н. е.) — характеризують істотні зміни в господарстві общини. Відбулося приручення тварин, для обробітку землі використовувалися дерев'яний плуг, ярмо, воли; зросли продуктивність землеробства і урожайність зернових культур; вперше з'явився додатковий продукт — надлишок засобів існування. Такі досягнення і призвели до зміни відносин у сім'ї: попереднє домінування жінки, її роль у забезпеченні засобами існування змінилося на главенство чоловіка, оскільки нові умови господарювання (обробіток землі, догляд за худобою) вимагали значних затрат фізичної сили. Згідно з археологічними дослідженнями і письмовими джерелами, на початку нової ери вже існували необхідні економічні умови для утворення слов'янської державності: ремесло, торгівля, грошовий обіг, продуктивна праця, додатковий продукт. Тобто майже за тисячу років до приходу князя Олега в Київ виникла слов'янська держава, яка була третьою в Європі після Греції та Риму. Фольклорні джерела скандинавського походження — "Молодша Едда" і "Старша Едда" (родовід скандинавських королів) — подають перші згадки про існування держави східних слов'ян у І ст. до н. е. Як політична сила в Європі слов'янська держава стає відомою у VI ст., досягаючи могутності за часів правління Кия. Новий етап піднесення держави східних слов'ян, за висновком Г. Василенка, становить Київська Русь періоду X—XI ст. (Бурбан, 1991).


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тавро руси.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.
  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література