Народна картина "Козак Мамай".

Філософія родознавства

Глибока духовність вирізняє давнє українське народне малярство. Найпоширенішим сюжетом народних картин був "Козак Мамай" ("Козак бандурист"). Дослідники вважають, що Мамай — половецько-татарське ім'я; відомо, що мамая-ми називали давніх ідолів, яких встановлювали на вершинах курганів.

Картини "Козака Мамая" радше нагадували ікони (не стільки християнські, скільки буддійські). У цьому виявилися прагнення народу канонізувати свого улюбленого героя (Войтович, 2005).

Зображували "Козака Мамая" на полотнах і стінах хат, на дверях і віконницях, на скринях, кахляних грубах і липових колодах вуликів. Очевидно, зображення козака виконувало роль оберегу селянського помешкання. Проте такі картини нерідко прикрашали садиби старшин і палаци панів.

Народного героя малювали у стані перепочинку. Він сидить "по-турецьки", замріяний і спокійний. Образ доповнюють гарні вуса, традиційний чуб-оселедець, сережка, люлька і сулія-пляшка; зброя покладена осторонь, і вірний кінь напоготові. В руках — бандура, а тиха пісня оповідає про запорожців, батьківський край і кохану, котрі потребують захисту. Козак розташувався під розлогим дубом, що у фольклорно-пісенній традиції символізує здоров'я, стійкість, красу, довговічність народу. Вік дуба — понад 1 тис. років. За давніми народними уявленнями, в дубі живуть душі хоробрих воїнів-ратіїв. Вважалося, що дубові гаї є улюблене місце перебування богів, яким під старими дубами наші предки приносили жертви.

Козак Мамай своєрідно втілює риси українського характеру — волелюбність і мужність, сумління і звитяжництво, мудру народну філософію миролюбства і надії на краще майбуття.

Петриківський розпис

До здобутків декоративного малярства належить петриківський розпис (назва від с. Петриківка на Дніпропетровщині). Визнання петриківського розпису зумовили самобутньою творчістю Тетяна Пата, Віра та Галина Павленко, Віра Клименко, Надія Білокінь, Поліна Глущенко, Надія Шкуш.

Петриківських майстрів вирізняє художньо-поетичне сприйняття природи, прагнення найвитонченіше втілити буяння її форм. Вони переважно зображують розмаїття квітів, фрукти та ягоди, тужаву зелень, листя, птахів; створюють неперевершені букети, композиції, панно. В їхніх розписах по-особливому виявляється умовність (одна з найважливіших ознак декоративного мистецтва). Основну композиційного вирішення становить еліпс, що поєднує петриківський розпис із писанкою.

Заслужене визнання як майстер народного декоративного розпису і графіки здобула Тетяна Пата (1884—1976). Тривалий час вона викладала у Петриківській школі декоративного розпису, створила авторські ескізи рушників, килимів, розписів коминів. Властиве їй тонке імпресіоністичне відчуття природи засвідчують виконані нею декоративні панно: "Калина" (1913), "Павичі серед квітів" (1949), "Панно з птахами" (1967).

Особливо приваблює "Пташка на калині", де пава, гостя із тропіків, ніби царівна урочисто сидить на стеблі, ласуючи соковитими ягодами калини. Овальна форма куща, яскраві фарби роблять картину Тетяни Пати подібною до писанки.

Барвиста пава — давній символ різномаїття світу (індійська міфологія) й оптимістичного подолання труднощів. Образ пави є також алегорією вічності, у християнстві — символ весни, воскресіння.

Учнями Т. Пати були українські майстри декоративного розпису М. Тимченко, Ф. Панко, В. Соколенко, котрі закономірно продовжували художню традицію і духовний досвід народу.

Цікаво, що один із вестибюлів будинку Організації Об'єднаних Націй, поряд з мистецькими творами різних народів, прикрашає ваза з петриківським розписом.

Духовна спорідненість творчості характеризує родину Примаченків — матір і сина. Село Болотню Київської області уславила самобутня творчість визнаного у світі майстра народного декоративного розпису, народної художниці України Марії Примаченко (1909—1997). Поетичну фантазію й образність художниці виплекали традиції народної культури і моралі, ліризм української пісні та поетичність казки, народні уявлення про добро і зло, людяність і красу. В її малярстві органічно взаємодіють народні фольклорні традиції, витончена психологічна образотворчість; картини сповнені оптимізму, в них різні ознаки буття — радість і мрії, тривога і сум: цикл "Людям на радість" (1960—1966), декоративне панно "Калиновий берег" (1966), композиції "Дівчата-українки" (1965), "Тіло людини на сонці. Пам'яті С. II. Корольова"(1966), "Радіють коні й птахи"(1975), "Український день" (1976). Для творчості Федора (сина Марії Примаченко) як представника молодшого покоління, радше властиве раціоналістичне світовідчуття ("Кінь стоїть", "Весна красна"; 1971 1973) (Островський, 1990).

Скарбницю народного малярства збагатила творчість українського майстра народного декоративного розпису Ганни Собячко-Шостак (1883—1965). З-поміж творів майстра привертають увагу цикл панно "Квіти України" ("Мої улюблені квіти", 1963), за її малюнками виготовлялися вишивки в українському народному стилі.

Як самобутній майстер відома українська художниця Катерина Білокур (1900—1961). Напрочуд розмаїті та ніжні її картини на тему квітів: "Квіти увечері" (1942), "Жоржини" (1940, 1957), "Рожі й троянди" (1954 — 1958), "Швовії" (1958). Однак найголовніша тема художниці — Хліб, основа життя народу. їй властива глибока народна мудрість, пиплекана під трударів дідів-прадідів любов до землі, яка щедро віддячує тим, хто її шанує. Такий узагальнений смисл характеризує картини "Цар-колос" (дві композиції — 1944, 1947) і "Рідне поле" (найвідоміший твір художниці). У її рідній Богданівні (на Полтавщині) відкрито меморіальну садибу-музей (1977). З 1989 р. встановлено Республіканську премію імені Катерини Білокур.

Найкращі колекції українського народного декоративного мистецтва й оригінальні вироби народних майстрів експонуються у Київському музеї Народного декоративного мистецтва України, який відкрито 1964 р. Тут діють постійні виставки "Марія Примаченко", "Катерина Білокур" та ін.

У Києві 1993 р. відкрито музей Івана Гончара на основі приватної колекції скульптора, лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка, народного художника України Івана Гончара (1911 — 1993). Збірка його "україніки" XVII XX ст. вміщує понад 15 тис. експонатів, у тому числі народні картини ("Козак Мамай"), понад 500 народних ікон XVI — початку XX ст. з різних регіонів України, колекцію тканин XVIII—XIX ст. (2500), твори гончарного мистецтва — посуд, кахлі, зооморфні пластичні іграшки (650 предметів).

Скульптурне зображення Берегині, роботи Івана Гончара, — тепер щорічна відзнака, встановлена для заохочення зарубіжних вчених до студій україністики.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Народна картина "Козак Мамай".“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".
  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література