Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

Філософія родознавства

• 3.1. Витоки народної обрядовості

• 3.2. Весілля

• 3.3. Народини

• 3.4. Поховання

Витоки народної обрядовості

Поняття "обрядовість".

Обряди функціонують як форма активного усвідомлення важливих подій суспільного, колективного або особистого характеру. Обрядовість розкриває внутрішній зміст подій, формує відповідні почуття, настрої, погляди, зазнаючи впливу природних чинників, видів діяльності, язичницьких і християнських вірувань.

Символічно-магічна і соціальна своєрідність української народної обрядовості склалася історично. Вона сягає давніх народних землеробських свят і обрядів. Світовідчуття українців формувалися під впливом прадавньої автохтонної землеробської культури (передусім трипільської), яка ініціювала обрядовість повсякденного життя.

Трансформація космогонічних уявлень трипільців.

Еволюцію прадавньої системи світогляду відтворює сюжетне розмаїття трипільського розпису.

Найдавніші космогонічні уявлення зберегли розписи на ритуальних конічних чашах. Йдеться про надзвичайну архаїчність світобачення неолітичних мисливців, збережену до розквіту землеробства лише завдяки консервативності релігійних обрядів. Зображення двох оленів, що управляють небом і посилають дощ, образ, безумовно, до трипільській, — свідчення уявлень мисливців періоду дуальної родової організації. Розписи на інших тогочасних конічних чашах відтворюють новий етап уявлень про небо. Поділ неба на дві дощові сфери з парою сосків на кожній засвідчує перехід до антропоморфізації: оленів і корів заміщають дві Матері Світу. На ранньому етапі Трипілля відомі всі елементи уявлень про триярусність світу: земля, небо (видиме) і верхнє небо, де зберігаються невичерпні запаси води. Уявлення про верхнє небо — умоглядні, оскільки воно невидиме за голубою небесною твердю; риска, що відділяє верхнє небо від видимого "повітряного простору", завжди зображується чітко. Управління трьома ярусами світу здійснювелося володаркою (або володарками), яку на ранньому етапі не наважувалися зображувати в людській подобі. Проте саме на ранньому етапі виникають два комплекси понять, що підтверджують сутнісно нове осмислення життєвого досвіду. Йдеться про поняття географічних координат, протяжності простору на південь — північ — схід — захід; а також поняття, що укорінилось в світогляді землеробів, — круговорот часу, циклічність. У землеробський світогляд (і орнамент) увійшли всі чотири виміри: поверхня землі, зорана "вздовж і впоперек", висота світу, загублена у голубій тверді неба, і постійний рух цього світу в часі. Орнамент стає суспільним явищем; як і пізніші письмена, він оповідає про ставлення до світу, об'єднує людей для виконання певних дій. Найвищого розквіту землеробська думка і її втілення досягли у 30— 25 ст. до н.е. на стадії Трипілля В/ІІ — Трипілля С/І (за Т. Пассек). Суттєво змінилися уявлення про верховне божество. Невидима Велика Мати, яку сотні років зображали за допомогою окремих ознак (груди), — набула антропоморфно-космічного вигляду. Образ Матері трипільські художники зображали так, що вона ніби підносилась над земним горизонтом і була всюдисуща, охоплювала простір і небо, північ і південь, захід і схід. Завдяки трипільським розписам стало можливим датування часу появи образу Прародительки Світу, коли вона як єдина верховна істота стала матір'ю богів. Простежуються паралелі між трипільським живописом та індійською міфологією, гімнами Ригведи, це — три яруси світу, образ Праматері, титан Пуруша (першолюдина), який пов'язаний з сонцем — Митрою (Рибаков, 1981, с. 208—211).

Світоглядні уявлення трипільців мають важливе значення для осмислення трансформацій обрядовості слов'янського язичництва.

Циклічність землеробської діяльності, її вдале завершення пов'язані з різноманітними оберегами.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ
  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література