Правові засади і норми регулювання шлюбних відносин в Русі-Україні.
Весільна обрядовість — органічна складова частина системи родинно-господарського життя.
У слов'ян, як і в інших народів, шлюбні відносини регулювались за допомогою права. Спочатку було право звичаєве, усне. Звичаї виникли у процесі співжиття первісних людей, увійшли в їх побут, свідомість, регулювали поведінку. На стадії патріархату суспільне становище жінки стало підрядним. У добу переходу від племінної до княжої державної організації на українських землях погляди на жінку як власність зникають.
На розвиток права Київської Русі відчутно вплинуло християнство. Культ православ'я пов'язаний з відповідними обрядами. Церква розглядає їх важливим засобом емоційно-психологічного впливу на віруючих. Обрядовість супроводжує життя людини від народження до смерті. Послідовність обрядових дій фіксує требник — богослужебна книга у православ'ї , яка вміщує молитви і порядок (послідовність) здійснення треб.
Церква застосовувала різноманітні норми канонічного права, передусім візантійського, що сформувалось на основі римського рабовласницького права, пристосованого до феодального суспільства.
Із Візантії до нас дійшли нові принципи сімейного права: моногамія (одношлюбність), утрудненість розлучення, суворі покарання за позашлюбні зв'язки, безправність позашлюбних дітей та ін. Візантійське право передбачало ранній шлюбний вік: 12—13 років для нареченої, 14— 15 років для нареченого. Це пояснюється сприятливими кліматичними умовами, які впливають на фізичний розвиток людини. Не допускався третій шлюб. Питання розлучення регулювала церква. Лише у деяких випадках церква Давала дозвіл на розірвання шлюбу.
Візантійське право поширювалось у Київській Русі внаслідок рецепції. Найдавніша пам'ятка права Київської
Русі — "Руська Правда". Питання про її походження і час складання — спірне. Деякі дослідники вважають часом її написання VII ст. Проте більшість сучасних науковців пов'язують початкову редакцію "Руської Правди" з князюванням Ярослава Мудрого. Ярославів збірник видано слов'янською мовою, він містив 17 параграфів. Не з'ясовано також і місце видання, літопис називає Новгород, численні автори — Київ (Окіншевич, 1987).
Уставом Ярослава Мудрого визначався вік нареченого у 15 років, нареченої — 13; заборонялися насильне видання дівчини заміж і шлюб між близькими родичами.
У "Повісті минулих літ" (986), а згодом у "Руській Правді" з'явився термін "холоп". На початку XI ст. у давньоруському феодальному суспільстві "холоп" — найпоширеніша назва раба. Феодальне законодавство визначало джерела холопства, наприклад, одруження на рабині без договору з її власником та ін.
На відміну від римського і давньогерманського права руське право не знало правових обмежень становища жінки. "Руська Правда" вважає жінку рівноцінною чоловікові. Ліберальний дух "Руської Правди" пояснювався впливом звичаєвого право, що побутувало у східних слов'ян.
Вдові не надавали правного опікуна, що також відрізняло руське право від інших країн Середньовіччя. Опікуна призначали лише для дітей у випадку, коли мати вдруге виходила заміж. Спадкове право забороняло спадщину дочкам — вони отримували посаг. Народжені від господаря діти жінки-невільниці виводилися зі спадщини, проте мати разом з дітьми отримувала волю.
З Давньої Русі від княжих вінчань відомий звичай, який має назву віно. Коли князь Володимир одружувався з царівною Анною, він віддав грекам Корсунь "за віно, задля цариці". Князь Ярослав, віддавши сестру за польського князя Казимира, дістав від нього "за віно" 800 українських бранців. У ранню добу на Русі-Україні віно — це оплата від молодого батькам або рідним за молоду. У сучасному весільному обряді рід молодого також виторговує дівчину в батька, матері, брата. "Руська Правда" трактує віно як частину майна чоловіка, призначеного для жінки. "Кормча книга" і литовсько-руське право до XVI ст. визначають віно як придане жінки.
За "Руською Правдою" і "Литовським Статутом", віно — третя частина нерухомості чоловіка, призначена для жінки з його приданого. Віно визначалося "за посагом" (придане у грошах) і "виправою" (одяг, худоба та ін.).
У литовсько-руську добу правне положення жінки визначав "Литовський Статут". Тоді нерухому спадщину не мали права отримувати дочки, оскільки земельна власність була підставою для військової служби. Проте чоловік робив так звану вінову затійсь, чим жінці передавалась третина його нерухомого майна. Володіння віновим майном було спільним, лише після смерті чоловіка або при розірванні шлюбу (це було рідкісним явищем) віно ставало власністю жінки. Проте відбувався і певний процес закріпачення народних низів, коли жінка переважно несла більшу відповідальність за родину.
Доба козаччини сформувала тип жінки-оборонниці родини і господарства (часто — зі зброєю в руках). Провідний тип жінки-козачки: дружина-господиня, яка опікується сім'єю за відсутності чоловіка (військові походи, державні справи). Із занепадом козаччини зменшується кількість видатних постатей серед жінок (Енциклопедія українознавства, 1993, т. 1; 1994, т. 2).
За часів Петра І було прийнято Указ про добровільне вінчання, а спеціальний декрет зобов'язував родичів складати присягу про те, що вони не змушували наречених до шлюбу. Заборонялися шлюби між християнкою чи християнином і представниками інших релігій. Також заборонявся шлюб після досягнення 80 років, оскільки головне призначення шлюбу пов'язувалося з дітонародженням і продовженням роду.
Цікаво, що одним із чинників, за яким шукали "цареву наречену" (для Петра І), був зріст 1 м 65 см.
Вінчання на певний період припинилося після жовтневого перевороту 1917 р. За Радянської влади шлюбний обряд переважно завершувався співом "Інтернаціоналу". Відповідно до сумнозвісного принципу "свободи кохання", зокрема у Володимирській області (Росія), всі жінки після 18 років оголошувалися власністю держави і повинні були зареєструватися в товаристві "Вільного кохання", а чолові* ки, котрі досягли 19 років, могли обирати собі будь-яку з них, незважаючи на їхнє бажання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Весілля“ на сторінці 1. Приємного читання.
