"Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

Філософія родознавства

"Сімейний кодекс України" (2004) законодавчо забезпечує права дитини на належне батьківське виховання (ст. 152); визначає підстави позбавлення і поновлення батьківських прав (ст. 164—170); захищає права матері та дитини, зокрема права й обов'язки неповнолітніх батьків (ст. 156); "при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою" (ст. 135, п. 1).

Поза межами України лише 2005 р. усиновлено близько З тис. дітей. Створюються програми національного усиновлення.

Важливе профілактично-організаційне та загальнокультурне значення має державна програма "Діти України".

Поширилися центри перинатальної діагностики, центри медико-генетичного прогнозування, наприклад, у Львові (загальнодержавний моніторинг за медико-генетичною спадковістю), Києві (центр медичної генетики). Організовуються центри планування сім'ї на базі жіночих консультацій та органів реєстрації шлюбу. Програма "Діти України" передбачає впровадження відповідних факультативів у навчальних закладах.

Важливе соціальне значення мають "Школи батьківства", де майбутні мама і тато набувають навичок виховання дітей. Тут мають поєднати зусилля система освіти, соціальна підтримка материнства і дитинства державою та відповідних суспільних установ. Центри підготовки майбутнього батьківства мають бути при всіх пологових будинках.

Останнім часом набули поширення так звані нетрадиційні пологи. За нетрадиційними технологіями, народження дитини відбувається, наприклад, у воді (вдома у ванні або на морському узбережжі). При народженні дитини (навіть у пологовому будинку) батько перебуває поруч, допомагаючи дружині психологічно і морально, при цьому батьки втрачають майже 8 кг ваги. Проте ще потребує вирішення законодавча база нетрадиційних пологів.

Домашні пологи законодавчо дозволені в Європі. Наприклад, у Голландії такі пологи відбуваються під наглядом духовних акушерів, які впродовж п'яти-шести років набувають відповідної медичної підготовки; вони несуть моральну і юридичну відповідальність за пацієнток. Існує також фах перинатального психолога, покликаного підготувати молодих людей до свідомого батьківства.

Матеріально забезпечені батьки часто доручають виховання дитини няні.

Очевидно, всім відомий хрестоматійний приклад вдячності російського поета Олександра Пушкіна своїй няні Орині Родіонівні. У дитинстві маленький Олександр наслуховувався її народною говіркою, вона залюбки переповідала йому численні легенди і казки.

Професія домашньої няні — одна з престижних у Великій Британії. Тут підготовку професійних нянь понад 110 років здійснює "Норманд-коледж".

Процес навчання поєднує теорію виховання і педагогічну практику: чергуються тиждень теорії і тиждень практики у дитячому садочку. Професійна підготовка фахівців орієнтована на дітей двох вікових груп: няні працюють з дітьми від народження — до п'яти років, гувернантки — з дітьми від п'яти до 12 років.

Виконання професійних обов'язків передбачає певні вимоги до вбрання та зовнішності: мінімум косметики, прикрас, одяг — переважно стриманих коричневих кольорів. Няня Туманного Альбіону вважається взірцем вихованості та порядності.

В Галичині (у дорадянські часи) в заможних родинах у вихованні дітей брали участь бонни — інтелігентні, освічені жінки, які знали літературу, поезію, живопис, музику, володіли європейськими мовами.

На сучасному етапі в Україні професійна підготовка педагогів для виконання послуг няні практично не налагоджена.

Відомий український педагог Василь Сухомлинський наголошував: якими виростуть діти — суттєво залежить від їхнього ставлення до матері, від почуттів, котрі переживаються дітьми при вимовлянні слів "мама", "тато".

Сухомлинський-батько вбачав обов'язок сина у "випробуванні на людяність". Про важливість виховання духовності молодого покоління він розмірковує у "Листах до сина", звертаючись до нього: "Пам'ятай, що раннє дитинство — з того часу, як дитина усвідомлює сама себе, — є школою щиросердя". Творення добра для людей починається з турботи дитини про красу. Все, що надає людині естетичну насолоду, радість, має чудодійну виховну силу. Молоді батько і мати повинні проектувати людину, думати над змістом кожного уроку школи щиросердя: що має робити дитина, щоб її серце було чутливим до оточуючого світу, Щоб вона серцем відчувала свою належність до людей. Бодай у твоїй сім'ї буде своє сімейне свято, у день якого дитина творить радість для батьків... Це радість творення добра для самих дорогих людей — матері, батька, бабусі, дідуся. І це добро хвилює, радує дитяче серце саме тому, що добро це — краса" (Сухомлинський, 1977).

Медики і психологи довели, що для духовного зростання дитині важливо розуміти значення мами й тата у її народженні. Першочергове морально-етичне значення набуває цінність здорового способу життя молодого покоління. Необхідно поєднувати економічні, соціокультурні, психолого-педагогічні чинники виховання у молодих людей піднесених почуттів свідомого очікування первістка, навчати людяності, любові до дитини, відповідальності за її життя. Особливе значення має психологічний і моральний комфорт, що виникає при народженні бажаної дитини з радістю.

Продовження роду має асоціюватися у свідомості дитини з почуттями естетично піднесеними, вихованням духовно-емоційного ставлення до батьків, дідуся, бабусі, близьких родичів, усвідомленням естетичної сутності кохання.

Ці проблеми привертають увагу вчених, письменників, педагогів. Особливості дитячого світовідчуття аналізує О. Кікнадзе у праці "Випробування дитинством" (1984), назва якої засвідчує нетрадиційне бачення автором вічної проблеми "батьки і діти". У вихованні дитини, зазначає М. Мід, важливе значення культури (1988). Привертає увагу цікаве видання для спільного читання батьків з дітьми під назвою "Звідки беруться діти" (1994), автор якої — письменник і художник Г. Юдін.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.
  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література