Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

Філософія родознавства

Еволюція й особливості праслов'янської поховальної обрядовості простежуються в низці наукових джерел (Котляревський, 1868; Афанасьєв, 1869; Токарєв, 1957; Рибаков, 1981; Грушевський, 1993 та ін.).

На праслов'янській території (від лужицького Одеру до чорноліської Ворскли) водночас побутували різні форми поховальної обрядовості й терміни переходу однієї форми в іншу. "Скорчені" поховання відомі в ранньоскіфській (жа-ботинській) культурі (VII—VI ст. до н.е.) і на Волині (VI ст. до н.е.). Підковпачні поховання (коли урна з прахом покрита посудиною більшого розміру) спочатку з'явилися на Дніпрі в чорноліській культурі, згодом — масово у басейні Вісли (VI—V ст. до н.е.). "Скорчені" поховання відомі ще у мустьєрський період і побутували впродовж кам'яного та бронзового віків. Тоді ж існували поховання в звичайній позі померлого — "витягнуті"; подекуди — кістяки сидячі й стоячі (щільно обсипані навколо).

У тшинецько-комаровському праслов'янському регіоні кілька століть існував лише один звичай — поховання в скорченому вигляді. Ідея перетворення покійника на ще ненародженого ембріона пов'язана, вочевидь, з уявленнями про те, що померла людина може народитися вдруге, тому їй надавали відповідну позу (кінцівки трупа зв'язували чи підрізали суглоби, щоб досягнути подібності до пози ембріона у череві матері). Цей обряд поступово відійшов у період бронзи, що зумовлено виникненням уявлень про нижній, підземний світ (куди ніби на ніч іде сонце).

Упродовж періоду бронзи відбувалися значні зміни поглядів: у VIII ст. до н.е. домінували "витягнуті" поховання, померлих уже не підготовляли до другого народження для повторного земного життя. Це засвідчує нові уявлення про долю померлих у потойбічному світі (закінчився тривалий період перевтілень, людина повинна була залишитися людиною).

Суттєві зміни релігійних уявлень в епоху переходу ВІД бронзи до заліза засвідчує поява нового обряду — спалення покійників.

Перші трупоспалення з'явилися в тшинецько-комаровський час. Прах спалених збирали в глиняну урну, яку закопували у землю, або просто зсипали в ямку. В білогрудсько-лужицький час спалення становило майже половину всіх поховань, а в чорноліський час спалення вже домінувало. У середині І тис. до н.е. процес кремації призупинився внаслідок впливу кельтів — у західному ареалі праслов'ян, і скіфів — у східному.

В описах Гомера йдеться лише про кремацію, яка поширилась у материковій Греції разом з похованням. В епоху античності майже до періоду Римської імперії кремація існувала поряд з похованням. У землі переважно ховали дітей. У Давній Італії перевагу надавали кремації, хоча в "Законах 12 таблиць" зафіксовано обидва види поховання.

Кремація припинилася близько 400 р., а 768 р. була прийнята офіційна церковна заборона кремації.

У похованнях мікенського часу виявлено залишки дерев'яних домовин (з дошок). Пізніше домовину (труну) замінили глиняні посудини (поховання в піфосах, великих яйцеподібних сосудах). Уже в VIII—VII ст. до н.е., а також в епоху класики поховання в гробах траплялися рідко. І, навпаки, поховання у гробах було звичайним елементом ритуалу для кельтів, скіфів, іберів.

Гомер (сучасник чорноліської культури) в "Іліаді" описав обряд кремації — похорони Патрокла, влаштованих Ахіллесом. Тіло Патрокла було обкладено жиром з принесених у жертву биків і баранів, амфорами з медом і єлеєм; на багаття покладено чотири коня і дві собаки. В жертву принесли 12 полонених троянців. Прах Партокла зібрали в золоту амфору. Курган насипали не над поховальним вогнищем, а поряд з ним. Ритуал завершила тризна — поховальні ігри воїнів (перегони на колісницях, кулачний бій, боротьба за участю Одіссея, метання диску і стрільба із лука). Переможець у кожному виді змагань отримував дорогі призи.

Певна подібність характерна для описаного Гомером кургану Патрокла і величезного кургану в Чернігові (X ст.,

Чорна Могила). У Чорній Могилі є принесені в жертву коні, бики, безліч княжої зброї, священні роги тура, прикрашені чеканним сріблом, численні предмети княжого вжитку. Насип робився так само, як і під Троєю, — за два заходи. Поховальні змагання воїнів починались тоді, коли обладунок померлих увінчував наполовину насипаний курган. Відмінність полягала у тому, що в Чернігові X ст. курган насипали не осторонь поховального вогнища, а безпосередньо над спаленими покійниками.

Наступний розділ:

Тризна у давніх слов'ян


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.
  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література