Походження української сім'ї (М. Грушевський).

Філософія родознавства

Важливу наукову проблему становить походження сім'ї загалом і української зокрема.

Відповідно до концепції історичного походження сім'ї, викладену Ф. Енгельсом, у період дикунства був утворений груповий шлюб, в епоху варварства — парна сім'я, з настанням цивілізації — моногамна сім'я.

М. Грушевський у працях "Історія України-Руси" і "Початки громадянства (генетична соціологія)" проаналізував наукові джерела стосовно походження сім'ї, у тому числі концепцію Ф. Енгельса, і зазначив, що остання не може вважатися пріоритетною.

Стосовно походження української сім'ї вчений навів аргументовані твердження на користь існування моногамної сім'ї вже у праслов'янських племен; патріархальну моногамну сім'ю він трактує як основну форму в розвитку української родини (Грушевський, 1904; 1921).

У період патріархату визначальне становище в економічному житті роду посідали чоловіки. Склалася одношлюбна сім'я (моногамія). Попередні окремі жіночі й чоловічі житла трансформувалися у так звані будинки молоді, куди батьки віддавали дітей на виховання. Старші члени роду навчали молодь виготовляти прості знаряддя праці, правилам полювання, передавали моральні заповіді предків тощо.

Згадка про будинки молоді збереглася в українських, російських, білоруських чарівних казках під назвою "будинок у лісі", "будинок у степу" (курінь) (Лур'є, 1932).

З ускладненням господарських функцій одношлюбної сім'ї діти ставали помічниками батьків. Будинки молоді поступово втрачають своє призначення, але традиція певний час ще продовжує існувати.

Утворюється досить оригінальна сім'я, в якій дітей віддають на виховання дядькові (братові матері), а батько виховує племінників (дітей рідної сестри) (Косвен, 1955).

Давній досвід виховання відображають українські народні прислів'я: "Який дядько, таке й дитятко"; "У доброто дядька добрі й дитятка".

Упродовж V—VI ст. відбувався розвиток підсічного землеробства, здійснювався перехід східних слов'ян до осілості, складалася велика патріархальна сім'я. Виховання дітей у патріархальній сім'ї ґрунтувалося на принципах родового колективізму.

Зростання продуктивних сил і процеси утворення прошарків суспільства (VII—VIII ст.) зумовили появу малих сімей, У малих сім'ях утверджувалися нові моральні цінності — подружній обов'язок, авторитет батьків, їхня відповідальність за виховання дітей.

Відбувався перехід від общинної до приватної власності. Відійшов звичай виховання дітей "у дядька", зберігаючись упродовж деякого періоду лише у сім'ях князів і феодальної знаті.

З-поміж культурних впливів на слов'ян до їх розселення дослідники виділють чотири епохи германських впливів на українську культуру: прасхідногерманську, готську, вікінгів і німецьку (Д. Чижевський, О. Пріцак).

Прасхідногерманська епоха охоплює час до появи в Україні готів. На думку германістів, слов'янам від германських племен відома суспільна і військова термінологія, що засвідчують такі запозичення: князь, дума, меч, шолом, шати, мито (староукр. желедь — штраф).

Германського походження вважається слово "скот" (як означення рогатої худоби і грошей).

Інші запозичення стосуються побутово-господарської термінології, зокрема хижа, хліб, тин, колодязь,

У "Повісті минулих літ" трапляються вирази "хижі" та "стодоли" (за Іпатським і Хлєбниковським списками "клeкти" і "одрины"); слово "кліть" означало хату, хижу, кімнату; "одрина" — хлів, стодола, хата, зокрема кімната другої половини хати, холодна, "чиста", де жили влітку і яка слугувала також за комору (Літопис руський, 1989, с. 35).

Прасхідні германці були посередниками поширення в Україні кельтської (лятенської) культури.

Певні сліди у слов'янських мовах і матеріальній культурі залишили готи. З приходом готів на українські терени — 166 р. по Христі — тут простежуються декілька груп культурно-мовних запозичень:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Походження української сім'ї (М. Грушевський).“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).
  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література