Методи дослідження Родоводу

Філософія родознавства

Актуальність дослідження родоводу зумовлена потребами духовного діалогу поколінь, ґрунтовного пізнання національного культурно-історичного процесу як складової частини буття людства. Функціонування національної культури на рівні родинного середовища, де відбувається безпосереднє спілкування поколінь, має глибоке світоглядно-ціннісне, пізнавальне і виховне значення.

Вислів "вести рід (початок) від кого, з кого" тлумачиться у значенні "бути нащадком кого-небудь, походити від когось" (Фразеологічний словник української мови, 1991, кн. 1, с. 76).

Ступінь походження від загального предка засвідчує поняття "генеалогічне покоління" (діди—сини—внуки). Згадаймо проникливі слова Ліни Костенко:

І засміялась провесінь: — Пора!

За Чорним Шляхом, за Великим Лугом —

Дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —

Усі ідуть за часом, як за плугом.

Досліджуючи родовід, необхідно пам'ятати, що генеалогія формується за чоловічою лінією (зберігається прізвище). За В.Далем, генеалогія — "наука родословна, родословіє"; "рахунок або розпис родового походження" (Даль, т. 1,1978, с. 348; 1980, т. 4, с. 10).

Давні традиції шанування предків має Китай. Гідним для родини вважається відтворення свого роду до 30—40 поколінь. У сім'ї традиційно наслідуються ремесла, зокрема ткацтво, вишивка по шовку, вишивка сріблом, оздоблення одягу; використовуються орнаментальні візерунки, мотиви тварин, риб, птахів, драконів та ін. У країні створюється генний банк малих етнічних груп і національних меншин.

В арабському світі звичай кривавої помсти зобов'язує переслідувати рід кривдника до п'яти поколінь.

Поняття "метод".

Осмислення буття роду зумовлюють певні методи. У філософському розумінні метод (грец. methodos — шлях дослідження або пізнання, теорія, вчення) — це спосіб побудови й обґрунтування системи філософського знання; сукупність прийомів практичного і теоретичного освоєння дійсності. За поширеною класифікацією, методи поділяються на філософські та спеціально-наукові. Філософські методи дослідження — універсальні, вони опосередковуються іншими методами, які конкретизують пізнання певного напряму науки (предмета). Наприклад, історизм як універсальний метод розробляється філософією і своєрідно відбивається в різних науках, у тому числі генеалогії. До універсальних методів належать також спостереження, бесіда, анкетування тощо. Загальнонаукове значення для генеалогічних досліджень мають такі методи: порівняння, аналіз і синтез, ідеалізація, узагальнення.

Метод пов'язаний з методологією (від метод і грец. logos — слово, поняття, знання), яка становить систему принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. З розвитком виробництва, техніки, мистецтва, науки і культури методологія постає предметом спеціальної теоретичної рефлексії (пізньолат. reflexes— обернення назад), формою якої є передусім філософське осмислення принципів організації і регуляції пізнавальної діяльності, виділення у ній умов, структури і змісту знання та шляхів, що ведуть до істини. Так, Геракліт "багатознання" протиставляв розуму як способу пізнання діалектики світобудови — всезагального логосу, відмінного від численних ненадійних знань, отримуваних через "гадки", легенди та ін.

Проблеми методу і методології розробляли Сократ, Платон, Аристотель. За Сократом, першочергове значення має діалектична природа мислення, спільний пошук істини у процесі зіставлення різних уявлень, понять, їх порівняння. Цікаво, що вчення про перехід від непевних уявлень до виразних загальних понять Сократ розглядав як метод удосконалення мистецтва жити.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи дослідження Родоводу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу
  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література