Для казок різних народів світу властива подібність ідей, тем, сюжетів, образів. Більшість казкових мотивів популярна у світовому, загальнослов'янському й українському фольклорі, що доказує спільність відповідного жанру багатьох народів.
Із виникненням порівняльно-історичного методу в українському літературознавстві (друга половина XIX ст.) значно розширилися діалогічні зв'язки української та зарубіжної літератури, у тому числі в сфері фольклору. Основними видами таких зв'язків стало засвоєння певного явища в оригіналі, художній переклад, переробка, наслідування, запозичення та ін.
Засвоєння в оригіналі фольклорних явищ пов'язане з поширенням, "мандрівками" серед народів світу прислів'їв, приказок, казкових тем і сюжетів.
За М. Грушевським, питання про самобутність і запозичення казкових мотивів — один з найскладніших у казко-знавстві.
У XVIII ст. привернула увагу як "гіпотетичне джерело" європейської казки — арабська збірка "Тисяча й одна ніч". Перший її переклад західноєвропейськими мовами, зокрема французькою, здійснив Галлан, який підготував 12 томів казок (1704—1717). Повне видання арабського тексту "Тисячі й однієї ночі" з'явилося 1835 р. (Булак, передмістя Каїра). Давні дослідники до "східного джерела" казки ввели Індію та Єгипет. Інші джерела, брати Грімм (Німеччина) і Дж. Денлоп (Англія), подають східні джерела середньовічної й античної тематики так: Мала Азія — греки — Іспанія — західноєвропейські народи.
Основоположники західноєвропейської міфологічної школи, німецькі філологи, письменники й історики літератури брати Грімм — Якоб (1785—1863) і Вільгельм (1786— 1859), обстоювали значення фольклору як засобу вивчення культури народу. Привертає увагу видання "Дитячі й родинні казки" у двох томах (1812—1814), де вміщено зібрані ними німецькі народні казки і перекази. Однак дослідження братів Грімм характеризує певна ідеалізація національних традицій. Водночас вони та їхні послідовники перебільшували значення міфологічної концепції, прагнучи у будь-якій фантастичній казці віднайти відгомін первісних міфологічних уявлень індоєвропейських народів.
Казки братів Грімм українською мовою перекладали О. Макарушка, Є. Попович, Ф. Новицький, О. Іваненко, О. Ігнащенко, В. Невська та ін.
Окремий напрям у фольклористиці XIX ст. становить теорія запозичення, міграційна теорія "мандрівних сюжетів". До виникнення теорії запозичення долучився німецький філолог Т. Бенфей, який видав давньоіндійський епос "Панчатантра" з особисто підготовленими коментарями (1859). У цій публікації він доводив, що численні сюжети і мотиви "Паячатантри", загалом зі Стародавньої Індії, поширилися серед багатьох народів. На його думку, до X ст., такі сюжети поширювалися в усній традиції, пізніше в літературній обробці трансформувалися через мусульман — Візантію — Італію й Іспанію — монголів — до Східної Європи.
Обмеженість міфологічної та міграційної інтерпретації казкового репертуару М. Грушевський довів на основі всебічного аналізу численних джерел: німецьких, французьких, англійських, російських (О. Веселовський, М. Новіков, В. Ста-сов), досліджень східнослов'янської казки (Ф. Буслаєв, О. Афанасьєв, В. Міллер), поглядів українських вчених (О. Потебня, М. Драгоманов) та ін. За його висновком, науковий підхід вимагає, віддаючи належне одним поглядам, не забувати про інші. Отже, "поруч індійської лабораторії не треба забувати передньоазійської, вавилонсько-сирійсько-юдейської — під безпосередніми впливами її стояло наше чорноморське побережжя і Кавказ з його північними степами, і геленістичний світ, передхристиянський, так само як і християнський" (Грушевський, 1993, с. 366—367). Тут головне значення має спосіб оброблення і засвоєння інтернаціональних, мандрівних сюжетів на українському ґрунті.
Критично розглянув ідею походження казок з "єдиного джерела" В. Пропп, який зазначив недоцільність висувати цю проблему вузько-географічно. "Єдине джерело" зовсім не означає, що казки з Індії поширилися по усьому світі. Адже "єдине джерело" може бути психологічним (дослідження В. Вундта) чи побутовим. Проте морфологічний аналіз казки засвідчує, що в ній побут становить незначну частину. Від побуту до казки існують перехідні ланки, зокрема вірування; можливий також закономірний зв'язок між побутом і релігією, з одного боку, і релігією та казкою — з іншого. Відходять побут і релігія, а їх зміст трансформується у казку, яка зазвичай містить сліди релігійних уявлень. Певну паралель між казками і віруваннями підтверджує історичний підхід. Так, казці відомі три основні форми носіїв Івана у повітрі: летючий кінь, птах і летючий корабель. Однак саме ці форми уособлюють носіїв душ померлих: у пастухів і землеробських народів домінує кінь, у мисливців — орел, у мешканців морського узбережжя — корабель. Ймовірно, що "одна із перших основ композиції казки, а саме — мандрування відображає уявлення про мандрівки душі у потойбічному світі. Ці уявлення, як і безліч інших, могли виникнути незалежно одні від одних на всій земній кулі. Культурні схрещування і відмирання довершують процес. Летючого коня змінює чарівний килим" (Пропп, 1928, с. 116—117).
Очевидно, існують галузі казки, які унеможливлюють свободу творчості. До таких галузей належать:
• загальна послідовність функцій;
• заміна тих елементів, різновиди яких пов'язані з абсолютною чи відносною залежністю;
• в інших випадках — вибір деяких персонажів зі сторони їх атрибутів, якщо потрібна певна функція; проте така несвобода відносна. Так, за певних обставин (політ) чарівним подарунком не може бути жива вода, але можуть фігурувати кінь, килим, кільце тощо;
• відома залежність між початковою ситуацією і подальшими функціями.
Особливе методологічне значення має виділення галузей, в яких можлива свобода творчості казкаря:
• вибір функцій, які казкар пропускав чи застосовує;
• вибір засобів (видів) здійснення функцій — саме так створюються нові варіанти і сюжети казок;
• вибір номенклатури й атрибутики діючих персонажів (дерево може вказати шлях, журавель подарувати коня тощо); ця свобода є специфічною лише для казки; подібно до повторюваності функцій повторюються і персонажі, тут існує певний канон (змій — типовий шкідник, Іван — типовий шукач);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ознаки спільності казки“ на сторінці 1. Приємного читання.
