До проблеми ономатології П. Флоренський (1882—1937) звернувся у праці "Імена". Вчений наголошував, що самосвідомість людства визнає імена як духовні форми культури; імена у літературній творчості — суть категорії пізнання особистості, оскільки в творчій уяві (індивідуальній і народній) мають силу особистісних форм; типологію імен у народній словесності вирізняє глибокий психологічний і моральний смисл.
Дві дисципліни — ономатологія і філософська поетика — мають самостійні галузі, лише частково покриваючи одна одну. Самостійність ономатології ґрунтується частково на філософській арґументації, частково — на спостереженні й історичному досвіді.
П. Флоренський акцентував на особистих людських іменах. Він зазначав, що іменем виражається тип особистості, онтологічна форма її, котра визначає далі її духовний і душевний склад. Імена виражають типи особистісного буття.
Як певна ідеальна конкретність ім'я не може бути визначене або описане за допомогою окремих ознак чи окремих рис. Окремо взяті, такі ознаки-риси не можуть передати головно го в імені — його структури, його як ціле, його як форму, його як таке.
Ім'я, аналітично розкладене, втрачає сутність і залишається, в кінцевому підсумку, накопиченням психологічних та інших рис. Не окремі риси самі по собі характерні, а їх складні співвідношення. У цьому сенсі імена можна почасти порівняти зі спадковими родовими типами у генетиці, конструкціями психопатологів, складними радикалами в хімії.
Наука просякнута такими універсаліями. Логічне мислення призводить не лише до узагальненого поєднання, а й до типізуючого розділення; чуттєве далеке може стати близьким, а близьке — далеким. Імена і повинні розглядатись як такі інваріанти особистості: надзвичайно далекі від будь-якого прямого зв'язку зі зовнішньо врахованими ознаками (навіть з групою таких ознак), невимовні слова, вони, однак, найвиразніше схоплюють найголовніші лінії особистісного утворення та їх індивідуальній цілісності.
Імена — це утворення власне культури, найвищої цілісності та найвищої цінності, добутих людством. Тобто, архетипи особистості існують самі по собі, а імена — самі по собі.
Науки про культуру пізнають конкретні духовні форми (пізнають — означає "словесно виражають"). Отже, у мові має бути особливий розряд слів, які обслуговують цю сторону пізнання, — конкретних категорій і конкретних понять. Такими самосвідомість людства визнавала і визнає імена.
Взаємне запозичення народами імен — явище поширене, але чисельність таких імен незначна. Навіть тоді, коли народ, можливо, має чуже ім'я, він зазвичай бере від чужого імені одну з морфологічних сторін. Наприклад, Matthoya, Матвій, Феодор, Theodor, Деодат, Богдан та інші — пучок імен, які мають загальний етимон — "дар Божий" і, значною мірою, загальну семему, хоча фонема цих імен різна.
Імена народами просто запозичуються, перекладаються, морфологічно переробляються, акліматизуються на новому ґрунті й набувають нового смислу (часто далекого від попереднього). Однак це не заважає стійкості в них основного типу їх утворення, не чуттєвого, а розумного інваріанту їх формоутворюючого особистісного начала. Ферментативна сила їх, яка по-своєму спрямовує духовні процеси особистості, залишається рівною собі. Це певний інваріант особистості. Таких імен-інваріантів, стійких і чітких типів особистісного життя, у людства налічується, можливо, кілька сот (разом з підтипами).
Існуючі імена становлять певний найстійкіший факт культури і найважливіший з її устоїв. До фонду їх письмових першоджерел належать Книга Мертвих, Веди, Авеста, Коран, Біблія і Євангеліє.
Складність осягнення імені примножується ще і взаємодією у кожній окремій особистості її імені з низкою інших формоутворювальних начал: ім'я не буває даним у чистому вигляді; раса, народність, родова спадковість, географічне середовище, виховання, уклад життя, характер знань тощо — все це впливає на становлення особистості.
Ім'я — це форма внутрішньої організації. їй відповідає число як форма організації зовнішньої. Тобто, інваріанту суб'єктивності протистоїть інваріант об'єктивності (не потрібно плутати ці терміни з суб'єктивністю й об'єктивністю як підходами: суб'єкт здатний пізнаватися об'єктивно та суб'єктивно, й об'єктові властиві обидва способи пізнавального відношення).
Важливо те, що ім'я — інваріант особистісний, а число — речовий. Обидва інваріанти укорінені у формі, яка є водночас і річ, і особистість, або точніше — початок речі й особистості.
Ім'я насправді спрямовує життя особистості по відомому руслу і не дає потоку життєвих процесів протікати будь-де. Однак у цьому руслі сама особистість має визначити власний моральний смисл. В імені, що завжди зберігає свою інваріантність як певну форму особистості, можуть виявлятись прагнення волі, сподівання серця і скерування розуму найрізноманітніші, аж до заперечення одне одного. Ім'я гнучке стосовно вимог різних чинників форми: воно находить у собі енергію життя і переробляється відповідно до умов країни, народності, духу часу, спадковості, навіть пристосовується до самобутніх відтінків особистісних відносин.
В імені живе не лише його семема, а й морфема і навіть фонема. Запозичуючи ім'я, народ асимілює його відповідно до власних потреб.
Однак дещо від імені залишається недоторканим. Коли в І ст. до і після Р.Х. виникли імена Аристон (замість Тобі), Боетос (замість Бздри), Юст (замість Садока), Філон (замість Ієдидії) і Феодор (замість Натанеля), то збереглось етимологічне значення єврейських імен, а не звук імені й, переважно, не його семема: духовна форма імені перейшла в нове тіло.
Наприклад, при перекладі арабською мовою Єлеазар перетворився на Мансура, Мацліав — на Маймуна.
В інших випадках звуковим еквівалентом стало певне похідне від семами його, а не від морфеми. Так, у благословеннях Іакова Іуда порівнюється з молодим левом і, відповідно, лев'ячість наявна у семемі цього імені, хоча не має нічого спільного з корінним значенням. Ім'я Іуди перетворюється на Лео, Леве і Леб, Лейба — за іншою вимовою, своїми звуками знову-таки виділяючи семантичний момент улюбленого сина Іуди: Леб єврейською мовою означає — серце. В арабському середовищі ім'я Аббас замінило ім'я Іуди як арабський переклад слова лев.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).“ на сторінці 1. Приємного читання.
