Сучасний загальносвітовий соціокультурний процес характеризують тенденції глобалізації, інтеграції, плюралізм економічних, соціокультурних, ідеологічних систем, філософські та релігійні відмінності. Інтегруючись у європейські й світові економічні, політичні, культурно-освітні процеси, Україна стає відкритим суспільством, орієнтованим на діалогічні взаємозв'язки, спільне виживання людства у нових цивілізаційних умовах.
Нового сенсу набуває міжнародна інтеграція у галузі освіти. ЮНЕСКО вважає своїми найголовнішими завданнями подолання загальносвітової кризи освіти та розроблення концепції освіти XXI ст. Важливим кроком на цьому шляху стала Лісабонська конвенція про взаємовизнання кваліфікацій у галузі вищої освіти, яку 1997 р. підписали 38 країн Європи (в тому числі Україна). Перспективи міжнародного співробітництва передбачає Болонська Конвенція, орієнтована на зближення (передусім змістове) освітніх систем європейських країн. До цієї Конвенції 2005 р. приєдналась Україна.
Змінюється статус знань, умінь, навичок у напрямі культури їхнього розвитку, трансформації, оновлення на засадах національних і загальносвітових освітніх традицій. Нові педагогічні технологи характеризує інтелектуальне, інформаційне, комунікативне наповнення. Очевидно, модернізація освітнього процесу, в тому числі в Україні, потребує концептуального оновлення змісту навчання на засадах сучасної філософії освіти.
В Україні активно розробляється проблема філософії освіти, зокрема гуманістичні, соціокультурні, синергетичні аспекти (В. Андрущенко, В. Лутай, І. Добронравова, С. Клепко, М. Михальченко, В. Пазенок та ін).
Концептуальні пошуки автора цього посібника визначає гуманітарно-культуротворча стратегія філософії освіти в єдності пріоритетних цінностей: людина — культура — мистецтво — стиль мислення (Черепанова, 2001—2007).
Планетарно-цивілізаційні, зокрема ринкові реалії актуалізують ціннісний вимір філософії освіти. Першочергово йдеться про цінність людського життя і творчу самореалізацію особистості. Філософія освіти функціонує як системне світовідношення та соціокультурне явище, поєднуючи методологію, науку, цінності, національні освітні й культурні традиції. У кінцевому підсумку філософія освіти орієнтована на людину. Буття людини і буття культури — універсальна цілісність. Культура іманентна творчій діяльності. Відповідно творчість — це діяльність культурна, яку вирізняють інноваційні підходи до розв'язання суспільних, професійних, особистісних проблем. Спеціалізовану форму культури становить мистецтво. Сприйняття мистецтва у всій його різноманітності передбачає художній досвід людини, ґрунтовне освоєння національної культури й духовних цінностей інших народів. У системі філософії освіти мистецтво покликано врівноважувати чуттєву і раціональну сфери свідомості людини. Пізнавальну діяльність суттєво зумовлює стиль мислення як певна концептуалізація буття. Стиль мислення становить методологічно-узагальнюючу складову філософії освіти. В цьому контексті актуалізується подолання стереотипів мислення, діяльності, психолого-ідеологічних установок тоталітарного суспільства ("людина-виконавець", "рольова" поведінка, "патерналізм" тощо), розв'язання суперечностей між технократичним і гуманітарним мисленням. Ціннісно-оптимізуюче значення має гуманітарне мислення, якому властиві системність, нелінійність, креативність, універсальність діалогу, евристичність, контекстуальність, мультикультуралізм, інноваційність, рефлексивність. Це враховує об'єктивні тенденції становлення нового типу особистості як суб'єкта культури. Така особистість інтегрована в національну культуру і відкрита до розуміння цінностей інших культур.
Духовні засади нації зберігають у поколіннях мова народу, звичаї, обряди, традиції, народне мистецтво, народна культура. У вихованні особистості на традиціях національної культури першочергова роль належить родинному середовищу.
Дослідження родоводу здійснюється за умов планового перебігу навчально-виховного процесу, вивчення "Української та зарубіжної культури", "Культурології" у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації.
Теоретичні аспекти дослідження зумовлюють цілісний, системний, комплексний підходи, філософсько-моральне і педагогічне значення генеалогії (П. Флоренський), ідеї діалогу (М. Бахтін), універсальність "Я—Ти-зв'язку" (М. Бубер); методи — історичний, біографічний, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраної інформації та ін.
Організаційно-педагогічну діяльність визначають суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуро-відповідне, полікультурне навчання.
Суб'єкт-суб'єктні відносини реалізуються у діалогічних формах співтворчості педагога і студентів як суб'єктів освітньої діяльності.
Культуро-відповідність і полікультурність осмислюються через цілісність людського буття та цілісність роду, субкультуру родинного середовища, всезагальність відносин "рід—покоління" і плюралізм національного космо-психо-логосу. Діалогічні відносини поколінь — універсальна умова особистісного буття, форма становлення й вираження людської сутності. Найголовніша сутність людини полягає у творчій самореалізації. Дослідження родоводу становить одну з форм творчого оволодіння здобутками, засобами, предметами суспільно-історичної діяльності попередніх поколінь.
Особистісно орієнтоване навчання здійснюється у формі науково-пошукової діяльності, згідно з розробленою програмою родознавчих досліджень. Про власний досвід науково-пошукової діяльності у галузі генеалогії студенти доповідають на культурологічних читаннях: "Родовід — духовний діалог поколінь" (Черепанова, 1998; Czerepanowa, 1998; 1999).
На дослідження родинних традицій народів, які проживають в Україні (болгар, вірмен, греків, кримських татар, євреїв, поляків, росіян та ін.), орієнтує проект "Діалог культур: Україна у звичаях і традиціях: Родознавство" (Черепанова, 2003).
Студенти, зокрема, досліджують історію роду, традиційну родинну обрядовість (передусім за регіонами проживання родини), професію, освіту та ін. Розшукуються документи генеалогічного характеру і приватно-публічного змісту (метрики, свідоцтва, довідки, посвідчення, дипломи, майнові акти, розпорядження тощо). Упорядковуються альбоми родинних світлин, створюються генеалогічні схеми, літопис Роду.
Використовуються візуальні можливості нових мультимедійних технологій.
Науково-пошукова діяльність орієнтована на нові форми соціалізації поколінь, органічно пов'язані з культурно-історичними традиціями народу.
Сучасною формою соціалізації молоді розглядається Повноліття (18 років за Конституцією України, ст. 70).
Повноліття — це набуття прав, обов'язків і відповідальності громадянина та людини. Відтак варто розглядати питання про утвердження Повноліття як традиції суспільного, державного і родинного значення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти“ на сторінці 1. Приємного читання.
