Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

Філософія родознавства

Сучасний загальносвітовий соціокультурний процес характеризують тенденції глобалізації, інтеграції, плюралізм економічних, соціокультурних, ідеологічних систем, філософські та релігійні відмінності. Інтегруючись у європейські й світові економічні, політичні, культурно-освітні процеси, Україна стає відкритим суспільством, орієнтованим на діалогічні взаємозв'язки, спільне виживання людства у нових цивілізаційних умовах.

Нового сенсу набуває міжнародна інтеграція у галузі освіти. ЮНЕСКО вважає своїми найголовнішими завданнями подолання загальносвітової кризи освіти та розроблення концепції освіти XXI ст. Важливим кроком на цьому шляху стала Лісабонська конвенція про взаємовизнання кваліфікацій у галузі вищої освіти, яку 1997 р. підписали 38 країн Європи (в тому числі Україна). Перспективи міжнародного співробітництва передбачає Болонська Конвенція, орієнтована на зближення (передусім змістове) освітніх систем європейських країн. До цієї Конвенції 2005 р. приєдналась Україна.

Змінюється статус знань, умінь, навичок у напрямі культури їхнього розвитку, трансформації, оновлення на засадах національних і загальносвітових освітніх традицій. Нові педагогічні технологи характеризує інтелектуальне, інформаційне, комунікативне наповнення. Очевидно, модернізація освітнього процесу, в тому числі в Україні, потребує концептуального оновлення змісту навчання на засадах сучасної філософії освіти.

В Україні активно розробляється проблема філософії освіти, зокрема гуманістичні, соціокультурні, синергетичні аспекти (В. Андрущенко, В. Лутай, І. Добронравова, С. Клепко, М. Михальченко, В. Пазенок та ін).

Концептуальні пошуки автора цього посібника визначає гуманітарно-культуротворча стратегія філософії освіти в єдності пріоритетних цінностей: людина — культура — мистецтво — стиль мислення (Черепанова, 2001—2007).

Планетарно-цивілізаційні, зокрема ринкові реалії актуалізують ціннісний вимір філософії освіти. Першочергово йдеться про цінність людського життя і творчу самореалізацію особистості. Філософія освіти функціонує як системне світовідношення та соціокультурне явище, поєднуючи методологію, науку, цінності, національні освітні й культурні традиції. У кінцевому підсумку філософія освіти орієнтована на людину. Буття людини і буття культури — універсальна цілісність. Культура іманентна творчій діяльності. Відповідно творчість — це діяльність культурна, яку вирізняють інноваційні підходи до розв'язання суспільних, професійних, особистісних проблем. Спеціалізовану форму культури становить мистецтво. Сприйняття мистецтва у всій його різноманітності передбачає художній досвід людини, ґрунтовне освоєння національної культури й духовних цінностей інших народів. У системі філософії освіти мистецтво покликано врівноважувати чуттєву і раціональну сфери свідомості людини. Пізнавальну діяльність суттєво зумовлює стиль мислення як певна концептуалізація буття. Стиль мислення становить методологічно-узагальнюючу складову філософії освіти. В цьому контексті актуалізується подолання стереотипів мислення, діяльності, психолого-ідеологічних установок тоталітарного суспільства ("людина-виконавець", "рольова" поведінка, "патерналізм" тощо), розв'язання суперечностей між технократичним і гуманітарним мисленням. Ціннісно-оптимізуюче значення має гуманітарне мислення, якому властиві системність, нелінійність, креативність, універсальність діалогу, евристичність, контекстуальність, мультикультуралізм, інноваційність, рефлексивність. Це враховує об'єктивні тенденції становлення нового типу особистості як суб'єкта культури. Така особистість інтегрована в національну культуру і відкрита до розуміння цінностей інших культур.

Духовні засади нації зберігають у поколіннях мова народу, звичаї, обряди, традиції, народне мистецтво, народна культура. У вихованні особистості на традиціях національної культури першочергова роль належить родинному середовищу.

Дослідження родоводу здійснюється за умов планового перебігу навчально-виховного процесу, вивчення "Української та зарубіжної культури", "Культурології" у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації.

Теоретичні аспекти дослідження зумовлюють цілісний, системний, комплексний підходи, філософсько-моральне і педагогічне значення генеалогії (П. Флоренський), ідеї діалогу (М. Бахтін), універсальність "Я—Ти-зв'язку" (М. Бубер); методи — історичний, біографічний, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраної інформації та ін.

Організаційно-педагогічну діяльність визначають суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуро-відповідне, полікультурне навчання.

Суб'єкт-суб'єктні відносини реалізуються у діалогічних формах співтворчості педагога і студентів як суб'єктів освітньої діяльності.

Культуро-відповідність і полікультурність осмислюються через цілісність людського буття та цілісність роду, субкультуру родинного середовища, всезагальність відносин "рід—покоління" і плюралізм національного космо-психо-логосу. Діалогічні відносини поколінь — універсальна умова особистісного буття, форма становлення й вираження людської сутності. Найголовніша сутність людини полягає у творчій самореалізації. Дослідження родоводу становить одну з форм творчого оволодіння здобутками, засобами, предметами суспільно-історичної діяльності попередніх поколінь.

Особистісно орієнтоване навчання здійснюється у формі науково-пошукової діяльності, згідно з розробленою програмою родознавчих досліджень. Про власний досвід науково-пошукової діяльності у галузі генеалогії студенти доповідають на культурологічних читаннях: "Родовід — духовний діалог поколінь" (Черепанова, 1998; Czerepanowa, 1998; 1999).

На дослідження родинних традицій народів, які проживають в Україні (болгар, вірмен, греків, кримських татар, євреїв, поляків, росіян та ін.), орієнтує проект "Діалог культур: Україна у звичаях і традиціях: Родознавство" (Черепанова, 2003).

Студенти, зокрема, досліджують історію роду, традиційну родинну обрядовість (передусім за регіонами проживання родини), професію, освіту та ін. Розшукуються документи генеалогічного характеру і приватно-публічного змісту (метрики, свідоцтва, довідки, посвідчення, дипломи, майнові акти, розпорядження тощо). Упорядковуються альбоми родинних світлин, створюються генеалогічні схеми, літопис Роду.

Використовуються візуальні можливості нових мультимедійних технологій.

Науково-пошукова діяльність орієнтована на нові форми соціалізації поколінь, органічно пов'язані з культурно-історичними традиціями народу.

Сучасною формою соціалізації молоді розглядається Повноліття (18 років за Конституцією України, ст. 70).

Повноліття — це набуття прав, обов'язків і відповідальності громадянина та людини. Відтак варто розглядати питання про утвердження Повноліття як традиції суспільного, державного і родинного значення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти
  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література