Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

Філософія родознавства

Орнаментальність (лат. ornamentum — спорядження, обладнання) — естетична якість форми. Декоративність (лат. decor — чудовий, видатний) — художня якість форми.

Декоративність засвідчує усталеність стилю митця, продуктивне осмислення історико-культурного досвіду і вироблення особистісного художнього бачення. Декор — радше елемент композиції, що збагачує зміст художнього твору.

Орнамент становить найхарактернішу ознаку історичних художніх стилів, своєрідний "почерк епохи", що дає змогу атрибутувати твори мистецтва (Т.Соколова). Це також стосується національних мистецьких шкіл і народного мистецтва. Традиційний орнамент народного мистецтва виявляє особливості стилю окремих майстерень центрів і поселень.

Орнамент розвивається історично. Кожній епосі й етнічній культурі притаманна своя, типова орнаментика.

Так, античне мистецтво в орнаменті переважно використовувало меандр і пальметту, доба Відродження — гротеск.

Орнаментація в українському народному мистецтві.

Витоки українського народного мистецтва, як і орнаментальних мотивів, укорінені в найдавніших періодах історії та міфічно-магічному світосприйнятті людини.

Від першої половини І тис. до н. е. беруть початок численні міфи-казки про Золоте царство і героя Світовика. Основу казок про три царства заклав ще Геродот, який згадує Колаксая — "царя Сонця" (Світовика чи Світозара?). Розглядаючи слов'янські землеробські культи, Б. Рибаков висловив припущення, що з культом верховного небесного божества пов'язаний певний символ — "колесо Юпітера", яке вміщує шість шпиць. Коло з шестипелюстковою розеткою всередині, "громовий знак" — полісемантичний: він виражав й ідею сонця, й ідею "білого світла". У народному мистецтві сонце могло бути втілено різними способами (коло, хрест у колі, коло з восьмипелюстковою чи шестипелюстковою розеткою). Однак поняття "білого світла", ідентичне поняттю Рода, виражала лише шестипелюсткова розетка, лише колесо і його шість шпиць. Перехід "колеса Юпітера" у монограму Ісуса Христа підтверджує давнє, споконвічне значення шестипроменевого знака як символу світла в усій багатогранності цього поняття (Рибаков, 1981, с 455—456, 605).

За висновком дослідників, відповідно до культово-магічного призначення, техніки виконання і декорування, окремі види українського народного мистецтва сягають доби палеоліту, неоліту бронзи чи пізнішої доби.

Основні форми декоративного мистецтва в Україні.

Український орнамент — один із найдавніших, в арсеналі якого використовуються численні мотиви: геометричні, рослинні, антропоморфні (Павлуцький, 1927; Січинський, 1942; Крвавич, 2003 та ін.).

Палеоліт засвідчує найдавніші зразки геометричного орнаменту. Як відомо, Ф. Вовк 1908 р. відкрив у Мізині (Чернігівська обл.) палеолітичну стоянку ранньої мадленської доби (бл. 20 тис. років тому). При розкопках було виявлено орнаментовані ритим меандром браслети — єдині такого зразка у світі; лопатка і дві нижні щелепи мамонта, прикрашені розписом червоною вохрою, — перша знахідка на Сході Європи (експонати зберігаються в Київському історичному музеї України).

Аналізуючи питання походження мізинського орнаменту, палеонтолог В. Бібікова встановила, що палеолітичний меандрово-килимовий візерунок мізинського зразка відтворює натуральний рисунок мамонтового бивня (Бібікова, 1965).

Дослідники підтвердили історичну усталеність меандру, цього достатньо складного за виконанням орнаменту, його зв'язок з ритуальною сферою. Меандр з різними модифікаціями, але при збереженні класичної форми, домінував майже 3 тис. в індоєвропейській орнаментиці. Виділяються основні види меандрового візерунка: килимовий меандр, розташований гострими кутами по вертикалі; вписані один в одний ромби; розрізнені елементи килимового меандру. Неоенеолітичний меандровий і ромбічний візерунок виявився середньою ланкою між палеолітом (де з'являється вперше) і сучасною етнографією, що засвідчує його широке використання, зокрема у тканинах і вишивці (Рибаков, 1981, с. 158).

Широкого використання набув меандр спіральний (звичайна спіраль) і прямокутний — аналогічний мотив, але під прямим кутом.

На теренах України від доби неоліту використовується спіральний орнамент (кераміка культури Трипілля).

В орнаменті також поширювалися зображення тварини й людини. Відомі орнаментальні мотиви скитського й іранського походження. У найдавніших зразках виявляються ассирійко-перські впливи, пізніше — сибірські та грецькі. Прикладом є фантастичне поєднання мотивів оленів, грифонів.

Далекосхідні орнаментальні впливи засвідчують зразки шахматного орнаменту в декоративних малюнках поховальних камер у Неаполі Скіфському. Цей вид орнаменту, відомий у Греції (період неоліту), використовувався в крітському і мікенському мистецтві. Зв'язок з мистецтвом античності (поховальна обрядовість) простежується у декораціях склепів. Йдеться про геометричні умовні мотиви, схематично виконані "трикутничками" фігурки людей (склеп № 8).

Привертає увагу своєрідне обрамлення композицій (трикутнички, зубці, стріли); врізаний у моноліт скелі фриз у вигляді зигзагів-трикутників і стрілами між ними. Опорні стовпи житла відтворюють чотири рельєфні пілястри, прикрашені ромбами, в одному з ромбів зображено півня (можливо, мотив пробудження чи воскресіння). Тут також розміщено елементи у вигляді торцевої стінки будинку із двосхилим дахом, на гребені якого зображено стилізовані голови коней, повернуті у різні боки (склеп № 9).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.
  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література