Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

Філософія родознавства

У давньому мистецтві з'явилося зображення "чаклуна" (Кам'яна Могила — Україна, печера "Трьох братів" — Франція). Зображення "чаклуна" у Кам'яній Могилі суттєво відмінне від подібного зображення у печері "Трьох братів" (Труа Фрер, Франція). "Чаклуна" у Труа Фрер вирізняє химерна маска, прикрашена рогами оленя, його оточують дикі тварини. Зображення датоване пізнім палеолітом. Це засвідчує домінуючий мисливський уклад життя, найтісніший зв'язок світу людини і диких тварин. Інший соціальний смисл виявлено у зображенні "чаклуна" в Кам'яній Могилі. М. Рудинський зіставив це зображення з рисунками подібного символічного значення: "шаман" — у карельських наскельних зображеннях, "чаклун" — з Йєрестада, північна провінція Скене (Швеція), "чаклун" — у Єфвеллінгскопі (північна Африка). За його висновком, ці рисунки виконано значно пізніше, вони належать до кінця неоліту й епохи бронзи. Отже, "чаклун" із Кам'яної Могили належить до епохи, коли господарський уклад характеризує одомашнення тварин і землеробство (Рудинський, 1961).

За припущеннями вчених, людина сучасного фізичного типу сформувалась у пізньому палеоліті. Вважається, що населення Землі періоду палеоліту збільшилося з 5 до 80 млн., що пояснюється ймовірним демографічним вибухом.

Виникнення роду завершує довготривалий процес становлення людства, сукупності людей, які населяють Землю (народонаселення).

В умовах первіснообщинного ладу рід, родова община ставновлять форму об'єднання людей, пов'язаних між собою кровною спорідненістю.

Економічні основи роду зумовила первіснообщинна загальна власність. Утворюючи рід, спільнота людей разом здійснює господарську діяльність, рівний розподіл продуктів і засобів існування.

Структуроутворювальний чинник роду — екзогамія (заборона шлюбу між членами роду). Відповідно до закону екзогамії, рід не міг існувати ізольовано. Виникла необхідність об'єднуватися у племена. Спочатку плем'я вміщувало два роди. Згодом, внаслідок їх розділення, до складу племені належала більша кількість родів, які утворювали фратрії. У родовому суспільстві, фратрія — це спільнота, яка об'єднує кілька родів.

Археологічні культури періоду неоліту вирізняє виробництво керамічного посуду. До цього у побуті давнього населення

України використовували посуд виготовлений із дерева або каменю. Виник новий вид виробництва — прядіння. Нитки виготовляли із волокон диких рослин, згодом (у міру розвитку тваринництва) — із шерсті. Водночас із прядінням виникло ткацтво, вироблявся новий продукт — тканина.

Відділення ремесла від землеробства й утвердження як індивідуального виду діяльності засвідчує другий великий суспільний поділ праці. Створюються можливості переходу від натурального господарства до активної торгівлі.

Важливі ознаки роду — наявність верховного глави, спільне володіння землею, культові місця, могильники.

Родові утворення формувалися спочатку на засадах материнського права (матріархат). Суспільний поділ праці та поява приватної власності зумовили виникнення батьківського права (патріархат).

У процесі поділу праці на фізичну і розумову на рівні роду (племені) виділяється своєрідна "первісна еліта" — жерці (старійшини). Вони переважно опікувалися духовним життям роду, здійснювали культову діяльність, лікування, навчання молоді, прилучення до духовних традицій предків.

Покоління міфологічне вважається способом організації часу, персонажів пантеону і героїв сакральної історії.

Традиційний сюжет загибелі першого міфічного покоління людей (велетнів та ін.) зумовлений мотивом спасіння першопредків. Біблія пов'язує мотив спасіння з образом Ноя, сини якого — Сим, Хам і Яфет вважаються родоначальниками усіх народів світу (для порівняння — в іранській традиції відомі три сина Траетаони, три сина Таргітая). Ветхо-заповітний родослівник "синів Ноя" під назвою "Таблиця народів" називає нащадків Сима, Хама і Яфета (Буття, 10). Вони самі, їхні сини і внуки показані як родоначальники-епоніми великих мовних і етнічних груп народів, племен, земель, держав. Це народи Елама, Дворіччя, Сирії, євреїв і споріднених з ними племен (семітські народи — від епоніма "Сим"); народи Африки, а також ханаанеї (хамітські народи — від епоніма "Хам"); народи, розселені на північ від нащадків Сима і згодом ототожнені з індоєвропейськими народами, — "яфетиди".

Своєрідним відлунням міфологічного тлумачення поколінь є перелік "колін Ізраїлевих", з яких починаються сакральні (Біблія), епічні "Шахнаме" ("Книга царів")*1, або історичні зводи (літописи і хроніки). У ветхозаповітних легендах йдеться про 12 синів Іакова (за Біблією, рід Іакова налічує 66 душ).

*1: {Поет Абулькасим Мансур узяв псевдонім Фірдоусі ("райський"). Жив і творив у східному Ірані (між 932 і 943 — між 1020 і 1026), що у ті далекі часи належав до складу держави Саманідів; у її межах об'єднувались землі предків сучасних таджиків і персів; з 976 р. працював над поемою "Шах-наме", яку розпочав поет Дакікі (загинув 977).}

Біблійна традиція вважає прабатьками Адаму і Єву. В давньоєврейській мові слово "абат" означає "людина", "чоловік", а також "глина", "земля", "червоний колір". За біблійною легендою, Бог зліпив першу людину — Адама — з червоної глини; Єва (давньоєвр. Hauua від Наїіа — "жива") — ім'я першої жінки, дружини Адама. Цікаво, що Кабала (давньоєвр., буквально — переказ, легенда) — містична течія в іудаїзмі, своєрідно поєднує пантеїстичні засади неоплатонізму та міфологеми гностицизму з іудейським сприйняттям Біблії як світу символів. За поширеним твердженням, первісно Адам втілює надзвичайну потужність Універсуму (тобто мікрокосм прирівнюється до макрокосму).

В світосприйнятті, його осмисленні через певні якісні або кількісні ознаки (вимір у часі) особливого містичного смислу набули числа. В минулому числам надавалися різні якості: природні, людські, священні. Космологічним числом, своєрідним символом повноти фізичної і духовної, вважалося число 7. Сімка використовувалась у ритуалах давньої магії, згадується як священне число у шумерських міфах.

Месопотамські клинописи III—II тис. до н. е. оповідають: "Сім найвеличніших богів, котрі вирішують долю буття, п'ятдесят богів і богинь, котрі дають поради, зібралися у залі творіння, у будинку Луку й виліпили із глини божественного юнака Лахара, покірливого пастиря, і його сестру, турботливу богиню зерна Ашнан" (Редер, 1965).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).
  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література