Педагогічний досвід.

Філософія родознавства

Зібрана інформація систематизується, аналізується, узагальнюється, становить основу складання родинного літопису, упорядкування родинного альбому. Створюється генеалогічна схема роду. З цією метою радимо ознайомитися з відповідними виданнями (Махновець, 1989; Висоцький, 1991; Яковенко, 1993; Цепеляк, 2006). (Див. схему: "Родовід, київських князів, княгині Ольги та Анни Ярославни").

Родинний літопис складається у довільній формі. Спочатку необхідно назвати скільки представників роду (предків і нащадків) охоплюють зібрані дані, з-поміж них прямих предків (по материнській і батьківській лініях), найстарших представників родини, описати їх життєвий шлях (літописи студентів подано у списку рекомендованої літератури).

Очевидно, є підстави стверджувати про позитивну тенденцію відродження родинних династій. Згідно з дослідженнями, простежується наслідування певних родинних професій, зокрема педагогічної (два-чотири покоління), медичної та військової (чотири-сім поколінь).

Наслідування родинної професії має особливе соціокуль-турне значення в умовах становлення в Україні ринкової економіки.

Родинні династії засвідчують нові стратегії мислення та життєдіяльності, новий погляд на світ і самореалізацію особистості. Проте при виборі професії потрібно керуватися покликанням як моральним критерієм.

Варто пам'ятати філософський висновок Григорія Сковороди стосовно неможливості рівності серед громадянства, оскільки така рівність суперечить природі, а кожна людина має природний талант.

З відродженням традицій родинної професії (бізнесу, економічної, військової, медичної, мистецької, педагогічної та ін.) пов'язані тенденції піднесення престижу творчої діяльності. У творчій співпраці поколінь утверджуються честь родинної професії, поняття родинної династії, атмосфера взаємодопомоги, взаємна відповідальність, зміцнюються духовні зв'язки між поколіннями.

Шляхи історії суперечливі. Внук Наполеоне, котрий зазнав поразки в Росії у війні 1812 р., герцог Максиміліан

Ліхтенбергзький і внучка російського імператора (дочка Миколи І) — Марія покохали одне одного.

Рід видатного російського поета Олександра Пушкіна через сім поколінь налічував близько 300 нащадків, проте ніхто з них не наслідував його поетичного таланту. Дружина поета, Наталія Миколаївна, дожила до внуків і правнуків. А в Москві 2007 р. в дні відзначення пам'яті О. Пушкіна вперше зустрілися нащадок Дантеса (дуель з яким призвела до трагічної кончини поета 10 лютого 1937 р.) — і нащадок Пушкіна.

У блокадному Ленінграді 9 серпня 1942 р. звучала знаменита Сьома симфонія видатного російського композитора Дмитра Шостаковича. Тепер його син Максим — диригент знаменитої симфонії батька.

Вітри історії розвіяли по світу багатьох талановитих українських митців, з-поміж них — родина Кричевських. Василь Григорович Кричевський (1872—1952) — відомий український архітектор (за його проектом у стилі українського національного модерну споруджено будинок губернського земства у Полтаві, 1905—1909), живописець, графік, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Його син Василь Васильович Кричевський (1901—1978) — живописець, з 1949 р. перебував у США, дочка якого Катерина — американська художниця, передала Україні картини, малюнки, проекти талановитого дідуся.

Ім'я талановитого художника Федора Григоровича Кри-чевського (1879—1947) було викреслено з історії українського малярства. Тепер твори майстра представлено в експозиції Національного музею (Київ). Приваблює урочистістю, декоративністю, контрастом кольорів його картина "Три віки" (1913, Художній музей. Суми). Тут зображені бабуся-няня (в родині Старицьких), Л. Старицька та її дочка Галина. Картина через єдність трьох поколінь і неперервність життя утверджує гуманістичну ідею материнства.

На особливу увагу заслуговує видання "Мирон Яців. 1929—1996. Життя і творчість" (Л., 2000). Книгу про батька — українського митця Мирона Яціва, з глибокою сердечністю упорядкував син — Роман Яців, кандидат мистецтвознавства. Видання засвідчує наступність духовних традицій, єдність роду Яцівих як цілого, духовну спорідненість предків і нащадків. Альбом-монографія містить світлини родини, друзів, колег, бібліографію публікацій Мирона Яціва та літературу про нього. Реєстр охоплює всі творчі сфери, де він реалізував себе як митець: ліногравюри (тонові, кольорові), літографії, оригінальна графіка, прикладна графіка й ін. Найголовнішу цінність становить здійснений сином ґрунтовний аналіз творчості батька-митця. Простежено підставові властивості душі Мирона Яціва, укорінені в родинному укладі, дороги від дитинства, зв'язок зі справжнім етнічним родоводом, сімейне гуртування (на Миколая, Різдво, Великдень), що згодом естетично окреслилось і трансформувалось в ідеал Родини, самодостатній ідеал Жінки, який втілює чистоту і гармонію, фольклорність і сак-ральність; наголошено на його мрійливій вдачі, що позначилось на романтичному ідеалові, "будучи стійким україно-центристом, митець все ж любив різноликість світу". Його національний ідеал плекався під впливом родинного середовища "цілою системою духовного аристократизму" родини Яцівих—Левицьких. Естетичний ідеал і концепція краси, відчуття кольору (прихильність до стишених тонів, делікатних колірних зіставлень, культивування благородних відтінків, "замішаних" на охрі та "сріблі") засвідчують "психологічну та естетичну близькість з духовними цінностями європейської цивілізації". Загалом чесноти з "християнського кодексу були настановними стосовно всіх форм життєдіяльності Мирона Яціва", визначали творчість художника, ставлення до професії, педагогічну діяльність, обов'язки Батька. Згадана книга — яскравий приклад духовної зрілості та відповідальності сина перед Батьком і Родом.

Засвоєння духовних цінностей у родинному середовищі— це водночас і самопізнання. Особистісне буття постає не лише як наступність життєвих перехідних циклів, а й як усвідомлення цінності людського універсуму, духовності поколінь, їхньої етносоціокультурної детермінації у системі "родина — нація — світ".

Дослідження родоводу — своєрідна діалогічна форма знання, емоційно-чуттєве й інтелектуальне усвідомлення власного "Я" органічною частиною національного і світового культурно-історичного процессу.

Проблемно-пізнавальні завдання

• 1. Поясніть філософське значення "методу".

• 2. Назвіть методи генеалогічних досліджень і розкрийте їх зміст.

• 3. Поясніть значення філософської рефлексії для дослідження родоводу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічний досвід.“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.
  • Використана література