Сучасний підхід до такого фактора навколишнього середовища, яким є шум, потребує кількісного вимірювання, оцінки та опису суб'єктивних реакцій людини. Більшість із оточуючих нас шумів не несуть яких-небудь паталогічних наслідків, але просто неприємні або некомфортні для людини, тобто небажані. Існує два основні види "небажаності" шумів: 1) звук (шум) є носієм інформації про джерело звуку, яке слухач асоціює з деякою неприємністю, пов'язаною не із самим звуком, а з якоюсь властивістю цього джерела; 2) неприємність, що створюється звуком (шумом) як таким.
У першому випадку вплив на людину дуже важко віднести до фізичних характеристик звуків, оскільки небажаною скоріше є та інформація, яку він несе, і на сприймання якої дуже впливає минулий досвід індивідуума.
У другому випадку залежність між фізичними властивостями звуків та відповідними слуховими відчуттями існує і давно досліджується, передусім психофізіологами. Саме вони ввели термін "гучність" для визначення суб'єктивного сприйняття інтенсивності звуку. Було доведено, що гучність залежить не тільки від рівня звукового тиску, а й від частоти. Флетчер та Мансон на основі власних дослідів отримали криві однакової гучності.
Було запропоновано декілька термінів, що описують припустимість шумів: неприємність, небажаність, шумність. На відміну від кривих однакової гучності Крайтером та Пірсоном отримані криві однакової шумності (неприємності), їх аналіз показує, що на високих частотах криві шумності пролягають дещо нижче від кривих гучності, тобто високочастотні звуки більш неприємні, ніж це визначається кривими гучності.
Крайтером визначені п'ять фізичних факторів, які визначають сприйману шумність:
• 1. Інтенсивність шуму та його частотний склад – шумність зростає із підвищенням рівня звуку приблизно так само, як і гучність, тобто збільшення на 10 дБ рівня звуку сприймається як подвоєння шумності. Звуки, енергія яких сконцентрована у смузі частот 2000–8000 Гц, визначаються як більш шумні, ніж звуки інших діапазонів частот. Цей ефект еквівалентний збільшенню на 10–20 дБ, або чиннику шумності величиною 2–4.
• 2. Комплексність спектра шуму та сконцентрованість акустичної енергії впливає як збільшення шумності в 2–3 рази або на 10–13 дБ над шумністю, яка визначалася б тільки рівнем звукового тиску.
• 3. Тривалість – шумність звуків збільшується зі зростанням тривалості його звучання, причому залежність є логарифмічною, наприклад, при збільшенні тривалості дії звуку від декількох секунд до декількох хвилин чинник шумності приблизно дорівнюватиме 2, що еквівалентно 10 дБ.
Але ця залежність менш виражена за тривалості звуку, що перевищує 15 с.
• 4. Тривалість періоду зростання рівня звукового тиску – звук, який досягає максимального значення за 10 с, сприймається як більш шумний ніж звук, що досягає максимуму за 3 с. Ця різниця еквівалентна 3 дБ або факторові шумності величиною 1,3.
• 5. Миттєве зростання рівня звуку – імпульсні звуки, які досягають раптово пікових значень менше ніж за 0,5–1 с, сприймаються як дуже шумні. Оскільки цей ефект залежить від величини імпульсу, він може бути таким, що люди імпульсивні звуки сприйматимуть як дуже шумні.
Одиницею (неприємності) шумності – "сприйманої шумності" є ной (аналог еону). Аналогом фону є PNдБ – одиниця рівня сприйманого шуму.
За даними фізичних вимірювань рівнів шуму в октавних та 1/3- октавних смугах частот спочатку обраховуються значення шумності в ноях для окремих смуг, потім загальна шумність і рівень сприйманої шумності PNL.
Таким чином враховується як рівень, так і спектр шуму. Крім того, за допомогою поправки С враховується наявність у спектрі сильних гармонічних складників або вузьких частотних смуг із високою акустичною енергією (тонкорекція) – PNLT= PNL + С.
Є можливість враховувати тривалість усього звучання шуму, оскільки для не імпульсних шумів Чим він триваліший, тим більш неприємний. Введення поправки на тривалість звучання D, яка визначається границями звучання верхніх 10 РNдБ, тобто в межах (PNLTM – 10), де PNLTM – максимальне значення рівня шуму PNLT для варіанта звучання шуму, який розглядається, завдяки чому можна отримати ефективний рівень сприйманого шуму EPNL.
Іноді для оцінки сприйманої шумності використовують рівні шуму LA, потім перераховуючи в PNL. Але при цьому втрачається сутність одиниці "сприймана шумність", яка в ідеалі має бути універсальною, тобто має використовуватися для різних типів шумів. Одна із вимог щодо "сприйманої шумності" полягає в тому, що в цих же одиницях можливо враховувати різноманітні психологічні та соціальні чинники у формуванні неприємності, що утворюється шумом. Насамперед, це розміщення слухача в приміщенні або поза ним на відкритому повітрі. Діяльність, яка виконується у приміщенні, зазвичай для людей більш важлива, тому ставлення до шуму в приміщенні критичніше. Ця різниця становить приблизно 15–17 РNдБ.
Другим фактором, що впливає на сприйману шумність, є мотивація та позиція населення щодо шуму. Наприклад, пропаганда важливості військової авіації серед жителів, а також публікація планів уряду країни у боротьбі з шумом, зменшили скарги населення, що проживає на околицях військових аеродромів. Це зменшення було еквівалентно ефекту зниження шуму на 6 дБ.
Результати виконаних досліджень засвідчують дуже великі розбіжності серед індивідуумів за оцінкою їх реакції неприємності до специфічних звуків та шумів. Однак усереднені величини довготривалих інтегрованих реакцій на шум значно більш однорідні. Вивчення неприємності у цьому контексті ґрунтується на результатах соціологічних досліджень. Незважаючи на той факт, що тривалість реакції неприємності на окреме середовище залежить певною мірою від індивідуального досвіду сприймання неприємних явищ, у цілому ці соціальні дослідження відтворюють інтегральний відгук до умов життя у цьому середовищі, а не відгуки до ізольованих явищ.
Узагалі результати соціальних досліджень відображаються у термінах часток (відсотків) респондентів, які висловлюють різні ступені занепокоєності або незадоволення до шумності середовища, що їх оточує.
Другий метод оцінки небажаності або неприємності впливу шуму полягає у вивченні випадків реакції громадськості. Ці реакції вимірюються в межах шкали: від стану – "реакції відсутні" до стану – "дієвих легітимних та політичних акцій" громадськості, але цей метод оцінки не знайшов поширення для визначення нормативних вимог до акустичного середовища.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Результати досліджень наслідків впливу авіаційного“ на сторінці 3. Приємного читання.
