Слово "метаболізм" у своєму первинному – біологічному – контексті означає внутрішні процеси живого організму. Організм вживає багато енергії, низькоентропійних матеріалів (тобго їжі) для власного самоутримання і реалізації функції, причому їх лишок дає змогу йому зростати і/або відтворюватися. Процес також обов'язково включає виділення відходів (будь-яких – твердих, рідких, газоподібних), які складаються з матеріалів (речовин) з високою ентропією. Існує аналогія між біологічним організмом і індустріальними видами діяльності. Справді, вся економічна система – не тільки через те, що обидві системи – обробки матеріалів, які утворюються потоком вільної енергії, але через те, що обидва є прикладами самоорганізуючих "дисипативних систем" у стійкому стані, далекому від термодинамічної рівноваги.
На найбільш абстрактному рівні опису індустріальний метаболізм є інтегрованою сукупністю фізичних процесів, що завдяки праці перетворюють сировину і енергію в готові вироби і відходи у (приблизно) стійких умовах (рис. 11.1) [17].
Виробнича (постачальна) сторона процесу, само собою, не саморегулятивна. Елементи управління системи стабілізування забезпечуються людським компонентом. Ця роль людини має два аспекти: (1) прямий, у вигляді виконуваної роботи і (2) посередній, у результаті споживання продукції (тобто детермінант кінцевого попиту). Система стабілізується в конкурентній ринковій формі, за допомогою балансування постачання і попиту як для продуктів, так і роботи через цінові механізми. Так, економічна система, по суті, – метаболічний регулятивний механізм.
Рис. 11.1. Схема індустріального метаболізму
Поняття індустріального метаболізму однаково придатне і до іншого виду самоорганізуючого суб'єкта – промислового підприємства або фірми. Фірма є економічним аналогом живого організму в біології. Деякі відмінності, однак, нас зацікавлять. По-перше, біологічний організм має здатність до розмноження; фірми виробляють продукти або послуги, але не інші фірми. По-друге, фірми не мають бути спеціалізованими і можуть змінювати одну продукцію або справу на іншу. Навпаки, організм надзвичайно спеціалізований і не може змінити свою поведінку, крім як за (еволюційний) довгостроковий період. Фактично фірма (скоріше ніж індивід) взагалі розглядається як стандартна одиниця аналізу в економіці. Екокомічна система як ціле – сукупність фірм разом із регулятивними установами і споживачами має єдину валюту і загальну політичну структуру. Виробництво перетворює матеріали на вході, включаючи паливо або електричну енергію, в продукти, що споживаються на ринку, і відходи [10].
Намір економіки – виробити і розподілити товари та послуги для споживання. Технічний термін для цих споживчих продуктів – кінцеві товари та послуги. Виробництво кінцевої продукції і послуг потребує на вході багато проміжних товарів та послуг. Проміжні товари та послуги відображають технологію, яка залучається в перетворення необробленої речовини і енергії, що видаляється з довкілля, в кінцеві товари та послуги.
Дуже важливо зрозуміти, що кінцеві товари та послуги, які ми виробляємо, – це наш прибуток. Хоча прибуток вимірюється в грошах, кінцеві товари та послуги не є грошима, що становлять наш прибуток. Ми можемо їсти, пити, бути вдягненими, і використовувати кінцеві товари та послуги для задоволення наших нестач і потреб. Ми не можемо їсти, пити й одягати гроші. Гроші являють собою тільки облікову одиницю і засіб платежу. Валовий внутрішній (національний) продукт (ВНП) вимірюється в монетарних одиницях, але є мірою вартості кінцевих товарів та послуг, а не кількості грошей у кругообігу. Мета економіки – виробити кінцеві товари та послуги, які мають значення для людей, а не виробництво грошей. Гроші ми використовуємо, щоб виміряти вартість товарів та послуг, доступних для нас.
Випуск кінцевих товарів та послуг потребує входів проміжних товарів і виробничих технологій, які використовуються, щоб перетворити входи у видобутки.
Кількість товарів, яку ми можемо виробити, також залежить від двох типів капіталу. Природний капітал є формою речовини і енергії, доступної в екосфері. Наприклад, вода доступна з гідросфери, земля доступна від геосфери, кисень доступний від атмосфери і комахи, що запилюють рослини, доступні в біосфері. Соціальний капітал – набір установ, організацій, законів тощо, які формують економіку. Наприклад, уряди встановлюють майнові права, які дають змогу людям торгувати власністю, приміром, землею, машинами і роботою.
Типи проміжних товарів і виробничих технологій, які використовуються, щоб виробити кінцеві товари та послуги, об'єднуються в моделі індустріального метаболізму (ІМ). ІМ як процес починається з відкриття специфічних форм речовини і енергії в довкіллі, які можуть бути перетворені в проміжні товари. Такі "відкриті" форми речовини і енергії є природними ресурсами навколишнього середовища. До цих природних ресурсів належать мінеральні руди в геосфері, вода в гідросфері, гази і сонячна енергія в атмосфері, рослини і тварини в біосфері. Зверніть увагу, що використання терміна "природні ресурси" дуже специфічне і цілком відмінне від загального значення. У цьому випадку природні ресурси – речовина і енергія найвищої якості, що були знайдені в довкіллі, але ще не видалені людиною.
Технологія для видалення природних ресурсів включає виконання гірничих робіт чи збирання врожаю. Оскільки природні ресурси є складником доколишнього середовища, їх добування зумовлює збурення іншої речовини і енергії в довкіллі. Наприклад, виконання гірничих робіт зумовлює переміщення ґрунту, що лежить над родовищем руди, і потім відокремлення руди від кори землі.
Видалені природні ресурси звуться сировиною, що зазвичай являє собою суміш бажаної речовини і енергії та небажаної речовини і енергії. Приклади включають мінеральні руди (наприклад, боксит, хроміт, сульфід), необроблену нафту, вапняк, пісок, гравій, поверхневу воду, рибу, рослини. Сировина в ІМ моделі видаляється, але є неочищеними природними ресурсами.
Технологія для відокремлення бажаної порції сировини від небажаної порції включає рафінування, плавлення, змелювання тощо. Наприклад, відокремлення алюмінію від бокситової руди потребує великої кількості енергії і на виході є реальною велика кількість каустичних відходів, відомих як "червоне багно." Енергія і каталізатори необхідні для відокремлення елементарного хлору з морської води, закінчуючись відходами води й інших біопродуктів. Енергія необхідна, щоб відокремити зерна від пшениці або рисових рослин, і на виході маємо відходи рослин. Типи відходів залежать від технологій відокремлення, так само як і кількості домішок у сировині. Ці відходи можуть бути звільнені як правило кількома шляхами. Отже, розмір екологічного збурення залежить від вибору технологічних альтернатив.
Очищені матеріали, які виникають у результаті реалізації технологій відокремлення, включають елементарні метали (наприклад, залізо, золото, алюміній, срібло), скам'яніле паливо (наприклад, вугілля, нафта, природний газ), елементарні хімічні речовини (наприклад, хлор, ртуть, сірка, фосфор), сільськогосподарську продукцію (наприклад, пшениця, зерно, рис), продукти лісу (наприклад, пиломатеріали), питну воду. Ці чисті матеріали можуть ще містити деякі домішки і розміщуватися за рангом відповідно до чистоти або рівня якості. Щоб сформувати ці матеріали в стандартні зразки (за розмірами або вагою, зливки, барелі) використовується додаткова енергія.
Чисті матеріали можуть використовуватися для безпосереднього вироблення проміжних або кінцевих товарів, але найбільш часто їх об'єднують з іншими чистими матеріалами, щоб сформувати складні матеріали. Приклади цих складних матеріалів включають пластмаси, піну, металеві сплави, скло, кераміку, фарби, обшивки, чорнило, пральні порошки, оброблену провізію і т. п. Технології змішування, взагалі включаючи опалювання, охолодження, вентилювання, бродіння і хімічні процеси. Деякі відходи речовини і енергії можуть виникнути від використання технології змішування. Складні матеріали можуть бути розміщені за рангом і сформуватися в стандартні за розмірами і вагою зразки (наприклад, пілюлі).
Чисті й складні матеріали формуються в частини. Наприклад, метали – в листи, труби, дроти, гвинти, цвяхи; пластмаси – в листи, труби і куски; кераміка – в черепицю; лісовий м'якуш – в листи або рулони паперу. Технології для формування частин включають різноманітні шаблони, процедури відливання, кування, під- дання механічній обробці та різання. Вони потребують енергії для опалювання і воду для охолодження та очищення. Частини зазвичай виготовлені за стандартними розмірами.
Частини складаються у велику кількість продуктів тривалого використання (наприклад, мийні машини, холодильники, автомобілі) і недовгочасних (наприклад, провізія, напої, папір). Конструкція включає складання матеріалів у засоби виробництва, приміром будівлі, дороги, стічні труби, системи водопостачання, практичні лінії, мости, залізниці, затоки, дамби і інші структури. Виробництво включає складання тканин, опублікування, пакування, обстановки, електронного обладнання, і провізії та напоїв. Ці тривалі і недовгочасні продукти використовуються для забезпечення кінцевих товарів і послуг, наприклад, борошно, охорона здоров'я, забезпечення житлом, транспорт, зв'язок, санітарія, освіта і розваги.
Зрештою всі продукти зношуються. Тривалі продукти зношуються відносно повільно (наприклад, за декілька років). Недовгочасні продукти зношуються відносно швидко. Зношені продукти стають сміттям. Технології для розташування сміття включають спалювання, компостування і поховання (закопування). Однак також можливо їх ремонтувати, багаторазово використовувати або впроваджувати повторний цикл. Незважаючи на вибір технології, необхідні додаткові проміжні товари і капітал. Так, більші енергія і речовина мають бути видалені з довкілля для того, щоб упровадити повторний цикл.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Індустріальний метаболізм“ на сторінці 1. Приємного читання.
