На сьогодні намітилися три основні напрями очищення забруднених вод морів і річок, а саме: механічне збирання з поверхні вод сміття і нафтових плівок, хімічний вплив на нафтові плівки і біологічне розкладання плівок.
Найбільшого поширення набув механічний метод. За такого методу великі плавучі агрегати виконують різні за ступенем складності операції – від простого збирання з поверхні плаваючого сміття до виловлювання і сепарації нафтопродуктів. Зібране сміття і нафтовмісні води передаються на берегові станції для знешкодження і утилізації. Для ліквідації аварійних розливів нафти в акваторіях і у відкритому морі створені оперативні штаби, які вживають екстрених заходів для знешкодження наслідків таких розливів.
У практиці роботи морських портів України знайшли застосування бонові загородження, їх встановлюють з профілактичною метою навколо танкерів, які знаходяться під розвантаженням або завантаженням, а також для огородження суден, що приймають паливо. При знаходженні суден біля причалів бокове загородження може охоплювати їх напівкільцем, кінці якого прикріплюють до берегових споруд. Нафтова пляма може бути обмежена з підвітряного боку або з боку протилежної течії, задля запобігання протіканню. В необхідних випадках пляму оточують замкнутим кільцем. У такому випадку його можна переміщувати зі швидкістю не більше 0,5 вузла.
У багатьох країнах ведеться розробка також фізико-хімічних методів видалення нафтових плям з поверхні річок і морів. Розроблені хімічні препарати – абсорбенти, котрі у вигляді порошків або рідин розпилюються на забруднення. Абсорбенти поглинають нафту, але, вступивши з нею в реакцію, розкладають її, утворюючи нові, як правило, шкідливі (а іноді токсичніші, ніж нафта, речовини) хімічні сполуки, що залишаються у воді, своєю чергою забруднюючи її. Доцільність застосування абсорбентів полягає в тому, що вони сприяють порушенню нафтового шару, котрий перекриває надходження кисню повітря у воду, забруднює узбережжя, вбиває водоплавних тварин і птахів.
До категорій хімічних реагентів для боротьби з розливом нафти належать так звані диспергенти – речовини, що знижують поверхневий натяг плівки, розбиваючи її на краплинки. В результаті покращуються обмінні процеси з атмосферою і проникнення сонячного проміння, а також прискорюється розкладання нафти. Але продукти розкладу, якась частка нафти і самого реактиву залишається у товщі води або випадає на дно. В цьому зв'язку, а також через токсичність самих заходів боротьби (реагентів) ці методи можуть застосовуватися лише у деяких екологічних умовах і за обставин, що загрожують більш тяжкими наслідками.
Перспективними, хоча й проблематичними способами нейтралізації нафтопродуктів, що потрапили у воду, на сьогодні є принаймні три. Це основні напрями пошуків. Передусім – очищення за допомогою рослин, котрі засвоюють деякі забруднювачі, що містяться у воді, зокрема і вуглеводні. Застосування цього методу принципово можливе для біологічної нейтралізації нафтовмісних, наприклад, баластних вод в акваторіях портів.
Другий напрям охоплює пошук, дослідження живих істот, здатних уловлювати і переробляти забруднювач води, насамперед вуглеводні. Найбільшу увагу біологів привертають мушлі, зокрема мідії. Вивчення процесів їх життєдіяльності показало, що молюски виконують велику роботу з фільтрування води. Так, великий молюск може пропустити через себе 70 л води за добу. Проблема полягає в тому, щоб знайти такі види молюсків та інших живих істот і цілеспрямовано їх використовувати для очищення води від забруднювачів. Одним з таких можливих молюсків-санітарів вважають дрейсену, котра мешкає в Московському морі.
Третій напрям – пошук анаеробних бактерій, які в умовах річки або моря могли б швидко розмножуватися на вуглеводнях, плавають у воді (і розчинених у них), і перероблювати їх у корисні або нейтральні для гідросфери речовини.
Істотно знизити забруднення атмосфери відпрацьованими газами можливо при застосуванні більш "чистих" видів палива і повністю виключити, застосовуючи водень. Однак сучасні труднощі, пов'язані з властивостями, здобуттям і використанням нових видів палива, що розглядаються стосовно автомобільного і міського транспорту, не дають змогу вважати більшість з них реальними в найближчій перспективі. Аналогічний висновок можна зробити і щодо застосування для руху суден електроенергії. Разом із тим, для невеликих річкових суден внутріміського обороту типу "річкових трамваїв" використання електротяги від акумуляторів технічно реальне, хоча економічно ця проблема не розв'язана
Отже, водні види транспорту незначно забруднюють повітряний басейн або літосферу, однак можливе забруднення ними гідросфери носить глобальний характер.
Авіаційний транспорт
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом“ на сторінці 1. Приємного читання.
