ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

Урбоекологія і техноекологія

Локальні заходи щодо охорони довкілля (технологічні, санітарно-гігієнічні, біологічні тощо) – найбільш ефективний засіб компенсації екологічної неспроможності територій застосування стабілізувальних і компенсаційних заходів. Методи охорони кожного компонента природи по-своєму специфічні, однак більшість із них ґрунтується на імітації природних біологічних процесів самоочищення, адаптації і самовідтворення природного середовища.

Охорона ґрунтового покриву і ландшафту

Головні причини порушення цілісності верхніх шарів літосфери і ґрунтового покриву – відчуження земель під забудову, порушення території гірськими виробітками, ерозійні процеси, дефляція, переущільнення ґрунтів, забруднення їх пестицидами та іншими отрутохімікатами, солями важких металів, твердими побутовими і промисловими відходами, "психологічне" забруднення ландшафту, причинами якого є безлика структура забудови, збільшення в ландшафті непридатних земель тощо.

Основний засіб скорочення площі територій, що відводяться під міську забудову, – це раціональне їх використання. На сьогодні питома вага територій, що не використовуються для міських цілей в сучасних кордонах міських поселень, становить близько 50%. Така щільність забудови свідчить про необхідність переходу до більш інтенсивного використання міських територій, прискореного освоєння незручних і непридатних земель, надзвичайно жорсткого ущільнення промислової та складської забудови.

Природність трансформованих ландшафтів визначається показником екологічної стабільності Ксх трансформованих комплексів:

(7.1)

де Fст – площі, зайняті стабільними рослинними угрупованнями, що позитивно впливають на ландшафт; Fнест – площі, зайняті нестабільними елементами ландшафту (забудовою, дорогами тощо).

Нормальна природність або відносно стабільний коефіцієнт Ке.с відповідає територіям, відкритість яких становить понад 50%. Однак і на таких територіях забудова може сягати 10–20%, а людина не відчуває переважного впливу природи, оскільки він нівелюється антропогенним покривом.

Висока природність або стабільний показник Fст характерний для масивів, прилеглих до техногенно не завантажених територій, у межах яких відчутний всебічний вплив навколишнього природного середовища, навіть якщо це – сільськогосподарські угіддя.

Під час пошукових робіт, видобутку і переробки корисних копалин, будівництва підприємств і доріг порушуються величезні площі території. Ці порушення викликають зміни ґрунтового покриву, гідрологічного режиму, утворення техногенного рельєфу та інші якісні зміни. Порушені землі втрачають свою первісну цінність і стають доказом негативного впливу на довкілля.

У разі виконання різних земельних робіт верхні родючі шари, що містять гумус, знімаються і в подальшому використовуються на малопридатних землях. Глибину знімання родючих шарів регламентує ГОСТ 17.5.3.06-85.

Норми знімання родючого шару деяких типових ґрунтів наведені в табл. 7.1 [8]. Порушені землі підлягають рекультивації, що являє собою комплекс робіт, спрямованих на відновлення їх продуктивності і народногосподарської цінності, а також покращення стану навколишнього середовища відповідно до індексів суспільства.

Таблиця 7.1

Глибина родючого шару, що знімається для рекультивації

Найменування ґрунтуГлибина знімання шару" м
Дерново-підзолистий0,2
Буроземно-підзолистий0,2...0,5
Бурові лісні0,2...0,3
Чорнозем0,5...1,2
Луговий0,4...0,5
Сірозем0,4
Жовтозем0,3
Гірсько-луговий0,3...0,8
Торф'яно-болотнийВся глибина торф'яного шару

За стабільності загальної площі ріллі у світі щорічно втрачається 6–7 млн га продуктивних земель [9]. Землі відводяться під будівництво, у резерв, деградують. Зростають площі "бедлендів" ("поганої" землі). У світі на сьогодні близько 2,5 млрд га становлять природні непридатні землі (пустелі, виходи скельних порід) і коло 2,0 млрд га – пустелі антропогенного походження.

Інтенсифікація сільського господарства спричинює дегуміфікацію, фізичну деградацію, переущільнення, розвиток водної та вітрової ерозії, забруднення ґрунтів різними сполуками тощо. Це призводить до зниження родючості та втрат земель. Такі втрати мають важливі екологічні наслідки. Лише за рахунок цих процесів в атмосферу додатково надійшло близько 1000 млрд т С02, що посилило парниковий ефект.

Серед проблем деградації ґрунтів унаслідок діяльності людини найважливішими є ерозія, дефляція земель та опустелювання територій. Ерозія – руйнування ґрунту через вимивання порід водою, дефляція – руйнування й розвіювання ґрунтів та гірських порід під дією вітру.

Опустелювання – зниження або руйнування біологічного потенціалу землі, яке може призвести до умов пустелі. Стосовно урбоекосистем поняття опустелювання означає виснаження наземних екосистем унаслідок діяльності людини.

Захист ґрунтів від ерозії та дефляції включає цілий комплекс організаційних, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних заходів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ
  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем

  • Потоки енергії та речовини в екосистемах

  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток

  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи

  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації

  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку