Антропогенний вплив на атмосферу визначається двома процесами – вилученням з атмосфери і використанням газів, які входять до складу повітря, а також внесенням в атмосферу речовин, не властивих її природному стану.
У природний склад повітря в об'ємних відсотках входять: азот (N2) – 78,1%; кисень (О2) – 20,85%; аргон (Аr2) – 0,93%; діоксид вуглецю (СO2) – 0,033% і решта – нейтральні гази, водень (Н2), озон (O3).
Стан атмосфери в урбанізованому середовищі
Сучасне людство використовує в промислових цілях незначну частку азоту та інших газів атмосфери. Для підтримки життя людини як біологічного виду щорічно потрібно близько 800 млн т кисню, тобто в 25–30 разів більше ніж може накопичитися в атмосфері за цей період.
Інтенсифікація і зростання масштабів розвитку виробництва, енергетики, транспорту призвели до спалювання величезних мас кисню, що перевищує 10–12 млрд м3. У перспективі щорічне споживання кисню збільшиться на 10%, а через 100–150 років його вміст в атмосфері знизиться до кількостей, небезпечних для будь- якого життя.
Проблема збереження газового складу атмосфери надзвичайно важлива. Можливо, людина знайде способи в недалекому майбутньому здійснювати принципово інші технологічні процеси, засновані на використанні енергії вітру, відпливів і припливів, термоядерної енергії тощо. Людство здавна використовувало атмосферу не тільки як джерело життєдіяльності, а й як своєрідне звалище, куди викидало відходи своєї життєдіяльності.
Звичайно ж, не можна говорити, що атмосфера не забруднювалася до людини. Однак природне забруднення в індустріальну епоху значно посилилося антропогенними викидами, зокрема не властивими газовому складу атмосфери.
Головні антропогенні забруднювачі атмосфери – діоксид вуглецю, аерозолі, сірчисті й чадні гази, оксиди азоту, важкі метали і т. ін. Особливого значення набуває дедалі більше насичення атмосфери вуглекислим газом, що спричинює підвищення середньої температури на планеті, тобто парниковий ефект.
Суттєво впливають на виникнення парникового ефекту й інші викиди в атмосферу. Оксиди сірки та азоту (викиди енергетичних установок, авто- і авіатранспорту) є причиною утворення кислотних дощів.
Хлорфторвуглеводні (фреони, галони), які широко використовуються в техніці та побуті як холодоагенти, дезодоранти, потрапляючи в атмосферу, стають каталізаторами в реакції розщеплення озону на кисень.
Руйнування озонового шару спричинюють також запуски космічних кораблів та польоти надзвукових літаків, які супроводжуються викидами продуктів згоряння палива з двигунів.
Інші забруднення атмосфери, що мають локальний характер унаслідок своєї масовості, великої токсичності, здатні утворювати сполуки, не властиві біосфері, що впливають на живі організми вже зараз.
Проблема ускладнюється ще і тим, що промислові атмосферні забруднення, на відміну від природних, концентруються на порівняно невеликих ділянках земної поверхні в промислових районах, де рівень забруднення в 100–150 раз вищий ніж над океаном.
"Внесок" різних галузей промисловості в забруднення атмосфери
Забруднювачами повітряного басейну міст є багато джерел, але основні з них – це насамперед теплова енергетика (електростанції), металургійна, хімічна, нафтопереробна промисловість та транспорт. Складність галузевої структури промисловості, характер технологічних процесів призводять до накопичення викидів від різних джерел, що створює екологічну напруженість у містах.
По Україні з усіх викидів, що становить приблизно 20 млн т, близько 53% припадає на енергетику. З них SO2 – 30%, СО – 37%, NOx – 10%, CxHy, – 8%, органічні речовини – 4%, інші – 11%.
Крім того, енергетичні установки являють собою джерело викидів SiO2, Fе2О3, CaO, MgO, К2O, а також у незначних кількостях сполук Va, Hg, Pb, As, радіоактивних і канцерогенних речовин.
Основними забруднювачами атмосфери в металургійній промисловості є С6Н5ОН, С6Н6, CO, SO2, NOx, НС1, HF, H2S.
Хімічна промисловість – джерело величезного спектра забруднень, оскільки на хімічних підприємствах виробляється коло 70 000 видів готової продукції, при цьому використовується 500–600 тис. хімічних сполук. Основні викиди хімічних підприємств – аерозолі, оксиди сірки та азоту, вуглеводні, оксид вуглецю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив урбоекосистеми на атмосферу“ на сторінці 1. Приємного читання.
