Найбільш згубного впливу завдають рослинності в містах три чинники: комплексний вплив забруднень у межах міської забудови, забрудненість повітряного басейну і ґрунтів, а також рекреаційні навантаження. Фізичні навантаження, різного роду випромінювання спричинюють ущільнення ґрунтів, порушення водного і повітряного режиму.
Шкідливі викиди промислових підприємств призводять до виникнення кислотних дощів, які руйнують будівлі, транспортні комунікації. Сірчистий газ, проникаючи в листя, реагує із залізом, що входить до складу хлорофілу, порушуючи каталітичну активність листя, потім викликає розпад хлорофілу і загибель клітини. У зв'язку з цим важливо підбирати асортимент рослин, стійких до дії шкідливих речовин.
У місцях масового відпочинку великої шкоди функціонуванню екосистем завдають рекреаційні навантаження (знищення популяцій рослин і тварин унаслідок пожеж, порушення діяльності популяцій через втручання людини, масове забруднення довкілля в рекреаційній зоні тощо).
Урбанізовані території і самі міста у своєму розвиткові дедалі більше відчувають вплив комплексу фізичних чинників, які певною мірою визначають наслідки науково-технічного прогресу – шумового, теплового, електромагнітного й інших забруднень. Урбанізовані території характеризуються посиленням електромагнітного поля (вплив ліній електропередач, радіотрансляційних і телевізійних станцій та ін.), підвищенням загального рівня вібрації, ультрафіолетової радіації, збільшенням витрат енергії на одиницю площі (а отже, і збільшенням віддачі тепла), зростанням інтенсивності гравітації і радіації, підвищенням рівня шуму, інфра-ультразвуку, іншими фізичними та хімічними явищами. Вплив багатьох з цих чинників ще недостатньо добре вивчено. Однак їх вплив може згодом стати таким же негативним, і не менш небезпечним, ніж забруднення біосфери. Усе це нарівні з транспортною втомленістю, перенапруженням нервової системи та іншими чинниками негативно позначається на загальному самопочутті населення.
Основним джерелом шуму на сьогодні є транспорт (60–80%). Дія шуму несприятлива для живого організму – знижується розумова працездатність людини, прискорюється зорова втома, знижується швидкість обробки інформації, підвищуються витрати енергії, послаблюється увага, з'являється головний біль тощо.
Шум може бути чинником, що призводить до розвитку стресової реакції у людей. Знижуючи загальну опірність організму зовнішнім діям, він спричинює розвиток інфекційних захворювань. Стійка втрата слуху наступає через 5–8 років в умовах шуму високої інтенсивності. Значно раніше може розвиватися шумова хвороба, в основі якої лежить шкідливий вплив шуму на центральну та вегетативну нервові системи.
Шум є одним із найбільш шкідливих подразнювачів у нічний час: він порушує сон і відпочинок людей.
Механізм дії інфразвуку на організм можна пояснити за допомогою резонансної теорії. Встановлено, що під дією звукових коливань низької частоти внутрішні органи людини здійснюють коливальний рух із частотою, яка відповідає частоті збудливої сили (джерела інфразвуку). Ці коливання викликають неприємні відчуття в області живота і грудної клітки.
Джерелами ультразвуку можуть бути авіаційні двигуни, спеціальні ультразвукові промислові установки. Дія ультразвуку спричинює пригнічення секреторної і моторної функції шлунку, руйнування кісток, зміни в печінці тощо.
Суттєвий вплив на урбоекосистему має теплове забруднення довкілля. Щорічно на Землі 8 млрд т умовного палива перетворюється в різні види енергії, еквівалентної 60–65 млрд кВт електричної енергії.
У нинішніх умовах кількість енергії, що виробляється людиною, наблизилася до космічних, геофізичних і геологічних масштабів (відливи і припливи – 5-6 млрд кВт, урагани – 20-30 млрд кВт, землетруси – 25-40 млрд кВт). Значна частина антропогенної енергії зосереджена в містах, які є локалізованими споживачами енергії, що стягується в них із величезних територій. Узимку кількість штучного тепла на одиницю площі міста може дорівнювати теплу сонячної радіації. Унаслідок недосконалості технологічних процесів, порівняно невисокого коефіцієнта корисної дії енергетичних установок (порівняно з природними циклами) величезна кількість енергії витрачається на підігрівання води, ґрунту, повітря, що спричинює теплове забруднення довкілля. Це призводить до локальних та глобальних змін клімату, зменшення репродуктивності риб у водних об'єктах рибогосподарського призначення, зміни мікробіологічного складу водних об'єктів господарського, питного та культурно-побутового призначення тощо.
Підвищення рівня інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювань спричинює помутніння рогівки очей, опіки передньої камери ока, катаракту, опік сітківки, зменшення гостроти зору, кон'юктивіт, збільшення пухлин шкіри та ін.
Унаслідок розвитку електротехнічних, радіоелектронних агрегатів дедалі сильнішим стає вплив електромагнітних випромінювань на довкілля. Джерелами електромагнітного випромінювання промислової частоти 50 Гц є високовольтні лінії електропередач.
Джерелами високочастотного випромінювання є радіо- і телевізійні станції, радіотехнічні засоби цивільної авіації, промислові та побутові установки індукційного нагрівання виробів тощо.
Ступінь впливу електромагнітних полів на живий організм залежить від діапазону частот поля, інтенсивності та характеру випромінювання і тривалості дії і має такі особливості: термічний ефект; кумуляція (можливе накопичення сумарного ефекту); сенсибілізація (підвищення чутливості у разі повторної дії); стимуляція (покращення стану під упливом поля, а потім фаза пригнічення); дезадаптація (зниження пристосованості організму до інших видів впливу – шуму, теплового впливу, іонізуючих випромінювань тощо); локалізація (зосередження дії на певних органах людини – найбільш чутливі статеві органи та очі).
Унаслідок впливу електромагнітних полів виникають функціональні розлади центральної нервової системи, статева слабкість, порушення функцій щитовидної залози, посилення ниркового кровотоку, кон'юктивіти, дегенеративні та деструктивні явища, підвищується ризик розвитку лейкозів, анемії, знижується гемоглобін, рівень мікроелементів крові тощо.
Використання людиною природних і штучних радіоактивних речовин, видобуток уранової руди, здобуття ядерного палива, робота ядерних реакторів, ядерні вибухи, виробництво, складування і застосування великої кількості калійних добрив та інше спричинюють радіоактивне забруднення довкілля і, відповідно, вплив іонізуючих випромінювань на живі організми.
Тривала дія доз іонізуючого випромінювання, що перевищують граничнодопустимі, може призвести до незворотного ураження окремих органів і проявитись у хронічній формі променевої хвороби, віддаленими наслідками якої можуть стати променеві катаракти, злоякісні пухлини тощо. Особлива небезпека загрожує живим організмам у зв'язку з тим, що зміни в них під упливом радіоактивності позначаються також на потомстві, виникає загроза появи на світ у наступних поколіннях живих організмів із природними вадами.
Несприятливим чинником впливу на населення міст є вібрація. Вона негативно впливає не тільки на тих людей, які професійно пов'язані з процесами вібрації, а й практично на кожного жителя сучасного міста. Джерелами вібрацій можуть бути рейковий залізничний транспорт; метрополітен, трамваї, вантажний транспорт, а також промислові установки – компресори, дизелі, ковальсько-пресове обладнання тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми“ на сторінці 1. Приємного читання.
