Як уже зазначалось, одним із шкідливих чинників у містах є шумове забруднення довкілля. Найбільш ефективний метод боротьби з шумом у містах і приміських територіях – комплексний підхід, а саме: збільшення відстані від джерела шуму, створення звукоізолювальних екранів, підвищення звуконепроникності будівель, акустична обробка поверхні виробів, елементів інтер'єру приміщень із використанням шумопоглинальних матеріалів. Можливе застосування загальних містобудівних і регульованих заходів (перерозподіл руху транспортних потоків, обмеження руху в нічний час доби, регулювання парку експлуатованих транспортних засобів тощо).
Заходи і засоби захисту від електромагнітних випромінювань можна умовно поділити на організаційні, інженерно-технічні та лікувально-профілактичні.
Організаційні заходи передбачають запобігання потраплянню людей в зону з високою напруженістю електромагнітних полів (ЕМП), створення СЗЗ та зон обмеження забудов навколо антенних споруд радіотехнічних об'єктів (РТО) різного призначення та повітряних ліній промислової частоти.
Майданчики для розміщення проектованих РТО необхідно вибирати з урахуванням потужності передавачів, характеристик спрямованості випромінювання, висоти розташування і конструктивних особливостей антен, рельєфу місцевості, функціонального призначення прилеглих територій, висоти забудови.
Санітарно-захисною зоною вважається територія, де на висоті до 2 м від поверхні землі перевищуються граничнодопустимі рівні (ГДР) ЕМП (наведені у праці [13]). Зоною обмеження вважається територія, де на висоті понад 2 м від поверхні землі перевищуються ГДР.
Задля захисту населення від впливу ЕМП промислової частоти також встановлюються санітарно-захисні зони – території, на яких напруженість ЕМП не перевищує 1 кВ/м.
До інженерно-технічних засобів захисту від ЕМП належать електрогерметизація елементів схем, блоків, вузлів установки задля зниження чи усунення електромагнітного випромінювання.
Для колективного захисту від ЕМП застосовуються лісові насадження, дифракційні екрани.
Зниження густини потоку енергії в прилеглих до РТО зонах можна досягти підйомом антени на висоту. Заходом конструктивного та експлуатаційного характеру є програмне управління потужністю випромінювання електромагнітної енергії в зоні огляду 360°, а також виключення випромінювання в антенах огляду, де немає потреби в радіолокаційному контролі, тобто застосування секторного блокування випромінювання сканерів.
До лікувально-профілактичних заходів належать періодичні медичні огляди працівників та населення, фізіо- та фармакотерапія.
Масове спалювання речовин, високотемпературні викиди і скиди промислових підприємств спричинюють теплове забруднення біосфери. Ефективна боротьба з тепловим забрудненням у глобальному масштабі може вестися лише через зниження обсягів спалювання вуглеводневих палив, вдосконалення енергетичних агрегатів, підвищення їх економічності, контролювання режиму роботи джерел енергії.
Головними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є радіоактивні аерозолі, які утворюються після випробувань ядерної зброї, аварій на АЕС та на радіоактивних виробництвах, а також радіонукліди, що виділяються з радіоактивних відходів, захованих на землі.
Санітарно-гігієнічне нормування іонізуючих випромінювань і правила роботи з радіоактивними речовинами регламентуються "Нормами радіаційної безпеки" НРБУ-97 та "Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань (ОСП-72/87)".
Правила ОСП-72/87 визначають розміщення установ, дільниць, устаткування для роботи з джерелами іонізуючих випромінювань, організацію робіт, порядок одержання, зберігання та перевезення джерел випромінювання; правила роботи з закритими джерелами випромінювання та з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді; обладнання вентиляції, пило-, тепловідведення, опалення, водопостачання та каналізації; вимоги до збирання, видалення, знешкодження радіоактивних відходів, а також дезактивації приміщень та устаткування; заходи індивідуального захисту та особистої гігієни, питання радіаційного контролю.
Захист живих організмів від іонізуючих випромінювань може здійснюватися збільшенням відстані між ними і джерелом випромінювання (захист відстанню); скороченням тривалості перебування в полі випромінювання (захист часом); екрануванням джерела випромінювання (захист екраном).
Обладнання джерел іонізуючих випромінювань має виключати потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище. Із цією метою на атомних електростанціях, наприклад, процеси керування роботою реактора автоматизовані і здійснюються дистанційно. Активна зона реактора, системи тепловідведення, приміщення для зберігання та видалення відпрацьованих стрижнів та інші ділянки огороджують системою захисних оболонок, які знижують рівень випромінювання до безпечного.
Навколо джерел іонізуючого випромінювання за погодженням із органами санітарно-епідеміологічної служби визначається СЗЗ – границя території, де рівень випромінювань (скидів, викидів) може перевищувати границю дози (ГД). Крім того, встановлюється також зона спостереження, розміри якої в три-чотири рази перевищують СЗЗ.
У СЗЗ забороняється розміщення житлових споруд, дитячих закладів, лікарень, санаторіїв та інших оздоровчих закладів, а також промислових та підсобних споруд, що не належать до закладу, для якого встановлюється СЗЗ.
Виробництво, обробка, застосування, зберігання транспортування та переробка джерел іонізуючого випромінювання проводяться згідно із "Законом про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку" від 08.02.95 р. та "Законом про поводження з радіоактивними відходами" від 30.06.95 р.
ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Захист довкілля від впливу фізичних чинників“ на сторінці 1. Приємного читання.
