Головні компоненти екосистем

Урбоекологія і техноекологія

Поняття "екосистема" утворює єдність живої природи і середовища її мешкання. Воно підкреслює обов'язкову наявність взаємовідносин, взаємозалежності і причинно-наслідкових зв'язків у природних комплексах. У вітчизняній науковій літературі близьким до поняття "екосистема" є введений В. М. Сукачовим термін – біогеоценоз. Під цим поняттям мається на увазі ділянка біосфери, через яку не можна провести жоден істотний ґрунтово-геохімічний або який-небудь інший кордон або межу. Це однорідні за топографічними, мікрокліматичними, гідрологічними або біологічними умовами ділянки біосфери. Спрощена схема екосистеми наведена на рис. 10.3.

Екосистеми складаються з множини біотичних і абіотичних компонентів, які функціонують у взаємозв'язку. Найбільш важливими компонентами є: ґрунти, атмосфера, випромінювання від сонця, вода і живі організми.

Наприклад, ґрунти набагато більш комплексні, ніж прості осадові породи. Вони містять суміш вивітрених кам'яних фрагментів, надзвичайно змінених мінеральних часток ґрунту, органічної речовини і живих організмів.

Спрощена схема природної екологічної системи

Рис. 10.3. Спрощена схема природної екологічної системи

Ґрунти забезпечують організми поживними речовинами, водою, житлом і структурно зростаючим середовищем. Рослини зростають на поверхні ґрунту і поєднуються з цим компонентом екосистеми через цикли споживання.

Атмосфера забезпечує організм, який знаходиться всередині екосистеми, вуглекислотою для фотосинтезу і киснем для дихання. Процеси випаровування, виділення поту і загальні цикли перетворення води відбуваються між атмосферою і поверхнею Землі.

Сонячне випромінювання використовується в екосистемах для нагрівання атмосфери, щоб випарувати воду в атмосферу. Сонячне світло також необхідне для фотосинтезу. Фотосинтез надає енергію для зростання рослин і їх метаболізму й органічне живлення для інших форм життя.

Екосистема є необхідною формою існування життя. Будь-який організм може існувати тільки в екосистемі, а не ізольовано. Але кожна екосистема або біогеоценоз взаємопов'язані. Більше того, об'єднуючись, простіші екосистеми утворюють більш складні. На верхньому поверсі цієї структури знаходиться біосфера – глобальний біогеоценоз. У практичній діяльності охорони природи (або природокористування) завжди існує необхідність правильно встановити межі екосистем.

Екосистеми складаються з різноманітних живих організмів, яких у загальній екології поділяють на продуцентів (виробників), консументів (споживачів) та редуцентів (перетворювачів). Виробники, або автотрофи – це організми, котрі можуть виробити органічні суміші, що використовуються як джерела енергії і поживні речовини. Продуценти виробляють органічну речовину з неорганічної. Найбільшими виробниками є зелені рослини, які виробляють поживну масу в процесі фотосинтезу.

Споживачі (або гетеротрофи) отримують енергію і поживні речовини в процесі поїдання продуцентів – безпосередньо або опосередковано. Консументи – споживачі, тобто організми, які споживають органічну речовину (1-го роду –- рослинну, 2-го роду – тваринну). Людина – консумент. Редуцента – відновлювані, тобто організми, які розкладають органічну речовину у відходах, переважно – на неорганічну речовину, яка потім знову використовується продуцентами [7].

Кожна частина екосистеми утворює основні абіотичні екологічні фактори, що впливають на живу масу екосистеми. Основні з них – це кліматичні та фунтові. Біотичні екологічні фактори – взаємозв'язок та вплив організмів один на одного.

У біологічних екосистемах одні організми використовують сонячне світло, воду, і мінерали, щоб існувати, в той час як інші їх споживають, живими або мертвими, разом із мінералами, і в результаті цього виробляють відходи.

Ці відходи, знову-таки, є їжею для інших організмів, деякі з них можуть перетворити відходи на мінерали, що використовуються первинними виробниками, декотрі з них споживають один одного у більш комплексному процесі, в якому все це використовується деяким організмом для власного метаболізму. Так само в індустріальній екосистемі кожен процес і мережа процесів має бути розглянута як залежна і взаємопов'язана частина більшого цілого.

Таким чином, екосистема визначається як динамічна суть, яка складається з біологічної спільноти і пов'язаного з нею абіотичного довкілля. Дуже часто динамічні взаємодії, які відбуваються всередині екосистем, численні та комплексні. Екосистеми також завжди зазнають змін у своїх біотичних і абіотичних компонентах. Деякі з цих змін починаються спершу зі зміни в стані тільки одного компонента екосистеми, які потім каскадом й інколи з посиленням через наявні зв'язки переходять до інших компонентів.

У нормальних умовах для будь-якої екосистеми характерний стійкий стан, що має назву гомеостаз, який характеризується динамічною рівновагою між народжуваністю та смертністю, споживанням та вивільненням речовини й енергії, іншими динамічними показниками популяцій та екосистем.

Закономірності поширення інформації також пов'язані з потоком енергії і переміщенням речовини, але вони ще мало вивчені. Можливо тут велику роль відіграють горизонтальні зв'язки між екосистемами, хоча інформаційні мережі явно густіші та краще налагоджені в межах утворень кожного рівня їх ієрархії. Поки що узагальнення у сфері екоінформатики майже не визначені.

Взаємовідношення енергії, речовини й інформації всередині екосистеми і відношення цієї взаємодії до їх динамічних якостей регулюється законом внутрішньої динамічної рівноваги. Це питання більш зрозуміло емпірично, тобто з власного досвіду.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги сформулював на початку 1970-х років Реймерс, а потім були визначені чотири основні наслідки з нього. Формулювання закону: речовина, енергія, інформація і динамічні якості окремих, природних систем (зокрема екосистем) і їх ієрархії взаємопов'язані настільки, що будь-яка зміна одного з цих показників викликає супутні функціонально-структурні кількісні та якісні зміни, що зберігають загальну суму речовинних, енергетичних, інформаційних і динамічних якостей систем, де ці зміни відбуваються, або в їх ієрархії [16].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні компоненти екосистем“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем
  • Потоки енергії та речовини в екосистемах

  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток

  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи

  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації

  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку