Поняття "екосистема" утворює єдність живої природи і середовища її мешкання. Воно підкреслює обов'язкову наявність взаємовідносин, взаємозалежності і причинно-наслідкових зв'язків у природних комплексах. У вітчизняній науковій літературі близьким до поняття "екосистема" є введений В. М. Сукачовим термін – біогеоценоз. Під цим поняттям мається на увазі ділянка біосфери, через яку не можна провести жоден істотний ґрунтово-геохімічний або який-небудь інший кордон або межу. Це однорідні за топографічними, мікрокліматичними, гідрологічними або біологічними умовами ділянки біосфери. Спрощена схема екосистеми наведена на рис. 10.3.
Екосистеми складаються з множини біотичних і абіотичних компонентів, які функціонують у взаємозв'язку. Найбільш важливими компонентами є: ґрунти, атмосфера, випромінювання від сонця, вода і живі організми.
Наприклад, ґрунти набагато більш комплексні, ніж прості осадові породи. Вони містять суміш вивітрених кам'яних фрагментів, надзвичайно змінених мінеральних часток ґрунту, органічної речовини і живих організмів.
Рис. 10.3. Спрощена схема природної екологічної системи
Ґрунти забезпечують організми поживними речовинами, водою, житлом і структурно зростаючим середовищем. Рослини зростають на поверхні ґрунту і поєднуються з цим компонентом екосистеми через цикли споживання.
Атмосфера забезпечує організм, який знаходиться всередині екосистеми, вуглекислотою для фотосинтезу і киснем для дихання. Процеси випаровування, виділення поту і загальні цикли перетворення води відбуваються між атмосферою і поверхнею Землі.
Сонячне випромінювання використовується в екосистемах для нагрівання атмосфери, щоб випарувати воду в атмосферу. Сонячне світло також необхідне для фотосинтезу. Фотосинтез надає енергію для зростання рослин і їх метаболізму й органічне живлення для інших форм життя.
Екосистема є необхідною формою існування життя. Будь-який організм може існувати тільки в екосистемі, а не ізольовано. Але кожна екосистема або біогеоценоз взаємопов'язані. Більше того, об'єднуючись, простіші екосистеми утворюють більш складні. На верхньому поверсі цієї структури знаходиться біосфера – глобальний біогеоценоз. У практичній діяльності охорони природи (або природокористування) завжди існує необхідність правильно встановити межі екосистем.
Екосистеми складаються з різноманітних живих організмів, яких у загальній екології поділяють на продуцентів (виробників), консументів (споживачів) та редуцентів (перетворювачів). Виробники, або автотрофи – це організми, котрі можуть виробити органічні суміші, що використовуються як джерела енергії і поживні речовини. Продуценти виробляють органічну речовину з неорганічної. Найбільшими виробниками є зелені рослини, які виробляють поживну масу в процесі фотосинтезу.
Споживачі (або гетеротрофи) отримують енергію і поживні речовини в процесі поїдання продуцентів – безпосередньо або опосередковано. Консументи – споживачі, тобто організми, які споживають органічну речовину (1-го роду –- рослинну, 2-го роду – тваринну). Людина – консумент. Редуцента – відновлювані, тобто організми, які розкладають органічну речовину у відходах, переважно – на неорганічну речовину, яка потім знову використовується продуцентами [7].
Кожна частина екосистеми утворює основні абіотичні екологічні фактори, що впливають на живу масу екосистеми. Основні з них – це кліматичні та фунтові. Біотичні екологічні фактори – взаємозв'язок та вплив організмів один на одного.
У біологічних екосистемах одні організми використовують сонячне світло, воду, і мінерали, щоб існувати, в той час як інші їх споживають, живими або мертвими, разом із мінералами, і в результаті цього виробляють відходи.
Ці відходи, знову-таки, є їжею для інших організмів, деякі з них можуть перетворити відходи на мінерали, що використовуються первинними виробниками, декотрі з них споживають один одного у більш комплексному процесі, в якому все це використовується деяким організмом для власного метаболізму. Так само в індустріальній екосистемі кожен процес і мережа процесів має бути розглянута як залежна і взаємопов'язана частина більшого цілого.
Таким чином, екосистема визначається як динамічна суть, яка складається з біологічної спільноти і пов'язаного з нею абіотичного довкілля. Дуже часто динамічні взаємодії, які відбуваються всередині екосистем, численні та комплексні. Екосистеми також завжди зазнають змін у своїх біотичних і абіотичних компонентах. Деякі з цих змін починаються спершу зі зміни в стані тільки одного компонента екосистеми, які потім каскадом й інколи з посиленням через наявні зв'язки переходять до інших компонентів.
У нормальних умовах для будь-якої екосистеми характерний стійкий стан, що має назву гомеостаз, який характеризується динамічною рівновагою між народжуваністю та смертністю, споживанням та вивільненням речовини й енергії, іншими динамічними показниками популяцій та екосистем.
Закономірності поширення інформації також пов'язані з потоком енергії і переміщенням речовини, але вони ще мало вивчені. Можливо тут велику роль відіграють горизонтальні зв'язки між екосистемами, хоча інформаційні мережі явно густіші та краще налагоджені в межах утворень кожного рівня їх ієрархії. Поки що узагальнення у сфері екоінформатики майже не визначені.
Взаємовідношення енергії, речовини й інформації всередині екосистеми і відношення цієї взаємодії до їх динамічних якостей регулюється законом внутрішньої динамічної рівноваги. Це питання більш зрозуміло емпірично, тобто з власного досвіду.
Закон внутрішньої динамічної рівноваги сформулював на початку 1970-х років Реймерс, а потім були визначені чотири основні наслідки з нього. Формулювання закону: речовина, енергія, інформація і динамічні якості окремих, природних систем (зокрема екосистем) і їх ієрархії взаємопов'язані настільки, що будь-яка зміна одного з цих показників викликає супутні функціонально-структурні кількісні та якісні зміни, що зберігають загальну суму речовинних, енергетичних, інформаційних і динамічних якостей систем, де ці зміни відбуваються, або в їх ієрархії [16].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні компоненти екосистем“ на сторінці 1. Приємного читання.
