Видобуток природних мінеральних і енергетичних ресурсів, як правило, супроводять такі технологічні операції, як збагачення руд, витяг інших компонентів і т. д. У результаті формуються технологічні системи видобутку і переробки природних ресурсів. За даними Московського гірського університету їх можна поділити на відкриті, напіввідкриті і закриті.
Відкрита система видобутку і переробки являє собою екстенсивний тип, якому притаманний низький вихід готової продукції на одиницю мінеральних ресурсів, високий рівень забруднення повітря, води, накопиченням значних об'ємів твердих відходів (рис. 16.1). У разі її використання не забезпечується ефективне очищення газових, рідких відходів, які скидаються. Виконання санітарних норм якості навколишнього середовища досягається за рахунок розбавлення стічних вод і повітряних викидів у природних водоймищах і в атмосфері з надією на їх самоочищення.
Рис. 16.1. Відкрита система видобутку і переробки (екстенсивний тип)
Напіввідкрита система побудована на принципах маловідходного виробництва і передбачає створення і експлуатацію очисних споруд, хвостосховищ, організацію часткового водообігу в замкненому виробництві, а також виділення в попутну продукцію багатьох цінних компонентів, супутніх основному добуваному елементові (рис. 16.2).
Закрита система передбачає використання технологій раціональної переробки, мінеральної сировини, які забезпечують:
• комплексну переробку сировини з виділенням декількох корисних компонентів, вихід яких може перевищувати масу сировини за рахунок застосування реагентів і допоміжних матеріалів;
• рентабельне виділення мінеральних речовин із газоподібних і рідких відходів;
• утилізацію рудомістких порід у вигляді добрив, коагулянтів, будівельних матеріалів;
Рис. 16.2. Напіввідкрита система маловідходного виробництва
• витягання цінних компонентів з техногенних твердих мінеральних утворень;
• переробку бідної мінеральної сировини і заміну процесів збагачення на пряме перероблення сировини (рис. 16.3).
Приклад закритої системи – видобуток і перероблення бокситів з отриманням глинозему й утилізацією червоних шламів за сульфатно- і азотно-кислотними схемами. Забезпечується витяг з сировини урану, скандію, алюмінію, отримання будівельних матеріалів, коагулянтів і пігментів (сульфатно-кислотна схема) або нітратних добрив і залізного концентрата для агломерації (азотно-кислотна схема). Вихід готової продукції становить 100 ... 200% від маси переробленої мінеральної сировини, забезпечується отримання чистої води питної якості, видобуток мінеральних речовин із повітряних викидів.
Рис. 16.3. Напіввідкрита система використання технологій раціонального перероблення сировини
Забезпечення повноти вилучення запасів корисних копалин із надр
Методи видобутку мінеральної сировини, що застосовуються, та економічні фактори дають змогу здійснювати лише часткове вилучення багатьох корисних копалин. На деяких шахтах після розробки родовищ у надрах залишається значна кількість вугілля, залізної руди, кольорових металів, калійних солей та інших видів сировини.
Після видобутку вугілля у надрах залишаються від 20 до 45% його розвіданих запасів, чорних металів близько 20–25%, руд кольорових металів – 20% і більше. Після видобутку нафти невилученою залишається більша частина запасів, що коливається від 55 до 70%.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів“ на сторінці 1. Приємного читання.
