Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

Урбоекологія і техноекологія

У сучасних силових газогенераторних установках можуть бути використані майже всі види твердого палива. Однак для газифікацї Необхідно підготувати відповідним чином саме паливо й пристосувати пристрій генератора відповідно до його властивостей. Тверде паливо застосовується у газогенераторних установках або у своєму природному стані, або попередньо перероблене (штучне паливо). У природному стані використовують такі види палива, як деревина, розроблена на "чурки" і дрова поколоті, шматковий торф, буре вугілля і антрацит, а у вигляді штучного палива – деревне вугілля, кокс і брикети з торфу, соломи та інших горючих матеріалів.

Основними властивостями твердого палива, що мають важливе значення при його газифікації, є склад палива, теплотворна здатність, розміри шматків, густина матеріалу і активність щодо хімічних реакцій.

Будь-яке паливо складається з трьох груп речовин: горючої органічної маси, негорючих неорганічних речовин і вологи.

Горюча маса являє собою складні органічні речовини, що складаються із сполук вуглецю, водню, кисню і азоту. При горінні і газифікації твердого палива його маса перетворюється у газоподібні продукти, що переходять до складу продуктів згоряння або до складу генераторного газу.

Після згоряння твердого палива залишаються негорючі речовини, зола і шлак.

Волога (вода) завжди міститься у твердому паливі внаслідок його гігроскопічності. В деяких видах твердого палива, наприклад, у деревині і торфі, вміст вологи може бути дуже великий. Так, у свіжозрубаній деревині він коливається в межах 40–50%, у свіжодобутому торфі – 60–70%, а після тривалого висушування він сягає 15–20%. Для газифікації оптимальним є паливо, що містить вологи не більше 20–25%. Тому паливо з вищою вологістю перед використанням для газифікації слід висушити. Висушування може здійснюватися природним шляхом або штучно – за рахунок тепла додатково спалюваного палива.

Паливо, в якому вміст вологи доведений до 0, тобто коли воно складається лише з горючої маси і золи, зветься абсолютно сухим. Абсолютно сухого палива в природі не існує.

Охолоджувальна система двигунів водного транспорту

Охолоджувальна або водяна система має призначення охолоджувати робочі циліндри, кришки, корпуси випускних клапанів, масляний холодильник, випускний колектор, циліндри і повітроохолоджувачі компресорів, а іноді і поршні робочих циліндрів двигунів. Поршні циліндрів іноді охолоджують маслом.

Під час роботи двигуна потрібно підтримувати температуру води, яка виходить із циліндрових кришок, у межах 80–90°С. Охолодження циліндрів двигунів з більш низькою температурою набагато збільшує втрати теплоти, що знижує економічність двигуна.

Охолодження двигунів прісною водою являє собою замкнену систему, що має ряд значних переваг і властивих їй недоліків. За такої системи в трубопроводах і охолодних просторах двигуна циркулює постійна кількість прісної води, поновлюваної тільки для компенсації витікання через нещільності в трубопроводах. Замкнена система майже не дає відкладень солей у охолодних просторах і дає змогу підтримувати температурний режим постійним і найвигіднішим, що підвищує економічність пристрою і зменшує теплові напруги в охолоджувальних системах двигуна. Інтенсивність охолодження досягається за рахунок покращення поверхонь та більшої швидкості протікання рідини, що збільшує коефіцієнт теплопередачі від стінки до води.

У разі охолодження двигуна прісною водою необхідне встановлення цистерн прісної води і спеціального холодильника, що призводить до збільшення вартості й ускладнення всієї охолоджувальної системи. Нагріта прісна вода, що виходить з двигуна, напрямляється у водохолодильник, після чого вона знову надходить до циркуляційного охолоджувального насоса звичайно відцентрового типу. У замкненій системі охолодження є компенсаційна розширювальна цистерна, що забезпечує підтримання необхідної кількості циркуляційної води. Другий водяний відцентровий насос прокачує забортну воду через холодильники для масла і прісної води. Постійність температури води в охолоджувальній системі двигуна досягається через перепуск частини нагрітої води, минаючи холодильник, у приймальну трубу циркуляційного насоса. Кількість води, скерованої повз холодильник, регулюється температурним регулятором – термостатом. Але з підвищенням температури води вище встановленої межі (70°С) термостат автоматично діє на клапан, зменшуючи надходження води, що йде до циркуляційного насоса повз холодильник. Якщо температура води стає нижче тієї, на котру відрегульований термостат, то останній, діючи на перепускний клапан, збільшує кількість води, яка протікає в обхід холодильника, внаслідок чого зменшується потік води через холодильник.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тверде паливо, використовуване у водному транспорті“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем

  • Потоки енергії та речовини в екосистемах

  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток

  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті
  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи

  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації

  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку