Побутові (комунальні) відходи

Урбоекологія і техноекологія

Залежно від різних оцінок та відповідно до наведених величин утворення побутових відходів досягає 1,5–3% від загальної кількості утворених відходів. Дані щодо кількості утворюваних відходів коливаються в значних межах. Однією з проблем є доступність даних, іншою, як показала перевірка в Києві та Дніпропетровську, те, що дуже часто оператори сектора та контролюючі органи непослідовно використовують дані щодо обсягу та ваги, що призводить до суперечливих та навіть неправдоподібних результатів. Ґрунтуючись на досвіді інших країн, можна припустити, що в середньому 0,5 кг муніципальних відходів утворюється на душу населення щоденно. В містах ця цифра може бути більшою, в сільських місцевостях – меншою. В Києві утворюється 330 кг муніципальних твердих відходів на душу населення щорічно, або 0,9 кг на душу населення щоденно, що коливається між 1/3 та 1/2 кількості у столицях західних держав.

Практика складування міського сміття на звалищах породжує інтенсивне зростання забруднення підземних вод фільтратом, в якому виявлено високі концентрації 33 солей важких металів, та атмосфери газовими продуктами розкладу, в тому числі метаном, сірководнем, фтористими сполуками тощо. Достатньо сказати, що одна тонна сміття, що гниє, виділяє в атмосферу до 300 м3 метану.

Зволікання з розв'язанням проблеми знешкодження побутового сміття може призвести до кризової санітарно-епідеміологічної ситуації. Концепція розвитку санітарного очищення населених пунктів України, розроблена Держжитлокомунгоспом, передбачає поряд із термічним знешкодженням сміття організацію селективного відбору цінних компонентів у місцях його утворення, що дасть змогу використати повторно значну кількість цінної сировини.

Стан поводження з радіоактивними відходами

На терені України розташована велика кількість установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів (РАВ). Основними виробниками РАВ і місцями їх концентрації на сьогодні є:

• 1) АЕС (накопичено близько 70 тис. м3 РАВ);

• 2) урановидобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн т РАВ);

• 3) медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації. Виконання робіт зі збирання, транспортування, перероблення й захоронения РАВ та джерел іонізуючого випромінювання від усіх цих підприємств, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, здійснює Українське державне об'єднання (УкрДО "Радон") (накопичено близько 5000 м3 РАВ);

• 4) зона відчуження Чорнобильскої АЕС (більше ніж 1,1 млрд м3 РАВ).

• 85–90% РАВ України є низько- і середньоактивними. Високоактивні РАВ здебільшого накопичуються на промислових майданчиках атомних електростанцій у спеціальних сховищах.

На усіх станціях, окрім Хмельницької та Запорізької АЕС, існує тенденція до збільшення рідких радіоактивних відходів (РРВ), що потребує створення резервних сховищ на АЕС.

З іншого боку, введення в експлуатацію на ХАЕС установки глибокого упарювання УГУ-500 у 1990 р. викликало проблему зберігання сольового плаву – продукту упарювання рідких РАВ. Складування бочок з сольовим плавом для тимчасового зберігання в переобладнаних приміщеннях спецкорпусу призвело до погіршення радіаційної обстановки в спецкорпусі і збільшення дозового навантаження на персонал. У зв'язку з цим було прийнято рішення щодо будівництва на станції модульного сховища РАВ із використанням контейнерів "ББ-куб" виробництва болгарської фірми "Балбок", з одночасною організацією площадки тимчасового зберігання контейнерів "ББ-куб" з бочками сольового плаву на проммайданчику станції.

На усіх станціях, окрім Запорізької, не здійснюється перероблення твердих радіоактивних відходів (ТРВ) (спалювання, пресування тощо), що призводить до значного збільшення об'ємів ТРВ, що зберігаються. Згідно з теперішніми темпами заповнення сховищ ТРВ найближчим часом (через 5–7 років) виникне проблема введення додаткових сховищ ТРВ для Південно-Української АЕС. Фактичне надходження РРВ у сховища Рівненської та Хмельницької АЕС перевищує проектні норми. На РАЕС є єдина діюча на атомних станціях України установка бітумування (УБ), яка експлуатується з 1993 р. Керуючись вимогами чинного законодавства, АЯР відмовила РАЕС у наданні дозволу на тимчасову дослідно-промислову експлуатацію УБ на 1996 р., запропонувавши одержати ліцензію на експлуатацію. Незважаючи на те, що станції була надана вичерпна інформація щодо ліцензування, заявка на одержання ліцензії до АЯР не надійшла, внаслідок чого інспекція Мінекобезпеки з січня 1996 р. заборонила експлуатацію установки бітумування.

Нині в Україні відсутній замкнутий ядерно-паливний цикл. У зв'язку з цим на об'єктах ядерної енергетики існують проблеми з вивезення відпрацьованого ядерного палива (ВЯП), що призводить до накопичення відпрацьованих ТВЗ та переповнення басейнів витримки (БВ).

Для тимчасового розв'язання цієї проблеми на блоці № 3 Рівненської АЕС, блоці № 1 Хмельницької АЕС, блоках №1-3 Південно-Української АЕС було встановлено стелажі ущільненого зберігання відпрацьованих тепловидільних збірок (ТВЗ) у БВ. На блоках №1,2 Запорізької АЕС стелажі ущільненого зберігання встановлено в малому відсіку БВ, на блоці № 6 – у великому відсіку БВ. На Чорнобильській АЕС ведуться роботи з переходу на ущільнене зберігання ВЯП у четвертому відсіку басейну витримки сховища ВЯП.

Для можливості довгострокового та безпечного зберігання відпрацьованих ТВЗ на території Запорізької АЕС розпочато будівництво сховища ВЯП сухого типу (зберігання відпрацьованих ТВЗ у контейнерах).

Видобування уранової руди в Україні проводиться на трьох виробничих майданчиках: Жовтоводському, Кіровоградському та Смолінському рудниках. У 1996 р. передано ВО "СхідГЗК" для промислового використання Новокостянтинівське родовище.

Переробка уранових руд задля отримання закису-окису урану виконується на гідрометалургійному заводі (ГМЗ) ВО "СхідГЗК", що знаходиться у промзоні м. Жовті Води Дніпропетровської області. Характерним для урановидобування та уранопереробки є те, що майже всі їх відходи – відвали шахтних порід, скиди та викиди (рідкі, газоподібні) – являють собою джерела радіоактивного забруднення навколишнього середовища. Як основні радіонукліди в них містяться природний уран, торій-232, продукти розпаду уранового та торієвого рядів, у тому числі і радіоактивний газ радон. Для природного середовища та людей головну небезпеку становлять великі за своїми обсягами хвостосховища та утримувана в них активність.

Сумарна кількість РАВ у галузі становить близько 65,5 млн т сумарною активністю 119 тис. БК, вони розташовані на площі 542 га.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Побутові (комунальні) відходи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем

  • Потоки енергії та речовини в екосистемах

  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток

  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи
  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації

  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку