Джерела забруднення атмосфери під час видобутку мінеральних ресурсів за часом дії поділяються на періодичні (вибухові роботи) і безперервні (виділення пилу з поверхонь під час роботи механізмів).
Підземне видобування пов'язане із забрудненням води (кислотний шахтний дренаж), аваріями, утворенням відвалів пустої породи, що потребує рекультивації земель. Але площа земель, що порушуються за цього способу видобування, в десятки разів менша ніж за поверхневого видобування. Відносно менші витрати зумовлюють використання системи видобування руди відкритим способом.
Комплекс робіт із проведення підземних гірничих виробок є основою гірничих виробок і призначений для виконання прийнятого способу розтину та підготовки шахтного поля, відтворення фронту добування корисних копалин на діючих гірничодобувних підприємствах або для будівництва тунелів різного призначення, підземних комунікацій, бункерів, сховищ та ін.
Під час проведення підземних гірничих виробок розв'язуються три основні завдання: руйнування масиву гірських порід, видалення продуктів руйнування за межі контуру виробки, забезпечення стійкості оголених поверхонь у гірських породах (зазвичай через будівництво укріплень різних конструкцій). У результаті здійснення комплексу робіт із проведення виробок отримують порожнини в масиві гірських порід визначених форм та розмірів, які мають достатню стійкість протягом визначеного строку, тобто порожнини, які забезпечують протягом певного періоду часу виконання різних функцій цільового призначення.
Проведення гірничої виробки завжди є самостійним виробничим процесом, який характеризується сукупністю послідовних дій, спрямованих на створення в масиві гірських порід порожнини, яка забезпечує впродовж певного періоду часу виконання різних функцій цільового призначення. Виробничими операціями процесу проведення гірничої виробки є окремі завершені його елементи. За буропідривного способу проведення гірничої виробки окремими виробничими операціями є буріння шпурів, їх заряджання та підривання, навантаження гірської маси, кріплення (обмін та відкатка вагонеток з породою), настилання шляхів.
Технологія проведення гірничої виробки е сукупністю засобів та методів, які використовуються для створення в масиві гірських порід порожнин. При цьому під методом розуміється найбільш суттєве компонування робіт, яке зумовлене кількістю та взаємозв'язком виробничих операцій у часі та в просторі. Засоби характеризуються конструкціями обладнання та укріплення, яке використовується.
За комбайнового способу проведення виробок здійснюється руйнування забою робочим органом комбайна, навантаження гірничої маси та її видалення, кріплення виробки. При цьому використовуються комбайни вибіркової дії для проведення тривалих виробок у породах із коефіцієнтом міцності / < 4 та за посилення конструкції в породах із f < 7. Комбайни бурового типу використовуються на шахтах для добування калійних солей, а також для проходження тунелів. Задля скорочення витрат на підтримання, підземні гірничі виробки проводять великим перетином (20–25 м2 та більше) арочної форми для забезпечення запасу на осадження кріплення та здимання ґрунту. Чотирисегментні металеві арки масою до 42 кг/м не лише дають змогу витримувати високі навантаження від гірського тиску, а й забезпечують підвішування до них значного за вагою обладнання.
Для підвищення стійкості підземних гірничих виробок їх розташовують у найбільш міцних породах. При проведенні підготовчих виробок по викидонебезпечних пластах та породах для боротьби з раптовими викидами вугілля, газу та порід застосовують регіональні й локальні заходи. З регіональних заходів використовують початкову розробку захисних пластів, з локальних – струшувальні вибухи, нагнітання в пласт або породи рідин під високим тиском, буріння свердловин та щілин.
Для підвищення стійкості підземних гірничих виробок використовують кріплення різних конструкцій, тампонаж прилеглого до виробки масиву гірських порід або його хімічне зміцнення. Задля зменшення деформацій гірничі виробки захищають охоронними ціликами чи смугами зі штучно створених матеріалів.
Різні види деформації порід на глибині при проведенні в них гірничих виробок визначаються розвантаженням реальних природних напружень, які у верхній частині земної кори, особливо поблизу поверхні, являють собою систему часткових полів напруження, які змінюються в просторі та часі.
Природні напруження формуються під дією поєднаних сил: гравітаційних (вага породи), тектонічних (включаючи космо- та сейсмогенні), газо- та гідродинамічних, геотермічних та кристалізаційних. Існує тісний взаємозв'язок між властивостями, напруженнями та де формацією порід. Показники щільності, міцності та деформованості породи, а також гнучкий режим підземних вод безпосередньо залежать від їх стану: одночасно величини та розподіли напруження в масиві порід визначаються фізико-механічними властивостями порід.
Вивчення досвіду та характеру руйнування порід біля виробок надало змогу встановити закономірності цих явищ. Навколо підземних гірських виробок відбувається зональна дезінтеграція порід у вигляді чергування сильно роздрібнених та слабко порушених зон. Форма цих зон у просторі близька до форми виробок, а їх кількість й розміри залежать від будови масиву, механічних властивостей порід та величини відносних напружень у масиві.
Поверхневе (відкрите) видобування, обробка і використання будь-якого непального мінерального ресурсу спричиняє порушення ґрунтового покриву, ерозію, забруднює повітря та воду.
При цьому слід зазначити, що за відкритого способу порожніх порід з надр Землі необхідно виймати в кілька разів більше ніж корисних копалин. Окрім того, провітрювання атмосфери в кар'єрах здійснюється важче та завдається велика шкода навколишньому середовищу. Основними етапами відкритої розробки родовищ є підготовка поверхні, осушення, розтин та експлуатація родовища, відновлення порушених гірничими роботами земель (рекультивація).
Здійснення розкривних та добувних робіт на кар'єрах включає процеси відбивання, навантаження, транспортування та розвантажування порожніх порід і корисних копалин.
Відбивання полягає у відділенні породи або корисних копалин від цілика з одночасним їх розшаруванням, достатнім для навантаження задля транспортування. Відділення від цілика та розшарування міцних порід здійснюються за допомогою буропідривних робіт, навантаження – за допомогою екскаваторів. У разі м'яких або попередньо розшарованих порід відбивання та навантаження є виймальними процесами, які здійснюються екскаваторами або іншими машинами.
Вийнята порожня порода переміщується у відвали, які можуть розташовуватися в межах (внутрішні відвали) або за межами (зовнішні відвали) розроблюваної ділянки. Добуті корисні копалини транспортуються за межі кар'єру на склади або в приймальні бункери заводів, фабрик чи електростанцій, або на залізничні станції для відправлення споживачам. На відкритих роботах широко використовується гідромеханізація, за якої порушення порід, їх транспортування та закладання здійснюються протічною енергією води. При розробці розсипних родовищ вода може бути використана для збагачення. Добування рихлих порід, які містять корисні копалини (переважно розсипи золота, платини та олова), з-під води природних та штучних водойм здійснюється за допомогою драг.
Кінцевим процесом гірничого виробництва є збагачення корисних копалин, яке складається з первинної обробки сировини через механічне розділення на компоненти з виділенням концентратів. Цим досягається надання добутій сировині стану, який забезпечує можливість безпосереднього використання (будівельні матеріали, коштовне каміння, вугілля) або подальшої технологічної переробки (різні руди). Збагачення корисних копалин відбувається на спеціальних збагачувальних фабриках. Іноді збагачування пов'язане з добуванням сировини (первинне збагачування в забої за рахунок сортування копалини та вилучення з неї порожніх включень та порід, рудорозробка, збагачення на драгах та за гідравлічної розробки).
Гірниче виробництво та довкілля
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела впливу на навколишнє середовище“ на сторінці 1. Приємного читання.
