Ерозія ґрунтів та забруднення добривами
Одне з провідних місць у зменшенні водної та вітрової ерозії ґрунтів займають ґрунтозахисні прийоми обробітку ґрунту, які умовно поділяються на дві групи: загальні та спеціальні. До загальних належать оранка впоперек схилу, плоскорізний обробіток, чизельний та ін., а до спеціальних – лункування, перервне борознування, створення мікролиманів, обвалування, щілювання, кротування, ґрунтопоглиблення, глибоке смугове розпушення та ін. Деякі господарства здійснюють перехід до контурно-меліоративного землеробства, яке спрямоване на усунення порушень водного режиму території внаслідок ерозії. При проходженні через лісозахисні смуги вміст біогенних речовин у водах поверхневого стоку з ріллі знижується в середньому в 4–5 разів. Рекомендуються заходи щодо підвищення протиерозійної стійкості ґрунтів, які полягають здебільшого у створенні оптимального розміру водостійких агрегатів і їх зчеплення. Цього можна досягти внесенням органічних і мінеральних добрив, посівом багаторічних трав, штучним структуруванням ґрунту. Зменшення іригаційної ерозії ґрунтів при внесенні добрив здійснюється за рахунок створення більш потужної вегетативної маси рослин. Використання багаторічних трав сприяє зміцненню ґрунту кореневою системою, збагаченню її азотом, сприяє покращенню структури ґрунту. Крім того, за рахунок густого травостою також знижується поверхневий стік. Застосування полімерів-структуроутворювачів – більш радикальний спосіб. Тривалість їх дії може бути до шести років. Структуроутворювачі готуються на основі поліакрилатів, латексу, поліетиленаміду, бітумної емульсії, полівінілацетату тощо. Норми витрати – від 100 до 400 і 1000 кг/га.
Слід вносити оптимальні дози добрив у сівозміні і під кожну сільськогосподарську культуру. У системи удобрень має бути оптимальне співвідношення поживних елементів з урахуванням вимог культури, наявності рухомих форм поживних елементів у ґрунті і особливостей клімату. Слід обирати правильні терміни внесення добрив з урахуванням біологічних особливостей культури, властивостей ґрунту, кліматичних особливостей зони, а також форм добрив. Осушені ґрунти краще використовувати під культури суцільного посіву чи залужувати. В умовах зрошення дуже важливо дотримуватися науково обґрунтованих доз, термінів і форм внесення добрив. У сівозміні треба прагнути, щоб максимальний період на рік розорана земля була зайнята культурними рослинами. У посушливих степових районах доцільні чисті пари. Важливо в сівозміні використовувати пожнивні та підсівні проміжні культури, що істотно знижує втрати поживних елементів.
Екологізація захисту рослин
Потенційна небезпека пестицидів, їх нагромадження у довкіллі викликає необхідність пошуку нових захисних заходів. Такими є інтегровані системи захисту рослин, що мають природоохоронну спрямованість.
Агротехнічний метод. Чергування культур у сівозміні може бути побудоване таким чином, аби погіршити харчування шкідників і розвиток хвороб чи зробити його неможливим. Значення добрив у боротьбі зі шкідниками полягає в такому: використання добрив для безпосереднього знищення шкідників; погіршення умов харчування шкідників на рослинах; зміна темпів росту і розвитку рослин; збільшення стійкості рослин до пошкоджень і ураження хворобами. Обробітком ґрунту можна досягти як безпосередньої загибелі ґрунтових шкідників, так і різкого зниження їх розмноження, виживання і зменшення їх чисельності і шкідливості. Очищенням і сортуванням насіння досягають значного зниження шкідників, що розвиваються всередині насіння, а також ряду збудників хвороб. Наступна інкрустація насіння знижує необхідність застосування пестицидів у період вегетації. Покращенню фітосанітарного стану посівів сприяє виконання основних робіт у кращі агротехнічні терміни. Обов'язковим є знищення бур'янів, які спричиняють посилене розмноження багатьох шкідників і розвиток хвороб. Різко знизити пошкодженість ряду культур шкідниками можна за допомогою просторової ізоляції їх від територій, де відбувається накопичення і розмноження шкідливих організмів. Використання стійких сортів і гібридів сільськогосподарських культур сприяє скороченню затрат на захист рослин.
Біологічний метод регуляції чисельності шкідників розвивається в двох напрямах. Перший пов'язаний із розробкою засобів, що враховують і підвищують активність природних ресурсів корисних організмів. До цього напряму належить визначення рівнів ефективності ентомофагів задля скорочення обсягів застосування пестицидів, розробка окремих агротехнічних засобів, що сприяють активізації корисних організмів, застосування токсичних речовин із мінімальним негативним впливом на ентомофагів і т.ін. Другий напрям пов'язаний зі створенням і застосуванням активних засобів біологічної боротьби зі шкідниками і хворобами. До них належать біологічно активні речовини, мікробіологічні препарати, хижі і паразитичні членистоногі, яких розводять у промислових масштабах тощо.
Раціональне застосування хімічного методу. Для боротьби зі шкідниками поряд з отрутохімікатами починають застосовувати хімічні засоби іншого характеру дії. Репеленти мають відлякувальну дію і використовуються для запобігання нападу шкідників на рослини. Атрактанти, навпаки, приваблюють шкідників часто з дуже великих відстаней, чим полегшують наступне знищення особин, що скупчилися на обмеженій площі. Зараз синтезовані сполуки, при розпаді яких утворюються нетоксичні залишки: амінокислоти, гліколієва, фосфорні кислоти. Це здебільшого фунгіциди, серед яких найбільш перспективні беноміл і хлоронеб. Дістає велике поширення синтез пестицидів четвертого покоління – речовин, що впливають на розмноження, розвиток і ріст комах. Одним із напрямів запобігання негативним наслідкам застосування пестицидів є регламентація їх застосування на сільськогосподарських культурах.
Механічний метод боротьби трудомісткий, тому використовується переважно у найбільш інтенсивних галузях рослинництва чи тоді, коли неможливі більш досконалі методи боротьби. Існують такі різновиди механічного методу: влаштування перешкод, збір і знищення шкідників, приманки, ловчі пояси.
Фізичний метод застосовують переважно для боротьби зі шкідниками в період зберігання врожаю охолодженням, іонізуючим випромінюванням, сушінням та ін.
Методи очищення і утилізації гнойових стоків. Очищення стічних вод здійснюють механічними і біологічними методами. Найпоширеніші на практиці пристрої для механічного розподілу рідкої і твердої фракцій – відстійники. Залежно від конструктивного виконання вони можуть бути вертикальними, радіальними, комбінованими – металевими чи залізобетонними. Осад, що виділяється зі стічних вод, періодично чи безперервно видаляють з відстійників під гідравлічним тиском, гідроелеваторами, насосами, грейферами чи спеціальними скребками.
Біологічні методи знезараження стічних вод ґрунтуються на біохімічному окисненні органічних речовин і знищенні патогенних мікроорганізмів активним мулом чи плівкою. Мікроорганізми, що містяться в субстраті, наявності кисню переводять органічні речовини в мінеральні сполуки. Відроблена і відмерла плівка змиваєть
ся проточною водою і виноситься з біофільтра. Процеси окиснення та інактивації протікають у біофільтрах, аеротенках, біоставках, на полях зрошення і фільтрації.
Біотехнологія переробки відходів тваринництва. Енергія, що міститься в рослинних кормах, використовується сільськогосподарськими тваринами з низьким коефіцієнтом засвоєння. Так, в організмі корови в результаті складних біохімічних процесів рослинні корми трансформуються в органічні речовини тіла тварини, молоко, м'ясо, шкіру і т.п. При цьому в продукти тваринництва переходить лише 16,4% всієї енергії рослинних кормів, 25,6% енергії витрачається на перетравлювання і засвоювання. Куди ж дівається більша частина (58%) енергії кормів? Вона переходить у гній.
Енергетичну цінність і поживність для рослин гною підвищує і неповноцінність для тварин зернового білка, внаслідок чого значна частина концентрованих кормів іде транзитом у гній. Отже, високий енергетичний потенціал гною дає змогу використовувати його як харчовий субстрат для інших організмів, які потім можна використовувати на корм тваринам, для здобуття пального, а також для обігріву приміщень. Наприклад, скирда спресованого гною, покрита теплоізольованим дерев'яним коробом з пластмасовими теплообмінними трубами на стінках, за даними німецьких учених, перетворюється в ТЕЦ. Гній від 50 свиней в 15-градусний мороз опалює приміщення в 20 м2, а влітку нагріває – 200 л води на добу.
Один із шляхів раціонального використання енергії рідкого гною тваринницьких ферм – його метанове зброджування, при якому знешкоджуються стоки, утворюється біогаз (метан) і зберігається гній як органічне добриво.
ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля“ на сторінці 1. Приємного читання.
