За сучасного розвитку техніки і технології повністю уникнути забруднення атмосфери неможливо. Тому стан повітряного середовища оцінюється спеціальними показниками, що нормують вміст речовин в одиниці об'єму повітря. Відповідно розроблені ГДК у повітряному басейні основних забруднювачів атмосфери.
Граничнодопустимі концентрації речовин, що забруднюють атмосферу, – це максимальна маса шкідливої речовини в одиниці об'єму повітря (мг/м3), періодична або постійна цілодобова дія якої (прямо або посередньо через екосистеми) на організм людини, тварини і рослини не викликає ніяких відхилень в нормальному їх функціонуванні впродовж усього життя нинішнього і прийдешніх поколінь.
Для шкідливих речовин, що забруднюють повітря, встановлено два нормативи: максимальна разова ГДК (ГДКм.р) і середньодобова ГДК (ГДКс.д). ГДКм.р – для рецепторів (лат. "той, що сприймає") органів дихання (відчуття неприємних запахів, чихания, алергічні явища, зміна біоелектричної активності головного мозку, світлової чутливості очей та ін.) за короткочасної дії (до 20 хв) атмосферних забруднень.
У зв'язку з тим, що концентрації забруднень в атмосферному повітрі не постійні в часі й змінюються залежно від метеоумов, рельєфу місцевості, характеру викиду, виду і щільності забудови та іншого, разові проби відповідно до вимог стандартів слід відбирати регулярно кілька разів на добу протягом короткого проміжку часу (20–30 хв).
Максимальне значення вмісту забруднювальних речовин в атмосферному повітрі, одержане під час аналізу багаторазово відібраних проб, називається максимальною разовою концентрацією.
Середньодобова ГДК встановлюється для запобігання загально- токсичній, канцерогенній, мутагенній та іншій прямій чи посередній шкідливій дії на людину в умовах невизначено тривалого цілодобового вдихання.
Середньодобова концентрація визначається як середньоарифметичне значення разових концентрацій у пробах, що відбираються протягом 24 год безперервно або з рівними інтервалами між пробами, регламентованими ГОСТ 17.2.6.01-86. Значення ГДК деяких забруднювачів атмосфери наведено в табл. 7.3.
За одночасної наявності в атмосферному повітрі кількох речовин із концентраціями відповіднощо є показником сумації шкідливої дії, розраховується сумарна концентрація q у частках відповідних ГДК:
Захист атмосферного повітря від забруднень здійснюється багатьма методами, які умовно можна поділити на пасивні та активні.
До пасивних методів належать ті, що забезпечують відносну чистоту повітря в даній місцевості, але не виключають викидів шкідливих речовин в атмосферу міських систем (наприклад, улаштування високих труб, санітарно-захисних зон, раціональне розміщення джерел забруднення тощо).
Усі джерела забруднень поділяють на пересувні та стаціонарні. Для кожного стаціонарного джерела, для кожної моделі транспортних та інших пересувних засобів і установок встановлюються нормативи граничнодопустимих викидів (ГДВ) за умови, що викиди шкідливих речовин від даного джерела та сукупності джерел міста з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері не створять приземної концентрації, яка перевищує ГДК, небезпечну для населення, рослинного і тваринного світу.
Таблиця 7.3
Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів
| Речовина | Граничнодопустима концентрація, мг/м3 | |
| максимальна разова | середньодобова | |
| Сірчистий ангідрид (SO2) | 0,5 | 0,05 |
| Оксид азоту (NO2) | 0,085 | 0,04 |
| Аміак (NH3) | 0,2 | 0,04 |
| Дихлоретан | 3,0 | 1,0 |
| Метанол | 1,0 | 0,5 |
| Сажа (кіптява) | 0,15 | 0,05 |
| Сірководень (H2S) | 0,03 | 0,005 • |
| Фенол | 0,01 | 0,003 |
| Оксид вуглецю (СО) | 3,0 | 1,0 |
| Соляна кислота (НСl) | 0,2 | 0,2 |
| Ртуть (Hg) | – | 0,0003 |
| Свинець (Рb) | 0,03 | 0,0003 |
Розробляючи технічні заходи щодо зниження забруднень повітря промисловими викидами, необхідно враховувати фон забруднення від сусідніх підприємств, природно-кліматичні та атмосферні умови, рельєф місцевості та умови провітрювання, пов'язані з плануванням і забудовою міста.
Для того щоб концентрація шкідливої речовини в приземному шарі не перевищувала ГДК, викиди розсіюють через димові труби (рис. 7.1).
На процес розсіювання забруднювальних речовин суттєво впливають фізичні та хімічні властивості речовин, які викидаються, висота, форма і розміри поперечного перерізу джерела викидів, розташування джерел.
Для розв'язання практичних завдань, пов'язаних із прогнозуванням забруднення атмосферного повітря, головною геофізичною обсерваторією Російської Федерації (м. Санкт-Петербург) було розроблено "Методику розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств" (ОНД- 86), прийнята і в Україні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Охорона повітряного басейну“ на сторінці 1. Приємного читання.
