ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

Урбоекологія і техноекологія

Основним продуктом лісової промисловості є деревина, яка одержується в процесі лісоповалу і вивезення для подальшого перероблення. Деревообробна промисловість виготовляє пиломатеріали, шпали, фанеру, деревні плити, будівельні вироби, меблі, сірники, тару та ін.

Паперова промисловість виготовляє целюлозу, деревну масу, папір, картон.

Лісові ресурси

Україна стала країною з дефіцитом лісів та обширною степовою зоною. Ліси покривають у середньому 15,6% території і зараз трохи збільшуються. Розподілені ліси дуже нерівномірно: 41% – у Карпатських горах, 26% – у Поліссі, 10% – у Криму і лише 4% – у степовій зоні. В Українських Карпатах (4% території) ліси розглядаються як зелені легені цього густонаселеного регіону. їм загрожує заготівля та транспортування деревини, ерозія ґрунтів, руйнування природної рослинності, надмірний випас, хімічне забруднення та кислі дощі. Поліська лісова зона, від Волині на сході до Чернігова на заході, займає близько п'ятої частини території. 25% її території займають полонини, вкриті лісами (дуби та хвойні види), які перемежовуються з болотистими луками. їх продуктивність щодо деревини та іншими продуктами постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. В лісостеповій зоні, від західних Карпат до пагорбів на сході, переважають листяні ліси. Такі ліси розташовані також на лівому березі р. Дніпро, в Середземноморській зоні. Лісові ділянки дубів та буків виявлені також у Криму [2].

Хоча ліси і рідкість, вони відіграють важливу роль, оскільки є місцем існування великої частини національного біорізноманітгя, розподіл фітомаси українських лісів показаний на рис. 21.1. Вони є джерелом лісоматеріалів та інших ресурсів (харчових продуктів, включаючи гриби, технічної та медичної сировини тощо). В українських лісах росте більше ніж ЗО видів дерев. Відповідно до Державного кадастру земель, із 99 400 км2 лісового фонду, домінантні не хвойні (листяні) ліси (дуб Quercus robur L. та бук Fagus silvatica L. – 33%) становлять 52%, хвойні ліси (переважно Pinus sylvestris L.) – 38% та інші лісові землі близько 10%.

Розподіл фітомаси лісів в Україні

Рис. 21.1. Розподіл фітомаси лісів в Україні

Здоров'я лісів ушкоджено, оскільки майже весь лісовий фонд розташований у межах зон, де на них дуже сильно впливають промислові викиди в повітря. Ліси неухильно втрачають свою природну стійкість та здатність до саморегулювання. У кінці 1996 р. загальна площа лісів, інфікованих шкідниками та хворобами дерев, становила більше ніж 396 тис. га.

Ліси дуже сильно страждають не тільки від забруднення (включаючи забруднення радіонуклідами: забруднено 110 000 га), а й від лісових пожеж та природних катастроф (посухи 1995 та 1996 рр.).

Оскільки вони стали більш уразливі, на них напали комахи- шкідники, найбільше Ocneria dispar L, Coriscium brongnardellum F, Neodiprion sertifer Geoffr. Вони також потерпають від патогенних грибів та патогенів: Fomes annosus Fr., Armillaria mellea Quell, та Ophiostoma quercus Naunfeld. Видужання лісів, що зараз спостерігається, необхідно сприймати дуже обережно.

У результаті здійснення сучасної політики заліснення більшість дерев ще молоді. 47% наявних лісів утворюють молоді дерева, 33% – дерева середнього віку, 9% – дерева, що набирають зрілості та лише 6% – зрілі дерева. Після Другої світової війни ліси покривали тільки 11% території країни. Потім було розпочато здійснення енергійної політики заліснення. Це дало змогу створити 4,5 млн га нових лісових ділянок, спрямованих насамперед на зменшення ерозії в зонах інтенсивного сільського господарства. Таким чином, пересадженням було штучно утворено половину лісів, у степовій зоні відсоток штучних лісів досягає 60%. У 1980-ті роки були вирощені лісові смуги, зокрема, для стабілізації крутих схилів та захисту берегів водойм. Зараз 13 млн га орних земель захищені антиерозійними лісами (1,4 млн га) та захисними смугами (440 тис. га). Тим не менше, відновлення лісових масивів в Україні з роками падає. За період 1950-1965 рр. щорічно засаджувалося від 100 000 до 120 000 га, у 1965 – 1990 рр. – лише від 45 000 до 50 000 га, у 1994 р. – 33 000 га та у 1995 р. – 36 500 га. Відновлення лісів залишається національним пріоритетом, особливо з огляду на стабілізацію еродованих ґрунтів, які не придатні для сільського господарства і становлять близько 4 млн га.

За останні роки значно зменшилося фінансування робіт із лісовідновлення і лісорозведення. У 1995 р. на захисне лісорозведення було виділено 72,9%, а в 1996 р. – лише 12,7% від суми мінімально запланованих коштів. Зараз в Україні налічується 1,4 млн га протиерозійних лісових насаджень, з яких 150 тис. га – по берегах малих річок і водоймищ, 440 тис. га – полезахисних лісових смуг, під захистом яких перебувають понад 13 млн га орних земель або 39% від їх загальної площі.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем

  • Потоки енергії та речовини в екосистемах

  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток

  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи

  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації

  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку