Потоки енергії та речовини в екосистемах

Урбоекологія і техноекологія

Велика кількість найбільш важливих зв'язків між живими організмами і довкіллям зрештою контролюється та управляється кількістю доступної на рівні поверхні Землі енергії, отримуваної від Сонця. Це є саме та енергія, що необхідна для існування біотичних систем. Енергія сонця дає змогу рослинам перетворювати неорганічні на органічні хімічні суміші. При цьому проведені дослідження свідчать, що тільки дуже мала частка сонячного світла, отримуваного на поверхні Землі, перетворюється в біохімічні форми. Наприклад, Illinois Cornfield повідомляє, що лише 1,6% доступного сонячного випромінювання було використано зерном під час фотосинтезу. За іншими даними навіть найбільш ефективні екосистеми рідко споживають більше від 3% доступної сонячної енергії. Більшість екосистем залучають до своїх процесів менше 1% сонячного світла, загалом доступного для фотосинтезу.

Живі організми можуть використовувати енергію по суті у двох формах: променеву (розсіяну) або зосереджену (зафіксовану в речовині). Променева енергія існує у формі електромагнітної енергії, як, наприклад, світло. Зафіксована енергія являє собою потенційну хімічну енергію, що знаходиться в органічних субстанціях. Ця енергія може бути вивільнена через дихання. Організми, які можуть залучити енергію неорганічних джерел і збагатити нею (енергією) органічні молекули, звуться автотрофами. Якщо ця енергія надходить від світла, тоді ці організми звуться фотосинтетичними автотрофами. У більшості екосистем рослини є домінантними фотосинтетичними автотрофами.

Організм, який вимагає зосередженої енергії, що знаходиться в органічних молекулах для їхнього виживання, зветься гетеротрофом. Редуценти або детритоядні є гетеротрофами, що одержують енергію або від мертвого організму, або від органічних сумішей, які поширюються в довкіллі.

Одного разу спожита рослинами органічна енергія може переміщатися всередині екосистем через процеси споживання живої або мертвої органічної речовини. Під час розпаду хімічні речовини, що утворювали органічні суміші, повертаються до їхніх неорганічних форм і можуть споживатися рослинами ще раз.

Органічна енергія може також переміщатися від одних екосистем до інших різноманітними процесами.

Ці процеси, наприклад, включають: міграцію тварин, розвіювання насіння рослин, ерозію ґрунтів. Схема на рис. 10.5 моделює різні входи і виходи енергії та речовини в типовій екосистемі.

Входи та виходи енергії і речовини в типовій екосистемі

Рис. 10.5. Входи та виходи енергії і речовини в типовій екосистемі

До найзагальніших законів екології належить закон збереження маси: суш маси речовини системи і маса еквівалентної енергії, отриманої або відданої тією ж системою, постійна. Первинне формулювання цього закону – маса (вага) речовин до хімічної реакції дорівнює масі (вазі) речовин після хімічної реакції, а більш розширено – маса речовини, що надходить до системи, мінус маса речовини, що виходить із системи, дорівнює масі речовини, що накопичується в системі. Якщо накопичення або убування речовини в системі не спостерігається, вона перебуває в стійкому, гомеостатичному стані. Близький до цього закон збереження енергії, або перший принцип (закон, початок) термодинаміки, свідчить: будь-які зміни в ізольованій системі залишають її загальну енергію постійною; або: внаслідок усіх макроскопічних процесів енергія не створюється і не зникає, а лише переходить з однієї форми в іншу.

Для екології особливо значний другий принцип (початок, або закон) термодинаміки, що має безліч формулювань і смислових відтінків. Три з них найважливіші для екології: 1) енергетичні процеси можуть йти мимовільно тільки за умови переходу енергії з концентрованої форми в розсіяну; 2) втрати енергії у вигляді непридатного для використання тепла завжди призводять до неможливості стопроцентного переходу одного виду енергії (кінетичної) в інший (потенційну) і навпаки; результат – неможливо створити вічний двигун 2-го роду; 3) закон зростання ентропії: в замкненій (ізольованої в тепловому і механічному відношенні) системі ентропія або залишається незмінною (якщо в системі протікають оборотні, зрівноважені процеси), або зростає (у разі не зрівноважених процесів) і в стані рівноваги досягає максимуму.

У відкритих системах, згідно з теоремою збереження впорядкованості в них, сформульованою Й. Р. Пригожиним (1955), ентропія не зростає – вона у відкритих системах падає доти, поки досягається мінімальна постійна величина, завжди більша від нуля. При цьому в системі речовина розподіляється нерівномірно і організується таким чином, що в одних місцях ентропія зростає, а в інших – різко знижується. Загалом же, використовуючи потік енергії, система не втрачає впорядкованості. Діяльність же живих систем завжди негентропійна, поки зберігається їх властивість системності: таким є індивідуальний розвиток організмів та їх роль в утворенні біосфери та інших процесів у відкритих системах.

Усі системи, з якими доводиться мати справу, негентропійні, впорядковані таким чином, що, за відомим влучним висловом Ю. Одума, ніби "відкачують невпорядкованість".

Аналогія між поняттями індустріальних екосистем і біологічних екосистем ще не досконала, але багато можна було б зробити, якщо б індустріальна система імітувала найбільше найкращих ознак біологічних аналогів [19].

Повчальним буде осмислити цикли речовини (матеріалів), які розпочалися ще за участі найбільш ранніх живих форм на Землі. На той час потенційно придатних для вживання ресурсів було так багато і кількість видів живих форм була такою малою, що існування живих форм по суті не мало ніякого впливу на ці доступні ресурси. Цей індивідуальний процес міг би бути описаний як лінійний, тобто як такий, в якому потік речовини (матеріалу) від однієї стадії до наступної незалежний від усіх інших потоків. Ми називаємо таку систему як І екологічний тип, схематично він набуває форми, що показана на рис. 10.6.

Лінійні потоки речовини в екосистемі І екологічного типу

Рис. 10.6. Лінійні потоки речовини в екосистемі І екологічного типу

Протиставленням до цієї екосистеми є система, в якій ресурси обмежені. У такій системі живі форми стають тісно пов'язаними і

формують комплексні мережі, які ми розпізнаємо сьогодні як різноманітні біологічні спільноти. Всередині цієї системи потоки речовини можуть бути цілком великі, але потоки на вході і виході домена (тобто, від стану ресурсів до стану відходів) цілком малі. Схематично така система II типу могла би бути зображена так, як нарис. 10.7.

Потоки речовини в екосистемі П екологічного типу

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Потоки енергії та речовини в екосистемах“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем

  • Потоки енергії та речовини в екосистемах
  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток

  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи

  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації

  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку