Висновки та рекомендації

Урбоекологія і техноекологія

Успішне управління відходами передбачає виконання декількох умов. Наприклад, необхідна внутрішньо гармонізована та досконала законодавча база для діяльності на всіх рівнях управління. Відповідні програми дій також необхідні для досягнення цілей, як і система інституцій з чітко розмежованою відповідальністю. Більше того, слід підвищувати поінформованість громадськості та виробників відходів про труднощі у сфері управління відходами. 1 нарешті, існує потреба у функціонуючому обладнанні для накопичення, оброблення та видалення відходів. В Україні сьогодні цей останній фактор передбачає наявність значних фондів для проведення досліджень та розробок, а також для будівництва значної кількості нових об'єктів та модернізації наявних.

Україна ще має пройти довгий шлях, перш ніж досягне цих цілей. Новий Закон про відходи безумовно є кроком у цьому напрямі. Наміри України доповнити його необхідними правилами та іншими законодавчими інструментами, як справа першочергової важливості, є дуже бажаними. Це стосується і плану ідентифікації необхідних додаткових законодавчих інструментів для проведення модернізації управління відходами, і термінів їх упровадження. Головною метою на цьому шляху стане досягнення внутрішньої погодженості, наприклад, відсутність дублювання та суперечностей, систематизації всіх необхідних законодавчих інструментів, приміром, видання методичного керівництва, яке включатиме в себе основні принципи визначення обов'язків та мандатів, а також всі інструменти які, як правило, необхідні для управління відходами в умовах ринкової економіки. Слід також приділити увагу уникненню надмірності щодо законодавчих інструментів, що можливо сприятиме консолідації наявних інструментів.

Налагодження системи управління відходами не може бути успішним, поки вона не буде схвалена, підтримана та, нарешті, профінансована державою в цілому, а також виробниками відходів. Позитивні зміни в обох відношеннях очевидно необхідні та можливі й обов'язково мають ґрунтуватися на об'єднанні всіх партнерів у сфері управління відходами для визначення чітких цілей в управлінні відходами, практиці їх оброблення та видалення та організації ірунтовного співробітництва. В рамках цієї роботи виробники відходів та НУО мають отримувати вичерпні консультації щодо поточних змін у законодавстві. Також було б дуже корисним організувати освітні кампанії на місцевому, регіональному та національному рівнях задля підвищення обізнаності в галузі переробки та повторного використання відходів, а також, зокрема, щодо можливостей мінімізації утворення проблематичних відходів.

Виробників промислових відходів та НУО слід залучати до розробки законодавчих рамок управління відходами та майбутньої діяльності на консультативній основі або участі в пілотних проектах.

Належне управління відходами залежить також від якості інституційних заходів. Сьогодні обов'язки і мандати на різних рівнях адміністрування потребують чіткого визначення, зокрема, щодо управління шкідливими відходами. Три міркування очевидно заслуговують особливої уваги стосовно майбутньої моделі інституційних рамок управління відходами. Першим є те, що адміністрація місцевого та регіонального рівнів фактично отримує мандат на прийняття рішень, які найкраще приймати на її рівні. З цього випливає друге міркування, а саме: компетентність такої адміністрації не є належною для виконання своїх обов'язків. Це може стати причиною перепідготовки штату працівників. Третє міркування пов'язане з бюджетним забезпеченням. Це забезпечення має бути пропорційним відповідно до розподілу обов'язків на різних рівнях адміністрування. Загальний прибуток від утворення, накопичення, перевезення, оброблення та видалення відходів має справедливо розподілятися між бюджетами адміністрацій, задіяних у цьому управлінні, пропорційно вкладеним коштам.

Чітке визначення та розмежування адміністративних обов'язків між різними установами, задіяними в управлінні відходами, має розглядатись як головний пріоритет. В інтересах дієвості Закону слід уникати дублювання мандатів. Для виконання мандату кожна задіяна установа має отримати задовільний доступ до бюджету. Механізми внутрішнього контролю та зовнішнього аудиту необхідні для забезпечення ефективної, зрозумілої системи важелів примусу, яка заслуговує на довіру.

Фінансування є вирішальним фактором для забезпечення створення дуже необхідної системи сепарації відходів, об'єктів їх зберігання, оброблення та видалення. В умовах державної економічної кризи необхідно знайти неординарні рішення, в цьому відношенні новий полігон у Дніпропетровську спід розглядати з погляду оцінки можливостей застосування окремих чи всіх знайдених способів розв'язання проблеми у загальному масштабі. Другим можливим підходом може бути негайне підвищення цін на послуги у сфері управління відходами до того максимального рівня, який ще є соціально сприйнятним, та підвищувати їх в майбутньому відповідно до покращання загальної економічної ситуації. В обох випадках пілотні проекти можуть допомогти здобути необхідний досвід.

Третій можливий підхід полягає у систематичному використанні можливої зарубіжної допомоги. Наступні малі/середиі пілотні проекти можуть отримати міжнародну фінансову підтримку:

• використання біогазу з Київського звалища для виробництва електроенергії для енергосистеми та тепла для місцевого використання;

• завод з перероблення біогазу з використанням органічних і сільськогосподарських відходів та мулу з водоочисних споруд;

• додаткове устаткування для регенерації енергії на сміттєспалювальних заводах.

Додаткові механізми фінансування можуть бути знайдені на базі міжнародних законодавчих інструментів (наприклад, положень Кіотського протоколу про спільне впровадження або механізм чистого розвитку), а також більш цілеспрямованим використанням наявних у країні екологічних фондів.

Пріоритетними щодо модернізації та спорудження технічних об'єктів поводження з. відходами видаються сфери сепарації або попередньої обробки відходів (збільшення потенціалу щодо повторного оброблення та використання відходів), регенерація (електричної) енергії при спалюванні, підвищення температури згоряння у сміттєспалювачах та вдосконалення процесу очищення їх викидів, а також захист ґрунтових вод від продуктів вилуговування на звалищах та спорудження нових полігонів. Крім того, слід забезпечити проведення досліджень, розробку та демонстрування розроблених власними силами процесів відновлення та перероблення відходів.

Відомою проблемою щодо значного потенціального ризику є тривале накопичення застарілих пестицидів та інших агрохімікатів. Зусилля, спрямовані на ідентифікацію їх хімічних характеристик, є передумовою для їх прийнятного зберігання до проведення екологічно безпечного знешкодження. Потрібно зосередити всі зусилля на пошуку необхідних фінансів для розв'язання цієї особливої проблеми, незалежно від того, походять вони з місцевих чи міжнародних джерел.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Висновки та рекомендації“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем

  • Потоки енергії та речовини в екосистемах

  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток

  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи

  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації
  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку