Запобігання забрудненню і сталий розвиток

Урбоекологія і техноекологія

"Сталий розвиток" – термін, популяризований у 1987 р. Комісією Організації Об'єднаних Націй з довкілля і розвитку, визначається як задоволення потреб теперішнього глобального населення без перешкод здатності майбутніх генерацій задовольнити свої власні потреби.

Мета людини – запобігання виснаженню ресурсів або деградації довкілля через надмірні відходи і забруднення. Поняття справедливості між генераціями центральне: мається на увазі етичний обов'язок захищати довкілля і зберігати ресурси, оскільки майбутні генерації можуть мати потребу в цих матеріалах і енергії, як корисними для здоров'я, так і продуктивними для їх життя.

Запобігання забрудненню має важливу роль у зусиллях з досягнення всесвітнього сталого розвитку.

Суть 32: зменшити екологічний тягар, який пов'язується із нашими потребами і нашими видами діяльності (включаючи виробництво, транспорт, зв'язок, відновлення сил і т.д.) та збільшити ефективність, з якою ми використовуємо матеріали і енергію. Це очевидно сумісне зі сталим розвитком. 32, об'єднуючись зі стабілізацією світового населення, сталим управлінням ресурсами і зменшеною довірою до не відновлюваних джерел енергії, вказує шлях у напрямі до сталого розвитку.

ЕРА переглянуло свої цілі і види діяльності, щоб об'єднати в них принципи запобігання забрудненню. ЕРА постійно розвиває регулятивні стратегії, які заохочують до 32, і створює стимули для індустрії, щоб досягати оптимального екологічного управління. Це означає дві речі: (1) рух від стратегії "гирла труби" до більш проактивних стратегій, які передбачують і запобігають негативним впливам на довкілля, і (2) переміщення від традиційної моделі "команди і контролю" в екологічному регулюванні до більш ініціативних підходів.

Незважаючи на ці пріоритети, контроль за забрудненням і сильні регулятивні стандарти залишаються важливими елементами екологічного регулювання. 32 є значним доповненням до них, оскільки забруднення, що ніколи не створюється, не може бути переміщене від одного екологічного середовища до іншого (як часто відбувається внаслідок теперішнього підходу, який має справу окремо із викидами до повітря, води і ґрунту).

Хоч існує багато шляхів для того, щоб зрозуміти, що таке запобігання забрудненню, сьогодні найчастіше використовується оцінка життєвого циклу (LCA), щоб визначити зменшення впливів на довкілля під час повного життєвого циклу продукції. Всі несприятливі впливи продукції, від початкового добування ресурсів для її виготовлення до кінцевого видалення її відходів після використання, можуть включатися в оцінку життєвого циклу. LCA є аналітичним підходом, що надає можливість розділити повну систему на компоненти, які можуть бути більш зрозумілими і проаналізованими. Оцінка життєвого циклу – це один із кількох інструментальних засобів для розуміння впливів на навколишнє середовище.

Закон національної екологічної політики (ΝΕΡΑ) заохочує всі федеральні відомства і агентства в їхньому просуванні до об'єднання принципів запобігання забрудненню, механізмів їх реалізації в процеси планування і прийняття рішення, щоб оцінити та повідомити про відповідні зусилля в документах, які готуються згідно з вимогами ΝΕΡΑ.

ΝΕΡΑ широко визначає і використовує термін "запобігання забрудненню". ΝΕΡΑ не обмежує свободу дій агентства у виборі специфічного курсу дії, але скоріше забезпечує напрям на об'єднанні розглядів запобігання забрудненню в процеси планування і прийняття рішення агентства.

"Запобігання забрудненню", як воно використовується в ΝΕΡΑ, включає зменшення або ліквідацію ризикованих або інших видів забруднення, що можуть утворюватись як точковим, так і не точковим джерелом забруднення; модифікацію виробництва, технічного обслуговування та інших індустріальних практик; модифікацію проектування продукції; переробку вторинної сировини (особливо переробку вторинної сировини в закритому циклі); запобігання розташуванню і перенесенню забруднення від одних середовищ до інших; зростання ефективності використання енергії та її зберігання. Запобігання забрудненню може бути здійснене на будь- якій стадії – на вході, під час використання або утворення і оброблення – і може включати будь-яку технологію – модифікацію процесу, ізоляцію потоку відходів, управління запасами, хороше домогосподарство або найкращі практики управління, підготовку (навчання) службовця, переробку вторинної сировини і заміну речовини. Справді, будь-який механізм, який успішно запобігає забрудненню або емісії інакше, ніж традиційним методом, наприклад, може розглядатись як запобігання забрудненню.

Запобігання забрудненню може забезпечити як екологічні, так і економічні переваги, тож ΝΕΡΑ пропонує федеральним агентствам розглянути принципи запобігання забрудненню в їхніх процесах планування і прийняття рішення відповідно до мети політики. Федеральні агентства мають діяти так, аби розвивати і об'єднувати розгляди запобігання забрудненню в повному колі їхніх видів діяльності.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Запобігання забрудненню і сталий розвиток“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем

  • Потоки енергії та речовини в екосистемах

  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток
  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи

  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації

  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку