Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

Урбоекологія і техноекологія

Існує близько 2760 об'єктів локалізації відходів, серед яких переважають шламонакопичувачі, золовідвали та звалища муніципальних твердих відходів. Побутові відходи накопичуються на 656 основних звалищах площею понад 2600 га. Існує 109 об'єктів централізованого зберігання застарілих пестицидів і токсичних агрохімікатів та понад 4000 складів для таких відходів при сільськогосподарських підприємствах.

Об'єкти розміщення промислових та побутових відходів часто не відповідають вимогам безпеки довкілля. Практично всі об'єкти починали експлуатуватися від 20 до 40 років тому. Більшість з них заповнені на 90%. Деякі з об'єктів утворення відходів, під час будівництва яких не дотримувалися належних захисних заходів, стають екологічною загрозою регіонального масштабу.

Спеціалізовані (за призначенням) сховища ледве функціонують. Більшість об'єктів (95%) отримують як тверді муніципальні відходи, так і промислові. Має місце часткова сепарація або попередній відбір відходів. Практично жодне звалище не має спеціальних водозахисних засобів типу захисних дамб чи стін, каналів чи дренажної системи труб. Найбільше звалище в Україні знаходиться в Києві, обслуговуючи близько 3,5 млн населення столиці та деякі інші прилеглі муніципалітети. Цим звалищем управляє Київське державне підприємство комунальних послуг. Звалище відокремлене тільки прокладеним під ним захисним шаром 2 мм HDPE пластикої плівки; відсутнє добування біогазу та існують значні проблеми, пов'язані з вилуговуванням, оскільки щоденно близько 80 м3 продуктів вилуговування проходять крізь пластикове покриття. Не проводиться щоденне укриття поверхні відходів та відсутній контроль за анаеробними процесами. Нове звалище було збудовано в Дніпропетровську, що є позитивним прикладом, оскільки старе звалище мало такі самі проблеми, що й більшість звалищ в Україні. Однак збудований полігон передбачає проведення природоохоронних заходів, які можуть конкурувати з західноєвропейськими стандартами. Вони включають: ефективну систему захисту ґрунтових вод з використанням як ізолюючої глини, так і підстилаючої 2 мм HDPE плівки, свердловини для контролю за вилуговуванням, забезпечення майбутнього використання біогазу (полігон діяв тільки декілька місяців на час візиту), кожного тижня відходи покриваються глиною та ґрунтом з тим, аби не приваблювати тварин.

Спорудження полігону фінансувалося приватними інвесторами (можливо вперше в Україні). Підприємство частково сплачуватиме само за себе за рахунок відновлення металів, скла, паперу та пластмаси. Відновлення в першій стадії організовано безпосередньо на полігоні і невідомо, чи має місце дотримання професійних норм безпеки. Відновлені метали продають, але щодо інших відновлених матеріалів, як правило, існує практика складних механізмів бартеру. Наприклад: скло відправляється на горілчану фабрику, де обмінюватиметься на горілку, яка потім піде на продаж.

Очевидний успіх в управлінні новим Дніпропетровським звалищем зумовлений рядом факторів. Іноземні інвестиції та керівництво його створенням були вирішальними. Деякі інші фактори: створення механізму самоокупності, основаного на відновленні матеріалів, який потребує проведення сепарації та бартерних операцій, розробки ефективних механізмів та способів накопичення та транспортування відходів, встановлення реальних цін на оброблення відходів та їх видалення, які можуть сплачуватися виробниками відходів, та пошук інших механізмів отримання прибутків, які давали б змогу повністю перекривати витрати. У більшості випадків відходи мають достатній потенціал щодо отримання від них теплової енергії

Чотири об'єкти для спалювання відходів були збудовані протягом другої половини 1998 р.: в Києві, Дніпропетровську, Харкові та Севастополі задля оброблення муніципальних (промислових та побутових) відходів. Ці підприємства повертають тільки часткою теплову енергію для місцевого використання. Виробництво електроенергії не відбувається. Виробничі потужності заводів дещо нижчі від місцевих вимог. У Києві виробнича потужність становить 160 т відходів за день, тоді як утворення муніципальних відходів становить близько 2500 т за день. Дніпропетровське підприємство спалює коло 300 т у день порівняно з щоденним утворенням 770 т. Частка спалених відходів у Києві та Дніпропетровську досягає 14% всієї кількості муніципальних відходів, що можна порівняти з деякими розвинутими Європейськими країнами.

Робота підприємств для спалювання відходів (зокрема, в Дніпропетровську та Києві), можливо, матиме певні негативні наслідки для довкілля, оскільки:

• заводи для спалювання відходів не виробляють енергію найкращим можливим способом;

• робоча температура в приміщенні заводу – 500-600°С, тобто принаймні на 250°С нижче ніж потрібно для зниження можливого впливу найбільш шкідливих забруднювачів повітря та утворення діоксинів;

• низька температура горіння також означає неповне спалення, внаслідок чого частина відходів залишається у вигляді золи та інших продуктів згоряння;

• гази, що виділяються, є не тільки зайвим забрудненням унаслідок низької температури згоряння, а й унаслідок використання старої технології вологого фільтрування, від чого їх азотні компоненти залишаються візуально помітними;

• труби надто низькі, щоб розсіювати забруднення згідно з вимогами;

• побічні продукти згоряння розміщуються на незахищених звалищах.

За оцінками більше половини промислових відходів, які утворюються щорічно, можуть бути повторно використані. Сьогодні тільки 10–12% з них використовується повторно. Кількість використаних повторно промислових та побутових відходів зменшується. Встановлено, що повторне використання більшості видів відходів зменшилося до 61% у 1993 р. та до 41% в 1994 р. від кількості відходів, перероблених повторно у 1990 р. У 1992–1996 рр. кількість повторно перероблених відходів зменшувалася в середньому на 20% в рік, перевищуючи темпи зниження загального обсягу промислової продукції.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем

  • Потоки енергії та речовини в екосистемах

  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток

  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи

  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів
  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації

  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку