Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

Урбоекологія і техноекологія

Урбоекологія розвивається як частина містобудівної науки і багато в чому заснована на її методології. Для неї характерні декілька підходів, зокрема:

Територіально-містобудівний підхід. Стосовно розв'язання завдань урбоекології цей підхід визначається особливістю заходів з охорони навколишнього середовища, які плануються в проектних роботах з містобудування. Ці заходи утворюють певну систему, просторові кордони і характер функціонування якої зумовлені конкретною територією та особливостями її планувальної організації. Від того, наскільки раціонально організована і використовується така територія, залежить не тільки гармонійний розвиток виробництва, соціальної сфери та інше, а й дієвість природоохоронних заходів.

Комплексний підхід. Досліджуючи і проектуючи містобудівні структури, дуже важливо прагнути до досягнення максимальної повноти і комплексності – охопленням якомога більшої кількості галузей народного господарства, представлених на цій території, до повного і всебічного розгляду всієї різноманітності виниклих проблем. Тільки такий підхід може привести до прийняття справді обґрунтованих рішень.

Системний підхід. Ідея системного підходу – розгляд того чи іншого явища як цілого, що складається із сукупності взаємопов'язаних елементів – не є новою для багатьох галузей знання. Зокрема і урбоекологія як складник містобудування по своїй суті – системна дисципліна.

Система – певним чином впорядкована матеріальна та (або) енергетична сукупність, що саморозвивається і саморегулюється, існує і керується як відносно стійке одне ціле за рахунок взаємодії, розподілу та перерозподілу речовин, енергії та інформації.

Головний зміст урбоекології полягає в тому, щоб на основі аналізу і синтезу взаємозв'язків природних, соціально-економічних і технічних складників території створити інтегровану модель району і в конкретних умовах визначити програму заходів для її реалізації. Для цього необхідно враховувати дві найбільш важливі умови: перша – комплексне охоплення всіх істотних природних, економічних і екологічних чинників; друга – розподіл будь-якої складної проблеми на ряд проблем більш низького рівня, що потребують свого особливого підходу і мають найкращий розв'язок для раціонального функціонування системи загалом.

Біоекономічний підхід. Великі масштаби господарської діяльності завдають природі величезного збитку. Своєю чергою пригнічення і деградація природи обертається для економіки, соціальної сфери, суспільства загалом колосальними втратами. Чим вище рівень забруднення навколишнього середовища, тим більші відповідні витрати на їх запобігання. У цьому полягає економічний зміст проблеми пошуку оптимальних впливів на природу. Бажаний оптимізм може бути досягнутий тільки тоді, коли додаткові витрати на запобігання негативним наслідкам антропогенного тиску на природу принаймні урівноважуться економією від зниження збитку, завданого подібним тиском. Такий підхід потребує реалізації виробничих процесів з урахуванням збереження рівноваги навколишнього середовища, тобто здійснення принципу раціонального природокористування.

Традиційний підхід до містобудування має поступатися місцем більш прогресивному, більш відповідному сучасній екологічній ситуації в містах, досить широкому біоекономічному підходу, що розглядає на рівних як антропогенний, так і природний складник міст і їх систем. Такий підхід в урбоекології здатний забезпечити досягнення сукупної ефективності планувальних заходів, спрямованих на раціональну організацію виробництв, збереження і збагачення природного середовища міста.

Навколишнє середовище міста (довкілля) – це частина географічної оболонки (глобальне середовище перебування людини та інших живих організмів), обмежена територією, зайнятою містом, його околицями і пов'язаними з ними інженерними і транспортними спорудами – включає природні і штучні компоненти (рис. 1.1).

Загальне середовище міста

Рис. 1.1. Загальне середовище міста

Природні компоненти – фізичні тіла і поля, які є об'єктами фізичного (абіотичного) середовища мешкання і відмінними від людини живими організмами (біотичного) середовища.

Абіотичне середовище – повітря, вода, геологічне середовище.

Біотичне середовище – флора і фауна міст.

Штучні компоненти – фізичні і духовні об'єкти:

• 1) предмети, засоби і результати діяльності людини як пізнаючої субстанції: житло, виробничі умови, культурні будівлі, споруди, системи комунікацій і життєзабезпечення, засоби виробництва і предмети домашнього вжитку, енергоносії і харчові продукти;

• 2) відходи виробництва і життєдіяльності (об'єкти штучного техногенного середовища);

• 3) об'єкти духовно-культурного середовища (книги, картини, скульптури, твори музики, архітектура, драматургія, кінематограф, ідеї).

Емоційно-психологічне середовище – люди, об'єднані в статево-вікові психологічні, професійні та етнокультурні групи.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура
  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем

  • Потоки енергії та речовини в екосистемах

  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток

  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи

  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації

  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку