Функціональне зонування району розселення при реалізації відповідних режимів використання території створює передумови для досягнення екологічної рівноваги. Однак таку рівновагу може підтримувати лише система найбільш екологічно активних елементів природного середовища. Така система, що має найбільшу екологічну стійкість, мозаїчність ландшафту, великий ефект "узлісся", різноманітність біогеоценозів, дістала назву природного каркаса району.
Маючи підвищену екологічну стійкість, активність, пластичність і опірність, природний каркас району перебуває у рівновазі з природною частиною міста, що також характеризується відомою біологічною продуктивністю (сільськогосподарські угіддя, експлуатовані ліси тощо). Разом із тим, природний каркас – не автономна категорія, а істотна частина архітектурно-планувальної структури розселення. До природного каркаса району належать майданні, лінійні та точкові елементи.
Майданні елементи (ареали екологічної активності) – це національні та природні парки, заповідники, ліси, інші території, що охороняються. Головні їхні завдання такі: відтворювання основних компонентів навколишнього середовища (повітря, води, ґрунту), збереження природних комплексів, характерних для даного регіону, і виконання соціально-естетичних функцій.
Лінійні елементи (осі екологічної активності) – це річки, їх заплави, водороздільні ліси, прикордонні ділянки біотопів, захисні лісосмуги та ін. Головне завдання: підтримка цілісності природного каркаса, забезпечення переміщення рухливих компонентів природного середовища, виконання господарських і національних функцій.
Точкові елементи (вузли екологічної активності) – це зелені зони міст, що охороняються, об'єкти живої і неживої природи. Мета: підтримка і збереження окремих і унікальних елементів природної культури та природи.
При формуванні та розміщенні природного каркаса виконуються такі умови:
• а) різноманітність порідного, видового, вікового і функціонального складу зелених насаджень, що сприяє збільшенню мозаїчності ландшафту, збільшенню біологічної продуктивності та ін.;
• б) формування екологічної гнучкості суцільної системи за допомогою цілеспрямованого розвитку і взаємного зв'язку її елементів, а також контакту з відповідними елементами природного каркаса суміжних районів;
• в) оптимальна конфігурація природного каркаса з урахуванням метрополії, гідрології, транспортних, виробничих чинників, що сприяють виконанню каркасом не тільки загальноекологічних, а й захисних функцій від різних негативних впливів;
• г) можливість подальшого кількісного і якісного розвитку природного каркаса через розширення номенклатури його елементів за допомогою включення в нього нових додаткових елементів.
Вплив природних особливостей на планувальну структуру міст, використання цих особливостей для забезпечення здорового життя міського населення – предмет багатьох спеціальних досліджень.
Завдання формування природного каркаса міста загалом ті самі, що й природного каркаса району. Однак забезпечити повну екологічну рівновагу в місті неможливо за наявності будь-якого каркаса. Тому сучасні нормативи орієнтовані в основному на виконання міськими озелененими територіями гігієнічних та естетичних функцій. Разом із тим, кожна система, хоча б якої конфігурації вона була, виконує й екологічні завдання.
Формуючи природний каркас міста, необхідно враховувати найбільш важливі принципи:
• спадкоємність побудови каркаса в зовнішньому плані (головні осі природного каркаса міста мають бути логічним продовженням тих або інших елементів природного каркаса району навколо міста);
• взаємозв'язок елементів каркаса (каркас має являти собою не випадкову мозаїку різних за призначенням міських природних насаджень, а сітку екологічних осей, на перетині яких доцільно формувати великі зелені масиви – центри екологічної активності);
• відносну автономність окремих частин каркаса (його елементи мають проникати в усі значні структури міста – житлові і промислові райони, транспортні вузли тощо);
• функціональна відповідність каркаса конкретним природним і економічним особливостям міста, що має виражатись як у побудові структури каркаса, так і його біологічних характеристиках;
• одночасне формування каркаса з міською забудовою як частини архітектурно-планувальної структури міста.
Оскільки елементи природного каркаса міста – це не що інше, як озеленені території, а їхня біологічна продуктивність різна, важливо хоча б орієнтовно знати "екологічний потенціал" різних елементів каркаса. Структуру природного каркаса міста можна умовно поділити на макро-, мезо- і мікроструктуру.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Природні каркаси району і міста“ на сторінці 1. Приємного читання.
