Забруднення навколишнього середовища водним транспортом відбувається по двох каналах: по-перше, морські й річкові судна забруднюють біосферу відходами експлуатаційної діяльності, і по-друге, викидами у випадках аварій суден з токсичними вантажами, здебільшого нафтою і нафтопродуктами.
В умовах звичайної експлуатації основними джерелами забруднення є суднові двигуни, насамперед головна енергетична установка, а також вода, використана для миття вантажних танків, і баластна вода, що зливається за борт із вантажних танків.
Енергетичні установки суден забруднюють відпрацьованими газами передусім атмосферу, звідки токсичні речовини частково або майже повністю потрапляють у води морів, річок, океанів. Нині переважна кількість суден вітчизняного (і світового) флоту обладнана дизельними двигунами. Невелику частку становлять судна з паротурбінними установками, кількість яких за останні роки скорочується (у зв'язку з меншою економічністю порівняно з дизелями). Поки що газотурбінних установок налічують одиниці.
Річкові і морські судна рухаються на великі відстані з встановленою швидкістю, за якої двигуни довгий час працюють в оптимальному режимі, і тому відпрацьовані гази містять мінімум токсичних речовин.
Нафта і нафтопродукти є основними забруднювачами водного басейну при роботі водного транспорту. Негативний вплив водного транспорту на гідросферу пов'язаний з тим, що на танкерах, що перевозять нафту і її похідні, перед кожним наступним завантаженням, зазвичай, роблять промивку ємкостей (танків) для видалення решток раніше перевезеного вантажу. Промивна вода, а з нею і залишки вантажу зазвичай скидалися за борт. Крім того, після доставки нафтовантажів у порти призначення танкери, як правило, направляються до пункту нового завантаження без вантажу. У цьому випадку для забезпечення належної осадки і безпечності плавання нафтові танки судна заповнюються баластною водою. Ця вода забруднюється нафтовими залишками. Тому зусилля вчених і конструкторів спрямовані на створення ефективних засобів очищення промивних і баластних вод. Актуальність робіт підтверджується бурхливим розвитком танкерного флоту, що зумовлено зростанням споживання і перевезень нафти. Із загального вантажообігу світового морського флоту близько 49% (1984) припадає на нафту і нафтопродукти (у 1977 р. – 65,5%).
У міру зростання перевезень нафтовантажів і наливного тоннажу дедалі більша кількість нафти стала потрапляти в океан унаслідок аварій. Початок XXI ст. був відмічений кількома великими екологічними катастрофами, котрі трапилися, незважаючи на заходи, що вживаються для безпечного мореплавства, особливо танкерів.
Нафта почала потрапляти в моря з бурових установок. У всьому світі майже 20% нафти видобувається з дна морів і океанів з 28 000 свердловин. За оцінками фахівців, у моря і океани виливається до 10 млн т нафтовантажів на рік. Проте встановлено, що кожна тонна розлитої нафти може вкрити плівкою водну поверхню площею 12 км. Дослідження ряду наукових закладів показали, що до 1980-х років на основних морських шляхах перевезення нафти забруднення виявилося найбільшим. Серед цих шляхів можна виділити маршрути: Перська затока – південний край Африки – Європа і далі по Північній Атлантиці до США; Перська затока – Індійський океан – Японія. Особливо несприятливо у Перській затоці, звідки починає свій шлях 60% нафти, що перевозиться морем. Близько 100 величезних танкерів проходять через Ормузьку протоку щодня, скидаючи там баластні води з вмістом вуглеводнів.
Необхідно зауважити, що в екваторіальній зоні нафта розкладається швидше ніж у північних широтах, а у води Арктики за останні роки її стало потрапляти більше. За даними океанологів, у моря і океани нафта й інші вуглеводні надходять: з суден, що знаходяться у морі – 28%, зі стоком річок – 28%, з берегів – 16%, з суден, що знаходяться у портах – 14%, з атмосфери – 10%, іншими шляхами – 4%.
Таким чином, одним із головних джерел забруднення морів і океанів є судна, на котрі припадає більше половини безпосереднього скиду вуглеводнів.
Двигуни різних типів на суднах забруднюють атмосферу і гідросферу, при цьому обсяги забруднення суші і водного середовища статистично пов'язані. Зменшення забруднення на континентах негайно позначається на скороченні забруднень у річках, озерах, морях і океанах. Однак ступінь шкоди, завданої повітряному і водному середовищу, може бути різним, а питання оцінки еколого- економічних наслідків ще не можна вважати розв'язаним. За оцінками, забруднення Світового океану скорочує його продуктивність на 20–25%. На таку ж величину скорочується врожай сільськогосподарських угідь у материкових районах.
Використовуючи дані про діяльність морського транспорту, можна оцінити кількість шкідливих викидів і шкоду від цього навколишньому середовищу. Водний транспорт перевозить значну кількість нафтовантажів, що збільшує ефект забруднення водного середовища через велику звітрюваність вуглеводнів. При цьому на частку танкерів припадає більше 50% забруднення моря нафтою і нафтопродуктами морським транспортом.
Гази СО, СO2, СН важчі за повітря і накопичуються на поверхні водного середовища. СО і газоподібні вуглеводні викиди суднових теплових двигунів беруть участь в окиснювальних реакціях і в кінці перетворюються в СO2, наявність якого в атмосфері викликає парниковий ефект. У першому наближенні екологічну шкоду водному середовищу можна підрахувати як суму збитків від сірчаного ангідриду, окислів азоту, сажі і викидів незгорілого палива суднових двигунів, а також випарування нафтовантажів транспортного флоту.
Виконані підрахунки екологічної шкоди навколишньому середовищу від функціонування СЕУ окремих типів показали значну перевагу ГТУ перед ДЕУ з малообертним двигуном. Так, еколого-економічна шкода перших становить приблизно 5% від шкоди других. Додаткова екологічна шкода від викидів СЕУ окиснів азоту, вуглекислого газу, окису вуглецю і газоподібних вуглеводів пов'язана з їх участю у створенні парникового ефекту. Однак кількісний бік цього питання ще недостатньо вивчений. Крім того, окисли азоту руйнують озон і стратосферу, що призводить до ряду негативних природних явищ. Треба взяти до уваги і шкоду водному середовищу від важких металів і окиснів, у тому числі й заліза, а також від шуму і вібрації теплових двигунів.
При роботі ДЕУ і ГТУ на часткових навантаженнях (50–60% номінальної) у ВГ невисока концентрація окиснів азоту і сірчаного ангідриду, сажі, бензапіренів, котрі разом завдають істотнішої екологічної шкоди, ніж кожний компонент окремо.
Високотоксичні окисни азоту, двоокис сірки, сажа, концентрація яких висока на великих навантаженнях і поступово знижується на середніх. На середніх навантаженнях істотно зменшуються концентрації сажі, SO2, NOx і збільшується СО і СН. Найбільший викид сажі спостерігається на підвищених навантаженнях. Однак токсичність СО і СН невелика.
Із зазначеного вище випливає, що головну роль у забрудненні моря при морських перевезеннях відіграють викиди теплових двигунів, тому постановка питання про заміну МОД, які використовують високосірчане паливо, на нові більш чисті і економічні ЕУ, закономірна. Обґрунтоване також з екологічного погляду переведення суден з МОД на СОД, оскільки об'єм викиду шкідливих речовин в останніх менший.
Важливу роль може зіграти переведення суден прибережного плавання і портового флоту на природний газ і застосування водню з гідридних акумуляторів до рідкого палива. З цією метою треба провести комплекс заходів, включаючи питання утилізації випарів рідких залишків нафтовантажів танкерів для забезпечення економічної роботи. Утилізація випарів нафтовантажів – один з ефективних заходів з охорони довкілля. Такі проекти нині розробляються. В цьому зв'язку можна вказати на обладнання шельфових бурових платформ газотурбогенераторами. Останні доцільно використовувати у складі пересувних електростанцій, дослідних станцій, що працюють у льодах Арктики і Антарктики, екосистеми яких легковразливі.
Екологічна ситуація в світі неухильно погіршується, і вона примушує по-новому оцінювати напрями і перспективи розвитку СЕУ,
енергетичні схеми, що застосовуються в суднових установках, і режими їх експлуатації. Може змінитися ставлення до використання високосірчистих важких сортів палива у судновій енергетиці у зв'язку з тим, що кількість оксидів сірки у відпрацьованих газах прямо пропорційна вмісту сірки у паливі. Слід очікувати, що вже у найближчі роки пріоритет здобудуть такі установки, в яких за великої енергетичної ефективності шкідливий вплив на довкілля буде мінімальним.
Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив водного транспорту на довкілля“ на сторінці 1. Приємного читання.
