Якість води визначається комплексом її хімічних, біологічних компонентів та фізичних властивостей, які зумовлюють придатність води для певних видів водокористування.
До хімічних показників якості води належать активна реакція (pH), окиснюваність, наявність азотних сполук, розчинені гази, сухий залишок, твердість, лужність, хлориди, сульфати, залізо, марганець, а також специфічні забруднювальні речовини, радіонукліди, важкі метали.
Залежно від значення показника pH води поділяють на сильнокислі (pH < 3), кислі (3,0–5,0), слабкокислі (5,0–6,5), нейтральні (6,5–7,5), слабколужні (7,5–8,5), лужні,(8,5–9,5), сильнолужні (pH > 9,5).
Окиснюваність води визначає витрати окисника чи еквівалентної кількості кисню на окиснення органічних речовин віл води. Окиснюваність річкової води коливається в межах 2–8 мг/л О2. Підвищена окиснюваність може свідчити про забрудненість водойми промисловими стічними водами, що потребує виконання заходів санітарної охорони.
Азотні сполуки (нітритні та нітратні сполуки, іони амонію) утворюються переважно в результаті розкладання сечовини і білкових сполук, які потрапляють у воду з господарсько-побутовими стоками, а також із водами содових, коксохімічних, азотно-тукових та інших заводів. Аміак, який є кінцевим продуктом розкладу білкових речовин під дією мікроорганізмів, може слугувати критерієм забрудненості водного об'єкта.
Сухий залишок після випаровування певного об'єму води визначає кількість солей у природних водах. За питомою масою сухого залишку в 1 л води природні води поділяються на ультрапрісні (сухий залишок, мг/л – до 100), прісні (100–1000), слабкосолоні (1000– 3000), солоні (3000–10 000), сильносолоні (10 000–50 000), розсоли (50 000–300 000), ультрарозсоли (сухий залишок > > 300 000 мг/л).
Хлориди є майже в усіх водах через велику розчинність хлористих солей (NaCl – 360 г/л, MgCl2 – 545 г/л), а також унаслідок вимивання хлористих сполук з найближчих шарів та скидання у воду промислових і господарсько-побутових стічних вод. При контакті з бетоном хлориди руйнують його в результаті вилуговування з вапна розчиненого хлориду кальцію і гідроксиду магнію.
Бетонні конструкції руйнують і сульфати, які теж часто трапляються в природних водах. Це пояснюється утворенням гіпсу в результаті реакції між вапном цементу і наявними у воді сульфатами, що призводить до збільшення об'єму і виникнення тріщин.
Лужність води визначається наявністю в ній гідратів і солей слабких кислот (вугільної, кремнієвої, фосфорної тощо).
Твердість води зумовлюється наявністю в ній іонів кальцію і магнію, велика кількість яких у воді робить її не придатною для господарсько-побутових потреб і багатьох технологічних процесів.
У твердій воді погано розварюються овочі та м'ясо, псуються вигляд, смак і якість чаю, перевитрачаються мийні засоби під час прання, збільшується крихкість тканин. Постійна робота парових котлів з твердою водою призводить до аварій. За твердістю води класифікуються (ммоль/л): дуже м'які (до 1,5), м'які (1,5–3), середні (3–6), тверді (6–10), дуже тверді (більше 10). Присутні у воді залізо і марганець, вміст яких не перевищує десятих часток міліграма на літр, не шкодять здоров'ю. Однак за концентрацій заліза вище 1 мг/л вода набуває неприємного чорнильного чи залізнистого присмаку, збільшується її кольоровість. Наявність у воді заліза і марганцю спричинює розвиток у трубопроводах залізнистих і марганцевих бактерій, продукти життєдіяльності яких можуть забивати водопроводи.
Розчинені гази, найбільш поширеними з яких у воді є кисень, сірководень, азот, метан, вуглекислота, за певних умов можуть надавати бетону і металам корозійних властивостей.
Значної шкоди здоров'ю людини завдають важкі метали, токсичні речовини, що потрапляють у воду переважно з промисловими стічними водами – свинець, цинк, мідь, арсен, анілін, ціаніди тощо, а також радіоактивні елементи природного і штучного походження.
До біологічних показників якості води належить біологічне споживання кисню (БСК). Для визначення БСК окиснювачами слугують бактерії. Як джерело живлення для бактерій використовується забруднення води. Кількість кисню, що витрачається мікроорганізмами на весь цикл реакції синтезу тіла клітини й отримання енергії, і є БСК.
Існує кілька способів аналітичного визначення БСК – метод розбавлення, нітратний, хлоратний, респірометричний та ін. Найчастіше застосовують метод розбавлення: 1 частину стічної води змішують з кількома частинами чистої води продуванням чи струшуванням, суміш максимально насичують розчиненим киснем, зливають в інкубаційні склянки і ретельно їх герметизують. Склянки залишають у термостаті за температури 20°С на п'ять діб і більше. У склянці розвивається "спільнота" мікроорганізмів; відносне зменшення кисню в склянці, помножене на ступінь розбавлення, дає числове значення БСК.
Із позицій санітарної мікробіології оцінювання якості води здійснюють задля визначення її санітарно-епідеміологічної небезпеки і безпеки для здоров'я людини. Санітарно-бактеріологічна оцінка якості води ґрунтується на визначенні двох основних показників: мікробного числа і кількості бактерій групи "Колі". Оптимальним санітарно-показовим мікроорганізмом прийнято кишкову паличку. Найменший об'єм води в мілілітрах, який містить одну кишкову паличку, називається "Колі-титр"; абсолютна кількість кишкових паличок віл води – це "Колі-індекс". Таким чином, "Колі- індекс" дорівнює 1000/Колі-титр. Для чистої (питної) води "Колі- індекс" ≤ 3, "Колі-титр" ≥ 300. Повна санітарно-епідеміологічна оцінка, крім мікробного числа і "Колі-індекса", включає також визначення третього показника – вміст яєць гельмінтів.
Фізичні показники якості води – це температура, прозорість чи каламутність, кольоровість, органолептичні характеристики (смак і запах).
Температура води залежить від походження вод. Підземні джерела вирізняються сталістю температури. Оптимальною температурою питної води вважається 7–11°С.
Прозорість і каламутність визначаються відсутністю або наявністю завислих речовин, глини, піску, мулу, органічних решток. Усувається каламутність відстоюванням і фільтруванням води.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Показники якості води“ на сторінці 1. Приємного читання.
