Умови зберігання та видалення відходів в Україні часто не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, що призводить до забруднення поверхневих та підземних вод, ґрунту, атмосферного повітря.
У переважній частині областей України немає будь-яких полігонів для централізованого зберігання та видалення відходів. У багатьох областях склалося важке становище з розміщенням і переробленням небезпечних відходів. У 1998 р. (66,6%) небезпечних відходів III та IV класів небезпеки спрямовувалися в поверхневі сховища, близько 5% (4,1 млн т) таких відходів потрапило в місця неорганізованого складування. За даними Держкомстату, цього ж року до місць неорганізованого складування вивезено 5,3 тис. т відходів І та II класів небезпеки і 15,4 тис. т таких відходів – до сховищ організованого складування, які не відповідають чинним нормативам.
Місця зберігання непридатних та заборонених до використання пестицидів (НП) викликають велике занепокоєння. За статистичними даними, 13,5 тис. т цих препаратів роками накопичуються в місцях, не пристосованих для довготривалого зберігання таких небезпечних речовин. Унаслідок несприятливих умов та довгих термінів зберігання НП, низької якості контейнерів та пакувальних матеріалів, в яких знаходяться НП, створилася загроза для здоров'я людей з непередбачуваними екологічними наслідками. Налічується 109 складів централізованого зберігання НП непридатних пестицидів і агрохімікатів та близько 4000 складів з такими отрутохімікатами на сільськогосподарських підприємствах. Обстеження місць розміщення відходів показало наявність в Україні близько 2760 об'єктів локалізації відходів, серед яких переважають шламо- і хвостосховища підприємств, звалища (коло 700) побутових і змішаних промислово-побутових відходів. Площа, яку займають відходи у відвалах і накопичувачах, що знаходяться на балансі підприємств, дорівнює 31,5 тис. га.
У 1998 р. знешкоджено 1,9% токсичних відходів, спрямовано в поверхневі сховища організованого складування – 66,7%, у т. ч. у сховища, які не відповідають чинним нормативам, – 22,9%, відправлено в місця неорганізованого складування – 4,9%.
"Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" передбачають проведення оцінювання відходів з погляду технічних можливостей поводження з ними, здатності використання їх як вторинної сировини, економічної доцільності утилізації відходів та сучасних аспектів використання ресурсів. Реалізація цілей у галузі управління довкіллям спрямована на мінімізацію обсягів утворення відходів через упровадження чистих технологій, зменшення кількості токсичних відходів, відновлення і рекультивацію забруднених відходами територій. Методологічні та організаційні завдання, закладені в документі, передбачають розроблення програми, яка включатиме адміністративні, юридичні, організаційні та природоохоронні заходи, а також необхідне наукове, інформаційне та аналітичне супроводження.
Метою у сфері управління твердими побутовими відходами е формування комплексу робіт зі збирання, перевезення та знешкодження відходів за допомогою промислових методів та використання цінних компонентів відповідно до вимог охорони довкілля. Основні завдання, необхідні для розв'язання цієї проблеми, передбачають:
• упровадження нових технологій збирання побутового сміття і селективного відбору цінних компонентів, а також промислових технологій його утилізації на обладнанні вітчизняного виробництва;
• розроблення програм з питань промислової переробки побутового сміття.
Найбільш значним кроком на шляху розвитку нових законодавчих рамок у галузі управління відходами стало прийняття нового Закону про відходи (5 березня 1998 р.). Головні положення цього Закону стосуються зменшення утворення та накопичення відходів, стимулювання їх перероблення та безпечного для довкілля видалення. Він визначає принципи та головні цілі, а також загальні підходи до питань управління відходами. Закон підкреслює необхідність визначення власника відходів та покладає відповідальність за належне управління відходами на власника (підприємство).
Більшість положень потребують формулювання регулювальних, технічних або фінансових інструментів. Таким чином, застосування Закону повною мірою вимагає розробки та впровадження більше ніж 20 підзаконних актів, окрім забезпечення бюджетних та інших ресурсів. Деякі з таких інструментів уже розроблені. Успіхи в їх впровадженні ще не можуть бути визначені. До них належать:
• Правила реєстрації місць утворення відходів (Постанова КМУ № 1216 від 03.08.98).
• Правила виявлення безхазяйних відходів (Постанова КМУ, № 1217 від 03.08.98).
• Правила розроблення, затвердження і перегляду норм утворення та розміщення відходів (Постанова КМУ, № 1218 від 03.08.98).
• Правила ведення реєстру об'єктів утворення, знешкодження та утилізації відходів (Постанова КМУ, № 1360 від 31.08.98).
Окрім цього, планується розробити та прийняти низку інших законів про шкідливі відходи, пакувальні матеріали та тверді побутові відходи. На сьогодні розробляється план, мета якого полягає у визначенні повного пакета законів, необхідних для управління відходами, та дат їх ухвалення.
До інших законодавчих інструментів у сфері управління відходами належать:
• Закон про охорону навколишнього середовища.
• Закон про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.
• Кодекс про мінеральні ресурси.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зберігання та видалення відходів“ на сторінці 1. Приємного читання.
