Машинобудівні та металургійні заводи – найбільші джерела викидів окису азоту в повітря (до 70%). Більша частина викидів двоокису сірки припадає на машинобудівну, металургійну та вугільну промисловість (87%), вуглеводню та летких органічних сполук – на вугільну, хімічну та нафтопереробну промисловість (63%). За 2002–2008 рр. завдяки скороченню виробництва в Україні викиди пилу зменшилися на 52,5%, двоокису сірки – на 46%, окису азоту – на 41%.
Основними джерелами утворення відходів в Україні є підприємства гірничодобувної, хімічної та металургійної промисловості, нафтопереробної галузі, паливно-енергетичного комплексу, будівельних матеріалів, виробництва паперу. Обсяг промислових і особливо гірничих відходів є значним, оскільки структура промисловості надзвичайно застаріла і призводить до утворення великої кількості відходів, а також побічної продукції, яка може класифікуватися як відходи.
Промисловість є основним користувачем енергетичних ресурсів (табл. 19.1).
Таблиця 19.1
Зростання потреб в енергоресурсах, млрд Квт – год
| Виробництво | Роки | |||||
| 1990 | 1997 | 2000 | 2005 | 2010 | 2015 | |
| Промисловість | 147,6 | 73,4 | 70,3-74,5 | 88,3-93 | 97,1-102 | 103-114 |
| Сільське господарство | 19 | 10 | 11,5-12,1 | 16,5-18 | 19,4-22 | 223-25 |
| Будівництво | 4 | 1 | 1-1,1 | 2,2-23 | 2,7-33 | 33-4 |
| Транспорт | 14,5 | 10 | 10-10,1 | 11-12 | 12,6-13,8 | 14-17 |
| Загалом | 270 | 176,9 | 175-180 | 200-210 | 225-240 | 245-265 |
Вода і повітря в країні надзвичайно забруднюються джерелами промисловості. Табл. 19.2 відображує рівень забруднення води у 2006 та 2007 рр. Найбільша частка відходів (21%) потрапила до басейну Дніпра, майже 16% – до басейну Сіверського Донця та більше ніж 4% – безпосередньо у Чорне море.
Спад виробництва за останні роки сприяв зменшенню обсягу відходів, що потряпляють до водоймищ. У 2007 р. в Україні налічувалося 1355 підприємств, які випускали забруднену воду у водоймища, на 20 менше ніж у 2006 р. Загалом у 2007 р. було випущено безпосередньо 4108,9 млн м3 забрудненої води, в тому числі 980 млн м3 неочищеної води. Порівняно з 2006 р. об'єм такої води збільшився на 68,1 млн м3, тобто на 7%. Об'єм недостатньо очищеної води зменшився на 611 млн м3 до 3128 млн м3.
Таблиця 19:2
Забруднення водоймищ у 2006 та 2007 рр. (тис. т)
| Назва промисловості | 2006 | 2007 |
| Машинобудівництво | 833,7 | 876,3 |
| Чорна металургія | 1 240,1 | 1 102,1 |
| Вугільна | 780,0 | 737,4 |
| Сільске господарство | 253,1 | 218,5 |
| Комунальні послуги | 1 259,6 | 1 223,5 |
Зараз найбільший тиск створюється енергетично інтенсивною важкою індустрією, включаючи промислові опалювальні заводи. Великомасштабні промислові комплекси, на яких не проводилася реструктиризація за часів незалежності, вносять значний вклад у всі екологічні проблеми, включаючи забруднення повітря. Енергетична інтенсивність, що у декілька разів перевищує середнє значення по OECD, у поєднанні з низькою енергетичною ефективністю, марнотратне управління природними ресурсами та погане управління з їх підтримання підсилюють тиск на довкілля.
За 2003-2007 рр. загальні викиди з усіх джерел по п'яти традиційних забруднювальних речовинах – тверді речовини (ТР), діоксид сірки (SO2), оксиди азоту (NOx), оксид вуглецю та неметанові леткі органічні речовини, включаючи вуглеводні (НМЛОС) – зменшилися на 60%, з 14 125 тис. т до 5 500 тис.т (табл. 19.3). Це відбулося в основному завдяки спаду виробництва та зниженню першочергових енергетичних потреб, включаючи моторні палива.
Зараз викиди цих п'яти забруднювальних речовин від стаціонарних джерел становить за оцінками близько 4 150 Кт (75% від загальної кількості), це приблизно на 15% менше ніж у попередньому році. На Донецько-Придніпровський регіон, як найбільш індустріалізований, припадає коло 80% від цих викидів. Тенденція зменшення викидів від стаціонарних джерел спостерігається в більшості областей та міст. Наприклад, викиди в Хмельницькій та Київській областях знизилися на 42% та 34% відповідно. Однак унаслідок погіршення паливного балансу в деяких містах викиди в повітря збільшились, особливо в Луганську (40%), Дніпродзержинську (28%) та Києві (13%).
Таблиця 19.3
Тенденції викидів окремих забруднювальних речовин (1000 т)
| Речовини | Джерела | 2003 | 2007 |
| Діоксид сірки (S02) | C* | 2538.0 | 1132,4 |
| П** | – | – | |
| З*** | 2538,0 | 1132,4 | |
| Оксиди азоту (NOx) | С | 709,3 | 369,9 |
| П | 280,5 | 85,3 | |
| З | 989,8 | 455,2 | |
| Неметалові леткі органічні сполуки, включаючи вуглеводні (НМЛОС, вкл. СnНm) | С | 508,7 | 461,7 |
| П | 793,7 | 203,3 | |
| З | 1302,4 | 665,0 | |
| Оксид вуглецю (СО) | С | 2940,9 | 1371,4 |
| П | 4466,3 | 1144,4 | |
| З | 7407,2 | 2515,8 | |
| Тверді речовини (ТР) | С | 1886,7 | 786,4 |
| П | – | – | |
| З | 1886,7 | 786,4 | |
| Всього по п'яти класичних забруднювальних речовинах | З | 14 124,1 | 5554,8 |
| Важкі метали | С | – | 3000,0 |
| Із яких: свинець (Рb) | – | 260,0 | |
| Діоксид вуглецю (СO2) | – | 320,0 |
С* – стаціонарні. П** – пересувні. З*** – загалом.
Взагалі, великі викиди від промисловості, що змінюються для основних забруднювальних речовин від 500 до 100 тис. т за рік, спостерігаються в Кривому Розі, Маріуполі, Донецьку, Єнакіеві, Дніпропетровську, Дебальцеві, Запоріжжі, Макіївці та Горлівці.
Стаціонарні джерела, які найбільше забруднюють повітря, належать до енергетичного та теплоенергетичного сектора (32%), чорної та кольорової металургії (27%), вугільної промисловості (27%) та хімічної промисловості, включаючи нафтопереробні заводи (2%). Найбільші забруднювачі – електростанції. Вони викидають до 85 тис. т SO2 (Бурштинська ТЕС), 25 тис. т N0* (Криворізька ТЕС) та 50 тис. т твердих речовин за рік (Луганська ТЕС). Бурштинська ТЕС – найбільший окремий забруднювач, щорічні викиди якої за цими трьома забруднювальними речовинами становлять майже 140 тис. т.
Хоча звітування щодо викидів від стаціонарних джерел охоплює 15 тис. підприємств та 103 забруднювальні речовини, внесок семи з яких становить 90% від загальної маси викидів у країні, воно до сих пір не поширюється на домашнє та сільське господарство, за винятком найбільших бойлерних в останньому секторі.
Сучасні способи виробництва сталі розрізняються за використанням джерел енергії, звідси, безумовно, різний їх вплив на довкілля. Найпоширеніші такі способи виробництва сталі: мартенівський та киснево-конверторний.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
