Будь-яке виробництво складається з сукупності процесів, у кожному з яких речовини зазнають фізичних і хімічних змін. Згідно з цим процеси поділяються на хімічні (супроводжуються появою нових речовин з первинних) та фізичні (полягають у зміні фізичних властивостей речовин). Під час механічних процесів відбувається тільки зміна форм чи розмірів. У швейному виробництві технологічні операції включають механічні процеси (різання, переміщення штучних виробів, скріплення деталей одягу нитковим способом, пресування, формування), а також масообмінні (зволоження і сушіння) і термічні (нагрівання і охолодження) процеси. За клейового скріплення деталей одягу відбуваються фізико-хімічні, а за ультразвукової і високочастотної обробки синтетичних термопластичних матеріалів зварюванням – фізичні процеси.
У взуттєвому виробництві відбуваються такі процеси обробки матеріалів: механічні (різання при розкрої матеріалів, скріплення деталей нитками, цвяхами, шпильками, пресування і формування тиском, формування розтягненням і прогином, відкріплення старих деталей при ремонті взуття), фізико-хімічні (склеювання, вулканізація, вощіння, нанесення плівкового покриття), масообмінні (сушіння, зволоження), термічні (нагрівання і охолодження). З'єднання клеєм – у швейному виробництві знайшли застосування рідкі клеї у вигляді еластичної термопластичної плівки завтовшки 0,13– 0,27 мм. Технологічний процес склеювання зазвичай складається з підготовки поверхні матеріалу до склеювання, дозування, подачі та нанесення клею на матеріали, обжиму, пресування та витримки їх під тиском до повної полімеризації клею. При використанні клейової крайки (прокладочного матеріалу з клейовим порошком) плівки клейових ниток для склеювання їх спочатку прокладають по контуру з'єднання на спеціальних машинах. Потім здійснюють закріплення з'єднання гарячим пресуванням на пресі.
Для склеювання термопластичними клеями застосовується обладнання, яке має дозувальні прилади для нанесення клею, шаблони для формування матеріалів і обладнання у вигляді нагрітих прасувальних плит для фіксації підігнутих країв деталей і їх приклеювання.
У взуттєвому виробництві для з'єднання деталей застосовують рідкий клей. Технологічний процес полягає в тому, щоб підготувати поверхні матеріалів до склеювання, нанести клей на місце їх з'єднань, підготувати клейову плівку перед склеюванням та пресуванням. При підготовці до склеювання поверхню роблять шорст-
кою, що сприяє глибокому проникненню клею в пори. Товщина плівки – 0,15–0,7 мм, що залежить від властивостей клею, його концентрації, температури і кількості намазок.
Різання – процес руйнування матеріалів різними способами, при яких енергія різального робочого органу переходить у роботу, необхідну для даного процесу. Різання можна виконувати механічним, термічним, фізичним, хімічним способами. Механічне різання – процес, орієнтований на руйнування матеріалу під впливом різального інструмента внаслідок створення потрібного потужно-деформованого стану в матерії. До механічного способу належить різання лезом і гідроструменем.
Різання лезом: ножем, коли різальний інструмент створює тиск на матеріал, рухається у напрямку подачі матеріалу; пилкою, коли різальний інструмент рухається у напрямку, перпендикулярному подачі, за одночасного насування матеріалу на лезо ножа; ножицями, коли для розрізання застосовують два різальні інструменти, які рухаються назустріч один одному по розташованому між ними матеріалу.
Гідрострумінь – сформований струмінь рідини, який рухається під тиском з надзвуковою швидкістю з сопел спеціальної конструкції.
Термофізичне різання характеризується руйнуванням матерії за рахунок термічного ефекту, викликаного дією променів лазера, плазменого струменя чи електричного заряду. Механічний контакт з матеріалом відсутній.
За променевого способу різання енергія променя передається матеріалу, внаслідок чого відбувається його пропалювання. Плазмений спосіб ґрунтується на використанні плазменого струменя, енергія якого прогріває розрізуваний матеріал до втрати його міцності. Руйнування матеріалу при різанні електророзрядом досягається електричною ерозією. Спочатку на лінію різання наноситься струмопровідна речовина – графіт, до якої приєднують рухомий електрод із високим тиском.
Термомеханічне різання термопластичних матеріалів характеризується передачею в процесі чи енергії поля високої частоти, чи енергії ультразвукових коливань. При цьому в обох випадках різання відбувається за рахунок термічного ефекту, а відокремлення частинок матеріалу – за рахунок механічного впливу різального інструмента. Хімічне різання полягає в руйнуванні матеріалу хімічними речовинами (кислотами, лугами), які взаємодіють з оброблюваним матеріалом.
З'єднання деталей нитковим способом полягає у пропусканні ниток через матеріал для появи петель, якими і стягують та з'єднують деталі. За великої кількості з'єднань, які виконуються на машинах (з'єднання, обметування петель, обметування краю деталі), основним є машинний стібок – човниковий чи ланцюговий.
Пресування і формування відбувається через пластичну деформацію. Тому багато технологічних операцій швейного і взуттєвого виробництва супроводжуються пресуванням полімерних матеріалів. У швейному виробництві пресування з одночасним формуванням застосовується при обробці матеріалу на швейних машинах, на прасувальних дошках, клейових пресах, праскою, на манекенах. У взуттєвому виробництві пресування і формування використовують при обробці матеріалів на швейних машинах і з'єднанні деталей низу взуття цвяховим способом, а також при обробці деталей на пресах для приклеювання підошв і підметок, вулканізаційних пресах. Під час формування деформацією, розтягуванням і прогином відбувається стискання, розтягування та прогин. У взуттєвому виробництві знайшли застосування варіанти стискання формуванням: з короткочасною витримкою, з витримкою під тиском, з накладкою зв'язків та подальшим розвантаженням, багаторазове стискання.
Фарбування взуття: механічний процес – чищення взуття щітками, абразивною шкуркою, відновлення форми верху взуття задля знищення грубих складок, розгладжування верху взуття, формування взуття на колодках; хімічний – хімічне очищення верху взуття, змивання старої фарби; фізичні – зволоження верху взуття, сушіння.
Нанесення лакофарбового покриття на взутті, як і нанесення рідкої плівки клеючої речовини, ґрунтується на адгезії лакофарбових плівок до матеріалу, яка визначається здатністю цих матеріалів до зволоження та розтікання по поверхні матеріалу.
При вичинці та фарбуванні хутра має велике значення вода. Тверда вода, яка містить велику кількість вуглеводних і сірчаних, кальцієвих і магнієвих солей, малопридатна, тому що солі роблять тканину грубою і твердою. Під час фарбування фарба осідає і змінюється її відтінок. Існує два типи жорсткості води: тимчасова і постійна. Тимчасова ліквідується кип'ятінням, а постійна – дією хімічних речовин. Загальна жорсткість води вираховується так: 100 см3 води, які підлягають випробуванню, наливають у посуд з притертою скляною пробкою – циліндр чи бутиль (200–250 см3) і поступово додають розчин з оливкової олії, нейтрального мила, кристалічного хлористого барію – алкогольного розчину доти, доки піна, що виникає при сильному струсі, буде триматися протягом 5 хв. За кількістю зниклих на отриманій мильній піні кубічних сантиметрів мильного розчину визначається градус жорсткості води.
Характеристика впливу на довкілля
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характерні технологічні процеси“ на сторінці 1. Приємного читання.
