ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ

Урбоекологія і техноекологія


Мінерально-сировинні ресурси України і стан користування надрами


Україна за багатством мінерально-сировинних ресурсів – одна з провідних держав світу. Займаючи 0,4% суші, вона має 5% світових запасів корисних копалин загальною вартістю понад 11 трлн дол. США. Копалини зосереджені у 9000 родовищах. За деякими видами корисних копалин Україна займає провідне місце серед країн СНД, Європи і світу. Мінерально-сировинні ресурси забезпечують 90% продукції промисловості та 80% будівельних матеріалів, а їх частка в експортному потенціалі держави сягає 30% [15].

Ці обставини зумовили формування на території України потужного промислового комплексу та пов'язаних із ним техногенно-екологічних проблем, серед яких насамперед необхідно виділити високий ступінь техногенних навантажень та забруднення довкілля, формування великих обсягів відходів, активізацію і розвиток небезпечних геологічних процесів, порушення гідрогеологічних умов, втрати корисних копалин та некомплексне використання родовищ. Унаслідок тривалого інтенсивного видобутку запаси окремих видів корисних копалин значною мірою виснажені, а розробка родовищ досягла великих глибин. Водночас мають місце значні втрати сировини під час видобутку і переробки корисних копалин.

Україна має стару гірничодобувну промисловість. Більшу частину сучасного історичного періоду вона розвивалась як мінерально-сировинна база СРСР, що зумовило випереджувальний розвиток гірничодобувної, металургійної, хімічної та інших ресурсоемких галузей. При цьому з часом зростали як обсяги видобутку сировини, так і глибини та площі гірничих виробок.

Регіонами найбільш значного розвитку гірничодобувних робіт були Донбас, Кривбас, Прикарпаття та Придніпров'я. Інтенсивне використання надр зі значними обсягами видобутку корисних копалин і порід з їх наступною переробкою не могло не відобразитися на екологічному стані довкілля України. Після розпаду СРСР Україна успадкувала значною мірою виснажені гірничодобувні регіони з критичним станом навколишнього середовища та застарілим і зношеним обладнанням гірничодобувної галузі. Ступінь і характер впливу на довкілля розробки родовищ окремих видів корисних копалин визначається здебільшого характером геологічної структури, типом мінеральної сировини і способом її видобутку.

Більшість корисних копалин в Україні видобувається у межах регіонів, які сформувалися за довготривалий період розвитку її гірничодобувної промисловості і мають свою специфіку. Винятком є тільки розробка родовищ будматеріалів, поширених на території всієї країни.

В Україні вугілля видобувається в межах трьох великих вугільних басейнів – у Донбасі, Львівсько-Волинському басейні (кам'яне вугілля) і Дніпробасі (буре вугілля). На складний екологічний стан вугільних гірничодобувних регіонів впливає те, що кожна третя шахта експлуатується понад 50 років. За період реструктуризації шахтного фонду вугільної галузі, розпочатої в 1993 р., не закрито жодної шахти, що значною мірою ускладнило екологічний стан Донбасу, Дніпробасу і Львівсько-Волинського басейну на загальній площі близько 18 000 км2 (3% території України, в т. ч. Донбас – 15 000 км2, загальна площа гірничих робіт до – 13 000 км2).

Глибини гірничодобувних робіт коливаються від десятків- сотень до 1400 м, що викликало значні зниження рівнів та погіршення хімічного складу підземних вод зони активного водообміну, інтенсивне дренування їх ресурсів. Великий обсяг гірничих виробок призвів також до регіональних порушень масиву порід із формуванням техногенно тріщинуватих зон, зниження міцності порід та їх значних зрушень з просіданням поверхні в межах 0,3–4,7 м на площі до 8000 км2. Дуже часто ці території схильні до стійкого підтоплення. Підвищення проникності порід в зонах впливу гірничих виробок, численні гірничі роботи під поверхневими водними об'єктами зумовили формування у вугільних регіонах великих водоприпливів (28,5 м3/с, у т. ч. у Донбасі – 25,0 м3/с) і повне порушення режиму стоку місцевих систем. Крім того, джерелами додаткового ускладнення екологічних умов вугільних регіонів є численні терикони, які забруднюють повітря, ґрунти, поверхневі і підземні води внаслідок активної повітряної і водної міграції хімічних сполук та механічних пилових часток.

У разі виведення гірничих підприємств з експлуатації найбільшу здатність до відновлення природних показників має рівнева поверхня підземних вод, унаслідок чого підйом їх рівнів за часткового або повного затоплення шахт є головним фактором погіршення екологічних умов гірничодобувних регіонів.

Видобуток залізних руд в Україні здійснюється на Криворізькому, Кременчуцькому та Білозірському родовищах; марганцевих руд – на Нікопольському родовищі.

Найбільш складний екологічний стан має Криворізький басейн, де видобувається залізна руда у 10 кар'єрах глибиною до 300 м і 23 шахтах (включаючи і допоміжні) з максимальною глибиною до 1125 м. Загальна площа гірничого відводу сягає 700 км2, а гірничих робіт – 360 км2. Регіональна порушеність порід з розвитком техногенної тріщинуватості та підвищенням проникності призводить до формування значних водоприпливів (до 45– 50 млн м3/рік), при цьому до 70% їх обсягу надходить з техногенних водоймищ та місцевої річкової мережі.

Наявність слабопроникних покривних порід та розташування значної кількості шламосховищ загальною площею 71,0 км2, де накопичено 1,4 км3 відходів, зумовили розвиток підтоплення на площі до 500 км2 із суттєвим ускладненням стану промислових і житлових агломерацій, дамб хвостосховищ та ін. Крім того, інфільтрація техногенних і природних вод у гірничі виробки спричинює активне вилуговування розчинних солей, підвищення загальної мінералізації до 20 г/дм3 і більше за загального солевиносу в річкову мережу 180 тис. т на рік (17% від загального надходження з шахтними водами).

Комплекс техногенних змін довкілля при закритті гірничих підприємств на Кременчуцькому, Білозерському та Нікополь-Марганцевому родовищах у зв'язку з обмеженими глибинами кар'єрів та шахті незначними деформаціями поверхні в межах впливу останніх переважно пов'язаний з локальним підтопленням, перетіканням вод із нижніх горизонтів у верхні крізь поруйновані водотривкі шари з ризиком погіршення якості підземних вод останніх.

В Україні експлуатується близько 200 нафтових, газових і газоконденсатних родовищ. Характерним прикладом негативного впливу на екологічну обстановку є випадки втрати контролю за станом надр – відкриті викиди нафти, газу і пластової води у процесі розкриття продуктивних пластів свердловинами. Такі ситуації виникають як на стадії пошуково-розвідувальних робіт, так і на родовищах, що перебувають в експлуатації. І хоча ці факти можна віднести до розряду епізодичних, їх наслідки для надр та екологічної обстановки можуть бути досить тяжкими. До постійних чинників належать розробка нафтогазових і газових родовищ та пов'язане з цим забруднення прісних поверхневих і глибинних водоносних горизонтів як рідкими вуглеводнями, так і супутніми пластовими водами з високою мінералізацією, а також шкідливими солями. Не менш важким техногенним навантаженням на довкілля є загазованість атмосфери і ґрунтів, виникнення газових грифонів при експлуатації газових родовищ і газосховищ.

У Карпатському регіоні родовища нафти і газу розробляються ще з кінця минулого сторіччя і, як правило, в складних гірничо- геологічних умовах. Складчасті та розривні порушення, загальна тріщинуватість порід призводять до висхідних рухів вуглеводнів та пластових вод до земної поверхні. Неякісно ліквідовані, а в більшості випадків закинуті свердловини, шурфи та колодязі на старих нафтових промислах Прикарпаття стають додатковими шляхами вертикальної міграції вуглеводнів, які створюють у поверхневих четвертинних відкладах вибухо- та пожежонебезпечні ситуації [1].

Східний нафтогазопромисловий регіон (Дніпровсько-Донецька западина) відкрито у 1950-х роках. Більшість родовищ перебувають на середній або пізній стадії розробки. Ґрунтові води залягають на значній глибині, що в більшості випадків дає можливість при будівництві свердловин використовувати амбарний метод буріння. Природні умови сприяють здійсненню захоронения бурових відходів після їх утилізації на території бурових майданчиків з подальшою їх рекультивацією.

Поточні розвідувальні бурові та експлуатаційні роботи у Чорноморсько-Азовському басейні на північно-західному шельфі Чорного моря не вплинули негативно на океанографічні умови.

Родовища самородної сірки в Україні розташовані у межах Львівської області, а також частково в Івано-Франківській області. Починаючи з 1950-х років розроблялося Роздільське родовище, з 60-х – Подорожненське родовище, а з 70-х років – Язівське та Немирівське родовища. На сьогодні відкрита розробка сірчаних родовищ кар'єрним способом завершена в силу як економічних, так і екологічних проблем. Продовжується лише розробка Немирівського родовища методом підземної виплавки сірки.

Експлуатація родовищ сірки відкритим способом призвела до значного погіршення стану довкілля. Технологічні процеси переробки сірчаних руд зумовили накопичення величезної кількості залишкових продуктів збагачення і переробки руд (хвостів і шламів). Нині на Роздільському ДГХП "Сірка" у хвостосховищах накопичено понад 90 млн т, а на Яворівському ДГХП "Сірка" – понад 25 млн т відходів. Гідроізоляція донних і бортових ділянок хвостосховищ практично відсутня, що спричинює інтенсивне забруднення підземних вод.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина І. УРБОЕКОЛОГІЯ

  • Методологічні підходи до розвитку урбосоціоекосистем, їх структура

  • ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ СИСТЕМ

  • Міста індустріальної епохи

  • Екологічні аспекти урбанізації

  • МІСТО ЯК УРБОСОЦІОЕКОСИСТЕМА

  • Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З АБІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Види забруднення ґрунтів

  • Роль гідросфери в урбоекосистемі

  • Водозабезпеченість міста

  • Показники якості води

  • Вплив урбоекосистеми на атмосферу

  • ВЗАЄМОДІЯ МІСТ З БІОТИЧНИМИ КОМПОНЕНТАМИ ДОВКІЛЛЯ

  • Фітомеліорація міського середовища

  • Вплив антропогенних забруднювачів на урбоекосистеми

  • Міське середовище і здоров'я людини

  • ПІДТРИМКА ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

  • Територіальна основа забезпечення екологічної рівноваги

  • ЛОКАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ В УРБОЕКОСИСТЕМАХ

  • Охорона гідросфери

  • Охорона повітряного басейну

  • Охорона рослинного і тваринного світу в міських агломераціях

  • Захист довкілля від впливу фізичних чинників

  • ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

  • Основні урбоекологічні характеристики міського ландшафту

  • Природні каркаси району і міста

  • АРКОЛОГІЯ

  • Способи підвищення екологічного ефекту містобудування

  • Частина II. ТЕХНОЕКОЛОГІЯ

  • Ключові поняття індустріальної екології

  • Оцінка життєвого циклу

  • Головні компоненти екосистем

  • Потоки енергії та речовини в екосистемах

  • ПРОЦЕСИ В ЕКОСИСТЕМАХ

  • Індустріальний метаболізм

  • Заходи індустріального метаболізму

  • ІНДЕКСИ І МЕТРИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

  • "Головне екологічне рівняння"

  • Національні матеріальні потоки

  • АНАЛІЗ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

  • Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

  • Екоіндикатори-99

  • Впливи на якість екосистем

  • ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ

  • Запобігання забрудненню і сталий розвиток

  • Переваги запобігання забрудненню

  • Інші види діяльності

  • ГЛОБАЛЬНІ І НАЦІОНАЛЬНІ ТРЕНДИ В ПОТОКАХ МАТЕРІАЛІВ

  • Потреби людини

  • Зростання населення і споживання

  • Пороги експлуатації природних систем

  • Джерела, тренди та інтенсивність використання матеріалів

  • ВИДОБУВАННЯ СИРОВИНИ
  • Джерела впливу на навколишнє середовище

  • Гірниче виробництво та довкілля

  • Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів

  • ЕНЕРГЕТИКА

  • Необхідні ресурси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

  • Очищення димових газів у батарейних циклонах

  • Скорочення забруднення водоймищ

  • Гідротехнічні споруди

  • Характеристика впливу на довкілля

  • ТРАНСПОРТ

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Альтернативні види палива та енергії

  • Заходи боротьби із забрудненням довкілля автомобільним транспортом

  • Шляхи зменшення шкідливості викидів автомобільного транспорту

  • Водний транспорт

  • Тверде паливо, використовуване у водному транспорті

  • Вплив водного транспорту на довкілля

  • Заходи запобігання забрудненню водного басейну транспортними суднами

  • Методи ліквідації забруднень, спричинених водним транспортом

  • Авіаційний транспорт

  • Зменшення шкідливих викидів авіаційного транспорту

  • Цивільна авіація, вплив шуму на довкілля

  • Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

  • Результати досліджень наслідків впливу авіаційного

  • Аналіз структури та акустичних характеристик парку повітряних кораблів

  • ЧОРНА ТА КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Зниження рівня забруднення водоймищ

  • ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Головні показники і географія хімічної промисловості України

  • Найбільш характерні технологічні процеси і основні реактори хімічної промисловості

  • Необхідні ресурси хімічної промисловості

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА ТА ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Експлуатація лісів та лісові пожежі

  • Характерні технологічні процеси і характеристики сировини

  • Доставка сировини

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Засоби уловлювання

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • Заходи щодо захисту лісів

  • АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • Характеристика впливу на довкілля

  • Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля

  • ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Ресурси, що витрачаються

  • Характеристика впливу підприємств харчової промисловості на довкілля

  • ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • Характерні технологічні процеси

  • Характеристика впливу на довкілля

  • УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

  • Промислові та інші подібні відходи

  • Побутові (комунальні) відходи

  • Зберігання та видалення відходів

  • Технології утилізації, спалювання та повторного використання відходів

  • Економічні інструменти та важелі примусу

  • Висновки та рекомендації

  • ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Докази необхідності чистого виробництва

  • Спеціальні програми, спрямовані на підвищення безпеки та чистоти виробництва

  • Інтегровані показники сталого розвитку, узгоджені з вимогами Організації економічного співробітництва і розвитку