Охорона територій. У минулі часи пріоритет збереженню природи надавався на найвищому політичному рівні. У 1993 р. було прийнято рішення, що підтверджувало бажання держави "удосконалити управління природними заповідниками та національними парками". У 1994 р. був прийнятий Указ Президента "Про резерв територій для наступного збереження". З цією метою 700 000 га, оцінених з наукового та екологічного поглядів, були вилучені з приватизації земель для наступного надання їм певного природоохоронного режиму. Національна програма подальшого розвитку природоохоронних територій України була затверджена Верховною Радою у вересні 1994 р. (177/94-ВР). Українська політика полягає у збільшенні площ охоронних територій, оптимізації мережі зі збереження природи, удосконаленні управління та запобігання приватизації цінних природних об'єктів та територій. З 1991 р. значно зросла кількість природоохоронних територій і ця тенденція залишається до цього часу. Тільки в 1998 р. 10 нових перспективних природоохоронних територій були запропоновані Уряду.
В Україні охороняється 6622 територій та об'єктів, які покривають 3,67% її території. Серед них 8 національних парків (492 000 га), 4 біосферні заповідники (227 000 га), 15 природних заповідників (114 000 га) та 25 ландшафтних парків, які являють собою території, де охороняються основні риси біорізноманіття (узбережжя, морські екосистеми, ріки та їх плавні, озера, болота, луки, степи, ліси та гори). Інші охоронні об'єкти включають ботанічні сади (17), розсадники дерев (19), меморіальні парки (88) та зоопарки (6).
Більшість біогеографічних ознак українських областей дійсно добре охороняються, можливо, за винятком Лісостепу Середньоруської та Кримської рівнин. Степовий природно-заповідний фонд був створений у 1961 р. для захисту цілинних степів. Він включає ряд малих заповідників. Тисячі судинних рослин ростуть тут, із яких більше 40 – рідкісні види; також тут проживають 30 рідкісних видів тварин, 140 видів птахів та 10 видів риб. На сьогодні майже 80% видів судинних рослин Полісся та степів представлені в природоохоронних територіях. Докладаються також зусилля для запобігання подальшому змінюванню та висушуванню водойм і боліт та захисту тих, що лишилися. У 1996 р. Україна ратифікувала Рамсарську конвенцію, тим самим визнала свою відповідальність за збереження 22 водно-болотних угідь (687 тис. га) міжнародного значення (Постанова КМУ, 1995 р.). Країна має намір посилити охорону цих територій, особливо в зоні південного узбережжя.
Також дуже добре і розумно організовано збереження природи в Карпатських та Кримських горах. У 1997 р. Карпатський біосферний заповідник одержав диплом Ради Європи як визнання якості охоронного режиму в ньому. Стан та класифікація природоохоронних територій на півдні країни, особливо прибережних екосистем Чорного та Азовського морів, не такі ясні. Як здається, багато з них охороняються не належним чином. Більше того, немає інформації про міжнародне визнання їх статусу (табл. 21.4).
Таблиця 21.4
Природоохоронні території, 2007 р.
| Назва природоохоронної території | Класифікація, IUCN | Кількість, ШТ. | Площа, тис. га |
| Національні парки | II | 8 | 492 |
| Природні пам'ятки | III | 131 | – |
| Природні заповідники | IV | 15 | 114 |
| Захищені ландшафти | V | 29* | 341 |
| Ресурсні заповідники | VI | 277 | – |
| Багатофункціональні території | VII | 130 | – |
| Площа під охороною (% від загальної площі) | – | – | 3,7 |
* 4 біосферні заповідники та 25 регіональних ландшафтних парків.
Охороняються також і лісозахисні смуги. Вони висаджувалися для розділення сільськогосподарських угідь, захисту берегів водойм та створення зелених легенів на урбанізованих та індустріалізованих територіях.
На січень 2008 р. лісозахисні смуги в межах міст та селищ займали в цілому 500 000 га, включаючи 118 000 га насаджень загального призначення. В цілому в Україні лише 12,5% усіх наявних лісозахисних смуг та 23,4% насаджень загального призначення доглядаються належним чином. У 2004 р. ці показники становили 15 та 30% відповідно. Починаючи з 1991 р., зусилля щодо створення нових або відновлення старих лісозахисних смуг значно скорочувалися. У 2007 р. вони знизилися в 2,6 разу порівняно з 2006 р., і у 3,3 – відносно 2000 р. Задля захисту узбережжя заборонено будівництво та використання земель у межах 2 км від лінії моря. Особливо суворо охороняються перші 50 м.
Місця існування за межами природоохоронних територій. Різноманітні заходи розроблені для захисту природи на 96% (незахищеної) території. Завдяки запровадженню практики сталого господарювання та зміни використання земельних ресурсів полегшується тиск на природу сільського господарства. Починаючи з 1993 р., коли Україна підписала Гельсінську Міністерську Декларацію про стале управління лісами, змінюється практика лісового господарства. В регіональні програми з охорони довкілля включаються елементи захисту специфічних екосистем та інших компонентів природи, хоч вони не належать до територій, що перебувають під охороною. Наприклад, ініціативи Поліського проекту "Зелені легені Європи". З огляду на скорочення та деградацію екосистем цього регіону після Чорнобильської катастрофи був затверджений План інтегрованого управління, який передбачає відновлення екосистем та забезпечення екологічно-безпечного використання ресурсів цього регіону. Були вжиті заходи з відновлення плідності ґрунтів, розроблений технічний план відновлення дренажних систем, а також підготовлені довгострокові плани відновлення ґрунтів та заліснення.
Європейська мережа екологічних коридорів (ЕКОНЕТ). Основне призначення екологічних коридорів полягає в забезпеченні більш ефективного збереження біорізноманіття та неперервності екосистем як у межах природоохоронних територій, так і на територіях, що з ними межують. Первісна мета коридорів – збереження вільної міграції тварин, що потребують більшої території, ніж наявна природоохоронна територія, та надання можливостей для розповсюдження рослинних видів. Повністю узгоджуючись з Європейською екологічною мережею (ЄЕКОНЕТ), запропонованою Нідерландами в Маастріхті у 1993 р., мережа, розвинута Україною, складається з 7 перших груп – 3 схід-захід та 4 північ-південь – коридорів. Останні – уздовж берегів Дніпра та Бугу, в той час як інші (1) – вздовж кордонів на півночі, де організовані міжнародні природоохоронні зони з сусідніми країнами, (2) – ті, що перетинають країну посередині через степову зону, де неперервність екосистем постраждала від інтенсивного сільського господарства, та (3) вздовж узбережжя Чорного та Азовського морів.
АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи щодо захисту лісів“ на сторінці 1. Приємного читання.
