Основними джерелами утворення відходів є підприємства гірничодобувної, хімічної та металургійної промисловості, нафтопереробної галузі, паливно-енергетичного комплексу, будівельних матеріалів, виробництва паперу. Обсяг промислових і особливо гірничих відходів значний, оскільки структура промисловості надзвичайно застаріла і призводить до утворення великої кількості відходів, а також побічної продукції, яку можна класифікувати як відходи. Обробна промисловість можливо продукує близько 300 млн т відходів щорічно. Приблизно 400 млн т відходів щорічно утворюється в гірничодобувній промисловості. Незважаючи на зменшення загального обсягу виробництва на основних джерелах відходоутворення в 1994–1995 рр. у 1,5–2 рази, утворення токсичних відходів зменшилося лише на 25–30%. Скорочення обсягів промислового та інших видів виробництва протягом 2000–2006 рр. не привело до відповідного зменшення загальної кількості відходів. Найбільш вірогідним поясненням цього є спад виробництва, що супроводжується подальшим погіршенням стану обладнання та технологічних процесів.
Кількість відходів сільськогосподарського виробництва, будівництва та шламів важко визначити. Можливо їх обсяг можна порівняти з обсягом, який утворюється в країнах, близьких за розмірами. Разом із золою та шлаками, що утворюються на підприємствах паливно-енергетичного комплексу, кількість відходів цієї категорії може коливатися від 750 до 1250 млн т щорічно.
Загальна кількість накопичених шкідливих (токсичних) відходів перевищує 4 млрд т, у тому числі приблизно 50 млн т відходів найвищого ступеня токсичності (з 1-го по 3-й клас згідно з іще чинною радянською класифікацією). В табл. 25.2 наведено загальну кількість нагромаджених відходів у "організованих" (офіційних) сховищах в Україні у період з 2002 по 2006 рр.
Таблиця 25.2
Загальна кількість накопичених токсичних відходів за 2002–2006 рр., млн т
| Клас небезпеки | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| 1 | 0,19 | 0,12 | 0,03 | 0,03 | 1,43 |
| 2 | 12,95 | 13,30 | 16,50 | 17,48 | 42,69 |
| 3 | 47,79 | 27,43 | 38,31 | 28,51 | 28,83 |
| 4 | 2692,59 | 4004,94 | 4652,04 | 4242,27 | 4961,78 |
| Всього | 2753,52 | 4045,79 | 4706,88 | 4288,29 | 5034,73 |
Причини, з яких відбуваються суттєві зниження кількості накопиченої маси відходів, особливо з високим ступенем токсичності, не зовсім зрозумілі: якщо це не є результатом перегляду статистичних даних, такі зниження кількості можуть бути зумовлені як організованим знешкодженням, так і передислокацією до неорганізованих сховищ.
Відходи, забруднені сполуками важких металів (хрому, свинцю, нікелю, кадмію та ртуті), переважають серед шкідливих відходів в усіх класах небезпеки. Це стосується насамперед відходів гальванічного виробництва, які становлять 90% утворених шкідливих відходів 1-го класу токсичності. До другої найбільш важливої категорії належать відходи, що містять хром та його сполуки (переважно у Запорізькій, Донецькій та Одеській областях), ванадій (Запорізька обл.), кобальт (Кіровоградська та Донецька обл.), мідь (Донецька обл.) та ртуть, марганець і цинк. Із загальної маси утворених токсичних відходів менше ніж 30% підлягає переробці, в той час як тільки 1% шкідливих відходів належним чином знешкоджується.
Застарілі пестициди та інші токсичні агрохімікати являють собою спеціальну категорію найбільш токсичних відходів. За даними Міністерства сільського господарства, їх загальний обсяг становить 13 490 т; інші джерела наводять цифри від 12 000 до 20 000 т. Приблизно половина з них має невідоме походження або невизначений хімічний склад. Значна кількість сховищ, як відомо, становлять серйозну небезпеку для довкілля внаслідок високої токсичності наявного матеріалу та низької якості приміщень для зберігання.
Головні території складів, що перебувають у державній власності, підлягають компетенції Міждержавного екологічного центру (МЕЦ) у Харкові, який є провідною науковою та технічною організацією Національного центру управління шкідливими відходами Національної Академії наук та Мінекобезпеки. Інші сховища знаходяться у сфері компетенції Міністерства сільського господарства. Власники пестицидів змінювалися кілька разів. Певна частина пестицидів перебуває у змішаному стані, тому не виключена можливість проходження хімічних реакцій, що може призвести до утворення нових сполук з невідомими властивостями. Органи влади вважають ідентифікацію хімічного складу одним із пріоритетів у розв'язанні цієї проблеми.
Порівняння абсолютних та питомих показників утворення токсичних (небезпечних) відходів в Україні та інших країнах Європи складається не на користь України, навіть якщо враховувати кількість відходів, що належать до І–III класів небезпеки. Головними причинами такої ситуації є незадовільний стан матеріально-технічної бази промисловості України, застарілі технології, якими оснащена більшість її виробництва, та низкий рівень використання відходів як вторинної сировини.
Аналіз використання відходів виробництва і споживання в Україні вказує на стійку тенденцію зниження обсягів залучення відходів для вторинного використання. Обсяги використання тільки основної номенклатури відходів у 1994 р. становили близько 67% від обсягів використання у 1993 р. і 41,3% – порівняно з 1990 р., а обсяги використання окремих видів ресурсів у 1994 р. порівняно з 1993 та 1988 рр. зменшилися ще більше:
• макулатура – відповідно на 33 і 68%;
• сировини полімерної на 35 та 72%;
• матеріалів текстильних вторинних – на 45 та 80%;
• відходів гірничорудної промисловості для виробництва щебеню – на 47 та 71%;
• шлаків доменного виробництва – на 48 та 74%;
• шлаків сталеплавильного виробництва – на 72 та 85%;
• відходів феросплавного виробництва – на 20 та 28%;
• фосфогіпсу – на 60 та 88% відповідно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Промислові та інші подібні відходи“ на сторінці 1. Приємного читання.
