Повільно зростає використання закладки виробленого простору при добуванні вугілля, руд та калійних солей, незважаючи на те, що закладка дає змогу як забезпечити охорону земної поверхні, так і суттєво знизити втрати корисних копалин при добуванні; наприклад, при розробці калійних солей вилучення при добуванні з закладкою зростає на 30%.
Втрати корисних копалин у ряді випадків залишаються все ще значними. Втрачається біля половини калійних солей, до 15–20% вугілля, горючих сланців, руд чорних та кольорових металів. Допускається вибіркове відпрацювання найбагатших ділянок родовищ. При розробці багатих залізних руд, які не піддаються збагаченню через підвищений вміст у них заліза, зокрема в Криворізькому залізорудному басейні, безповоротно втрачаються великі запаси більш бідних руд, які придатні після збагачення для металургійного виробництва.
Особливо значні та завдають великої шкоди народному господарству втрати цінних компонентів при переробці вже добутої мінеральної сировини; втрати цінних компонентів при збагаченні в 2–5 разів перевищують втрати при добуванні.
Незадовільно розв'язуються питання комплексного освоєння родовищ твердих корисних копалин: розробка багатьох родовищ ведеться лише на основні компоненти. Унаслідок цього у відходах втрачаються цінні корисні копалини. Зростання рівня комплексного освоєння мінеральних ресурсів гальмується затягуванням будівництва об'єктів з переробки багатокомпонентної сировини, руд складного мінерального складу.
Вилучення апатиту з комплексних залізних руд становить всього 62%, бариту з поліметалевих – 63%, сірки в піритний концентрат – 64%. Найбільш низьким є вилучення з руд складного складу: залізних, марганцевих, поліметалевих, мідно-цинкових, олов'яних, деяких фосфоритових та ін.
Використання відходів гірничо-збагачувальних підприємств зараз недостатнє. Так, у чорній металургії частка утилізованих супутніх порід становить 32%, зокрема для будівельних потреб – 2,5%; частка відходів збагачення залізних руд – 10,2%. У кольоровій металургії лише 3–4% розкривних порід спрямовується на виробництво щебеню.
Незадовільно використовуються як сировина для промисловості будівельних матеріалів відходи основного виробництва гірничодобувних підприємств. Унаслідок цього в країні діє багато дрібних, слабомеханізованих кар'єрів з добування щебеню, піщано-гравійних сумішей, пісків, глин із високою собівартістю добування. Під такі кар'єри в країні відводяться десятки тисяч гектарів сільськогосподарських земельних угідь, разом із тим найбільш повне, комплексне використання супутньої сировини дає можливість виключити дороге самостійне добування ряду видів будівельних матеріалів.
Нині завдання багатьох країн полягає у перетворенні ресурсозбереження у вирішальне джерело задоволення зростаючих потреб народного господарства. Важливо, щоб приріст потреб у паливі, енергії, сировині та матеріалах на 75–80% задовольнявся за рахунок їх економії. Звідси стає зрозумілою необхідність посилення робіт з комплексного використання надр та мінеральної сировини.
Академік В.В. Ржевський дослідив, що загальний об'єм добування твердих корисних копалин досягає рівня близько 3,5 млрд м3 (коло 8 млрд т), об'єм розроблюваних гірських порід – близько 5 млрд м3, а з урахуванням масових земляних робіт – до 7–8 млрд м3 нарік.
За таких астрономічних об'ємів розроблюваних порід частка корисного продукту становить у кращому разі близько 10%. Останні гірські породи належать до різного роду "відходів", які розміщуються у різних звалищах. Для розташування відходів, наприклад за товщи шару 10 м, щорічно необхідно використовувати приблизно 60–80 тис. га земельної поверхні.
Уже зараз за рахунок утилізації відходів об'єми гірської маси, яка спрямовується у відвали, можна скоротити на 20–25% і зберегти таким чином певну кількість грошей. Економія буде досягнута за рахунок скорочення капіталовкладень в індустрію будівельних матеріалів, зменшення площ земель, які зайняті порожньою породою, та ін. Комплексне використання сировини потребує перебудови технологій на шахтах (рудниках) та гірничо-збагачувальних комбінатах.
За сучасних масштабів гірничих робіт виникла гостра суспільна та екологічна проблема створення гірничих підприємств, які здатні здійснювати комплексну переробку гірських порід з максимальною віддачею суспільству корисної мінеральної продукції і, разом з тим, вони мають з перших же днів своєї діяльності забезпечувати рекультивацію та відтворення земельних угідь за рахунок невикористаної гірської маси.
У цілому для розв'язання проблеми комплексного освоєння ресурсів твердих корисних копалин, супутніх газів, вод та підземного простору необхідна наукова розробка принципів та основ нових гірничих технологій, технічних засобів, системи управління та організації ефективного й комплексного гірничого виробництва з урахуванням вимог екології.
Д.М. Бронніков вважає, що настав час створювати великі територіальні комбінати з добування корисних копалин, де цех чорної металургії працював би на природній сировині, а цех кольорової металургії – на його відходах, хімічний же цех – на відходах першого та другого і т.д. Хоча така робота потребує певних зусиль, вона може бути втілена в життя. А головне, вона дуже потрібна для радикального розв'язання проблеми утилізації відходів на основі повного, екологічно доцільного використання усіх другорядних відходів виробництва як сировини суміжних та одночасних процесів.
Занурюючись у надра землі та використовуючи їх для своїх потреб, людина змінює навколишнє середовище, втручаючися в природні процеси, які протікають на землі, прискорюючи або уповільнюючи їх, а в окремих випадках і надаючи їм іншого напряму. Сучасна техніка зробила її настільки могутньою, що природа в багатьох випадках поступається їй у "змаганні" щодо зміни рельєфу, режиму ґрунтових та підземних вод, структури ґрунтів, мікроклімату та ін.
Розрізи, кар'єри, шахти, рудники, будівництво підземних споруд, дорожніх виїмок, траншей, тунелів, каналів, водойм, дамб, насипів, гідротехнічних споруд, буріння свердловин, деформація породних масивів вибухами – все це пов'язано з перерозподілом на поверхні землі великих мас порід. Амплітуда штучної зміни рельєфу досягає по вертикалі 1100 м.
Діяльність гірничодобувних підприємств має бути спрямована не лише на вилучення в максимально можливому об'ємі необхідних корисних копалин, а й ще збереження їх у непорушному стані або добутих та відповідним чином заскладованих утворень, які можуть стати корисними копалинами у майбутньому, і на надання ділянкам землі, порушеним гірськими роботами, стану, придатного для майбутнього використання.
ЕНЕРГЕТИКА
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи щодо зниження впливу на навколишнє середовище у процесі видобутку ресурсів“ на сторінці 3. Приємного читання.
