Як показано у ряді праць, передусім В. Г. Горшкова, дія принципу Ле Шательє–Брауна в рамках біосфери в наші дні глибоко порушена. Якщо в кінці XX ст. ще відбувалося збільшення біологічної продуктивності біомаси у відповідь на зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері, то з початку XXI ст. це явище вже не проявляється. Навпаки, біота викидає вуглекислий газ, а біомаса її автоматично знижується. Оскільки біосфера має лише один стійкий стан, єдиним способом відновити дію принципу Ле Шательє– Брауна буде скорочення площ антропогенно змінених земель.
Не менш тісно пов'язаний з іншими енергетичними постулатами закон максимізації енергії та інформації: найкращі шанси на самозбереження має система, яка найбільшою мірою сприяє надходженню, виробленню і ефективному використанню енергії та інформації; максимальне надходження речовини як такої не гарантує системі успіху в конкурентній групі інших аналогічних систем. Спочатку закон енергії та інформації був сформульований Ю. Одумом, як закон максимізації тільки енергії: в суперництві з іншими системами виживає (зберігається) та з них, яка найкращим чином сприяє надходженню енергії і використовує максимальну її кількість найбільш ефективним способом (рис. 10.4). Задля цього система:
• 1) створює накопичувані (сховища) високоякісної енергії;
• 2) затрачує накопичену енергію на забезпечення надходження нової енергії;
• 3) забезпечує кругообіг різних речовин;
• 4) створює механізми регулювання, що підтримують стійкість системи і її здатність пристосовуватися до умов, що змінюються;
• 5) налагоджує обмін з іншими системами, необхідний для забезпечення потреби в енергії спеціальних видів [12]. Закон максимізації енергії та інформації має більш узагальнене і коротке формулювання у вигляді принципу максимізації потужності: системи з потужною енергетикою витісняють системи з більш низькою енергетичною "потужністю". Імовірно, потрібно додати "як правило", оскільки іноді низькоенергетичні системи мають переваги завдяки меншому впливу на середовище і кращій відповідності такому ж низькому енергетичному потенціалу цього середовища. Мабуть потрібно більш точно враховувати закон оптимальность Наприклад, багато з примітивних і низькоенергетичних видів живого у відносно стабільному середовищі залишаються незмінними і цілком конкурентоспроможними протягом мільйонів років, хоч навколо є так чи інакше конкурувальні більше, здавалося б, енергетично довершені і більш високоорганізовані види [16].
Рис. 10.4. Схема зв'язків усередині екосистем
Узагальнювальним висновком із серії закономірностей енергетичного ряду може слугувати правило основного обміну: будь-яка велика динамічна система в стаціонарному стані використовує надходження енергії, речовини та інформації головним чином для своєї самопідтримки та саморозвитку. Таким є співвідношення основного метаболізму і роботи, що виконується організмом, таке саме й положення в екосистемах і господарстві. Це правило нерідко не враховують і нарікають на те, що де державний апарат працює лише на себе, промисловість робить те саме і т. д. Іншої ситуації за системного застою і бути не може.
Потоки енергії та речовини в екосистемах
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні компоненти екосистем“ на сторінці 3. Приємного читання.
