Рис. 7.1. Розподіл концентрації забруднювальних речовин у приземному шарі атмосфери від викидів стаціонарного джерела
Максимальне значення приземної концентрації шкідливої речовини (мг/м3) при викиді газоповітряної суміші з одиничного джерела із круглим гирлом досягається за несприятливих метеоумов на відстані Хм (м) від джерела і визначається за формулами [10]:
для гарячих джерел, коли різниця між температурою газоповітряної суміші і температурою навколишнього атмосферного повітря :
для холодних джерел ():
де А – коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери (для України А = 160); М– маса викидів шкідливої речовини за одиницю часу, г/с; F – безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосферному повітрі; т, п – коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з гирла джерела (формули для розрахунку коефіцієнтів т і п наведені у працях [9; 10]); η – безрозмірний коефіцієнт, який враховує вплив рельєфу місцевості (за перепаду висот не більше 50 м на 1 км η = 1); Н– висота джерела викидів над рівнем землі, м; V1 – витрати газоповітряної суміші (м3/с) визначаються за формулою:
де D – діаметр (дельта) джерела, м; – швидкість виходу газоподібної суміші з гирла джерела викидів, м/с.
Значення коефіцієнта F дорівнює: а) числу 1 – для газоподібних шкідливих речовин і дрібнодисперсних аерозолів (пил і попіл, швидкість осідання яких майже дорівнює нулю); б) числу 2 – для дрібнодисперсних аерозолів (окрім наведених вище) за середнього експлуатаційного коефіцієнта очищення викидів ≥ 90%, числу 2,5 – від 75 до 90%, числу 3 – 0,75% за відсутності очищення.
Відстань Хм від джерела викидів, на якій приземна концентрація за несприятливих метеоумов досягає максимального значення , визначається за формулою:
де d – безрозмірний коефіцієнт, розрахунок якого наведено у праці [10].
Значення ГДВ (г/с) для одиночного гарячого джерела з круглим гирлом у випадку фонової концентрації шкідливої речовини ()
ГДК обчислюють за формулою:
для холодних джерел ()
Об'єкти, що являють собою джерела шкідливих і з неприємним запахом речовин, слід відокремлювати від житлової забудови санітарно-захисною зоною (СЗЗ) [11].
Розміри СЗЗ до границі житлової забудови встановлюють залежно від потужності підприємства, особливостей технологічного процесу виробництва, характеру і кількості шкідливих і з неприємним запахом речовин, тобто залежно від класу підприємства: клас І, А – 3000 м; І, Б – 1000 м; II – 500 м; III – 300 м; IV – 100 м; V –50 м.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Охорона повітряного басейну“ на сторінці 2. Приємного читання.
