Водонапірний резервуар, на відміну від водонапірної башти, не має опорної конструкції (ствола), але встановлюється на підвищених позначках місцевості. Інколи водонапірні резервуари слугують для зберігання пожежного і аварійного запасу води У сучасних системах водопостачання найбільш поширені резервуари із залізобетону.
Під системою каналізації розуміють спільне чи роздільне відведення трьох категорій стічних вод (господарсько-побутових, промислових і зливових). У практиці міського господарства найпоширеніші загальносплавна і роздільна системи. За загальносплавної системи (рис. 4.8) усі три категорії стічних вод відводяться по одній загальній мережі труб і каналів за межі населеного пункту. За роздільної системи (рис. 4.9) зливові та умовно чисті промислові стічні води усуваються по одній мережі труб і каналів, а побутові та виробничі – по іншій.
Рис. 4.8. Загальносплавна система каналізації:
1 – колектори; 2 – головні колектори; 3 – колектори зливових спусків; 4 – насосна станція; 5 – очисні споруди зі скидами стічних вод у річку
Схемою каналізації називають технічно й економічно обґрунтовану реалізацію системи каналізації з урахуванням місцевих умов і перспектив розвитку об'єкта каналізування міста, селища, промислового чи житлового району. Залежно від рельєфу місцевості всю територію населеного пункту умовно поділяють на басейни каналізування, тобто ділянки, які обмежені вододілами. У кожному басейні по підземних каналізаційних трубах вуличної мережі стічні води збирають в один чи кілька колекторів. Стічні води сплавляють по колекторах самопливом, а у разі значного заглиблення колектора мережу поділяють на кілька районів з достатнім заглибленням трубопроводів. З цих районних мереж стічні води надходять до районної насосної станції перекачування (РСП), звідки вони по напірному трубопроводу подаються на більш високу позначку в самопливні колектори. Влаштовують також каналізаційні насосні станції для подачі стічних вод безпосередньо до очисних споруд, звідки очищені стічні води скидаються у водні об'єкти.
Рис. 4.9. Роздільна система каналізації:
1, 2 – побутова мережа; 3, 4 – зливова мережа; 5 – насосна станція; 6 – очисні споруди
Каналізаційна мережа – це сукупність підземних трубопроводів і колекторів для прийому і відведення стічних вод з території населених пунктів і промислових підприємств до місця розташування очисних споруд. Вона є основною частиною системи каналізації. До складу каналізаційної мережі входять внутріквартальні, дворові та вуличні мережі, колектори і напірні трубопроводи. До внутріквартальної чи дворової мережі через випуски приєднуються трубопроводи внутрішньої каналізаційної мережі. Для перекачування стічних вод до очисних споруд влаштовують насосні станції, а для огляду і ремонту каналізаційної мережі – каналізаційні колодязі. На промислових підприємствах може існувати кілька каналізаційних мереж для відведення стічних вод різного складу (сильнокисних, сильнолужних та ін.).
Каналізація – це комплекс інженерних споруд, обладнання і санітарних заходів, які забезпечують забір і відведення за межі населених пунктів і промислових підприємств забруднених стічних вод, а також їх очищення і знезараження перед утилізацією чи скиданням у водойми. Виділяють внутрішню і зовнішню каналізацію. Внутрішня каналізація слугує для прийому стічних вод у місцях їх утворення і відведення їх з будинків у зовнішню каналізаційну мережу. Елементами внутрішньої каналізації є санітарні прилади, відвідні труби, стояки та випуски зі споруд.
Каналізаційний колектор являє собою ділянку каналізаційної мережі, яка збирає стічні води з басейнів каналізування. їх поділяють на колектори басейну каналізування, що приймають стічні води з каналізаційної мережі одного басейну, головні колектори, які збирають стічні води з двох чи кількох колекторів басейнів каналізування, і заміські, чи відвідні, колектори, які відводять стічні води транзитом (без приєднань) за межі об'єкта каналізування до насосних станцій, очисних споруд чи до місць скидання у водні об'єкти.
Для спостереження за функціонуванням каналізаційної мережі, її промивання та очищення слугують каналізаційні колодязі. Виділяють каналізаційні колодязі оглядові, перепадні та промивні. Оглядові колодязі бувають лінійними, їх обладнують на прямолінійних ділянках мережі; поворотними – у місцях зміни напрямку траси; вузловими, – коли з'єднуються кілька ліній; контрольними – у місцях приєднання дворової чи внутріквартальної мережі до вуличної. Перепадні колодязі влаштовують через суттєву різницю позначок підвідної та відвідної труб. Промивні колодязі слугують для розмиву опадів, які утворюються в трубах за малих швидкостей руху стічних вод.
Проектують каналізаційну мережу з огляду на те, чи можливий самопливний режим руху господарсько-побутових і промислових стічних вод. Гідравлічний розрахунок полягає у визначенні діаметрів каналізаційних труб, ступеня їх наповнення, швидкості течії стічних вод тощо. Мінімальна глибина закладання каналізаційної мережі, яка залежить від глибини промерзання ґрунту, має також бути достатньою для запобігання руйнуванню труб наземним транспортом (1,5-2 м). Вибір матеріалу труб для прокладання каналізаційної мережі залежить від призначення трубопроводу. Самопливну мережу виконують із керамічних, азбоцементних, бетонних і залізобетонних труб, а колектори більших діаметрів – із залізобетонних труб чи збірних залізобетонних елементів. Для напірних трубопроводів застосовують металеві, азбоцементні і залізобетонні труби. Можна використовувати труби із синтетичних матеріалів.
Показники якості води
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урбоекологія і техноекологія» автора Франчук Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Водозабезпеченість міста“ на сторінці 4. Приємного читання.
