Спектр природних ризиків досить широкий. Сюди належать ризики, пов'язані з виявом стихійних сил природи: землетруси, виверження вулканів, тайфуни, урагани, смерчі, повені, підтоплення, зсуви, карст, зливи, град, засухи, заморозки, епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо. Природні катастрофи спричинюють страждання і загибель людей, завдають великих матеріальних збитків. Вони є джерелом глибоких соціальних потрясінь, їх дедалі частіше розглядають як один із серйозних дестабілізуючих чинників, що порушує нормальні умови життєдіяльності суспільства.
Незважаючи на науково-технічний прогрес, соціальні і матеріальні втрати від катастрофічних природних явищ поступово збільшуються. Якщо відвернути природні явища людина покищо не в змозі, то зменшити їхні можливі негативні наслідки завчасним попередженням і вжиттям ефективних заходів безпеки у багатьох випадках цілком реально. Так, кількість жертв внаслідок вулканічної діяльності буде значно меншою, якщо населення покине небезпечну зону при завчасному попередженні. Складно запобігти жертвам землетрусу, але якщо будувати сейсмостійкі будівлі, то втрати від реалізації загрози цього природного явища будуть відчутно меншими.
Є багато підходів до оцінювання природного ризику. Всі вони різняться за принципами оцінювання і кінцевою метою. По- різному трактується і сам термін “природний ризик”. Автори цієї праці під природніш ризиком розуміють можливий збиток, який очікується від реалізації природної загрози за певний період, що має відповідну ймовірність реалізації.
Тепер розглянемо техногенний ризик. Під ним ми розуміємо ризик, пов'язаний із негативними подіями техногенного характеру, в результаті реалізації яких завдається шкода населенню і(або) навколишньому середовищу. Складність сучасних технічних систем в умовах реальної їх експлуатації припускає можливість досить складних комбінацій подій, імовірність кожної з яких досить мала, а в сумі таких малоймовірних подій набирається чимало і вони здатні спричинити небезпечний стан системи. Ймовірність аварій у таких складних системах значно менша, ніж у простих, проте їх наслідки набагато масштабніші. Техногенний ризик прийнято визначати як імовірність реалізації негативної події за певний період часу з урахуванням можливих наслідків цієї події.
Рівень техногенного ризику є наслідком антропогенної діяльності і залежить від технічного потенціалу окремої країни. Впровадження нових технологій сприяє зростанню добробуту людей, проте разом із цим підвищується рівень техногенної небезпеки. Спектр техногенних ризиків надзвичайно широкий. Людині потенційно загрожує стільки небезпек, скільки видів діяльності вона здійснює і скільки чинників небезпеки її оточує. Це, зокрема, аварії на так званих потенційно небезпечних об'єктах, а саме об'єктах, пов'язаних із виробництвом, поводженням і зберіганням радіоактивних речовин та радіоактивних відходів, аварії з викидом (виливом) небезпечних хімічних речовин, аварії з розливанням пально-мастильних матеріалів, пожежі, вибухи на шахтах, аварії на нафто- і газопроводах, аварії на залізницях і метрополітені, авіаційні катастрофи, прориви гребель, катастрофічні затоплення тощо. Тому для певних груп населення найбільш значущими техногенними ризиками є ризики їхньої професійної діяльності.
Проте є негативні чинники, супутні людині незалежно від її професійної діяльності. Це так звані побутові ризики. До них належить насамперед ризик дорожньо-транспортних аварій, оскільки транспортом користується більшість населення, ризики утопления в разі необережного поводження на воді, отруєння – в основному алкогольними напоями, самогубства, убивства тощо.
Поняття ризику багатопланове, тому в науковій літературі використовують різні його похідні залежно від прикладної проблеми дослідження, сфери застосування, стадії аналізу небезпеки. Одним із найважливіших похідних понять ризику є збиток. Наведемо визначення понять, які найчастіше вживаються при аналізі небезпеки та оцінюванні ризику й закріплені в нормативно-правових документах [14–16].
Збиток – це фактичні або можливі економічні й соціальні втрати (відхилення стану здоров'я людини від середньостатистичного, тобто її хвороба або навіть смерть; порушення процесу нормальної господарської діяльності; втрата того чи іншого виду майна тощо) і(або) погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок аварій чи надзвичайних ситуацій.
Небезпеку як основну категорію при вивченні проблем безпеки розглядають як об'єктивно існуючу можливість негативного впливу на людину, суспільство, природне середовище, в результаті чого їм можуть бути завдані шкода, збиток, які погіршують стан, надають їхньому розвитку небажаних динаміки або параметрів (темпи, форми і т. д.).
Небезпека техногенного характеру має дещо інше тлумачення, її розглядають як стан, внутрішньо притаманний технічній системі, промисловому чи транспортному об'єкту, що реалізується у вигляді уражувальних впливів джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і навколишнє середовище при його виникненні або у вигляді прямого чи опосередкованого збитку для людини і навколишнього середовища у процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.
На противагу техногенна безпека – це стан захищеності населення, території, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру.
Джерело небезпеки – небезпечне природне явище або об'єкт техносфери чи технологічний об'єкт у складі промислового підприємства, який за певних обставин (тривалий вплив, аварія) може стати небезпечним як для працівників підприємства, так і для населення регіону та навколишнього середовища.
Аварія – небезпечна подія техногенного походження, що спричинила загибель людей або створила на об'єкті чи окремій території загрозу для життя та здоров'ю людей, призвела до руйнування будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу, завдала шкоди навколишньому середовищу.
Катастрофа – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.
Загалом наслідки катастроф і аварій можна поділити на три групи збитків: збитки життю і здоров'ю людей; економічні; збитки і негативні наслідки для навколишнього середовиша і культурних цінностей.
При розгляді соціальних, економічних, екологічних аспектів тяжкої аварії або катастрофи доцільно оперувати поняттями прямого, опосередкованого та повного збитку, які викладені в розд. 2.
При оцінюванні ризику аварій і катастроф важливо дотримуватись наведеного вище наукового визначення ризику як кількісної міри небезпеки. Саме результати кількісного аналізу ризику дають змогу оцінювати і порівнювати різні види небезпеки за єдиними показниками. Проведення кількісного аналізу ризику найефективніше:
• на стадії проектування і розміщення небезпечних виробничих об'єктів;
• при обґрунтуванні та оптимізації заходів щодо безпеки об'єктів виробничої діяльності;
• при оцінюванні ступеня небезпеки великих аварій на небезпечних виробничих об'єктах, оснащених однотипними технічними пристроями (наприклад, магістральні трубопроводи);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ризик і сталий розвиток суспільства“ на сторінці 2. Приємного читання.
